3. Договір безоплатної передачі (дарування).

За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. За своєю юридичною природою договір дарування — безвідплатний, реальний або консенсусний, односторонній або не має зобов’язального характеру. Різновиди договору дарування: договір дарування з обов’язком передати дарунок у майбутньому; договір дарування з обов’язком обдаровуваного на користь третьої особи (ст. 725 ЦК); договір про пожертву (ст. 729 ЦК).

Договір може бути укладений з моменту передачі майна обдарованому (реальний договір) або з моменту досягнення згоди з усіх істотних умов договору в передбаченій законом формі. Істотні ознаки договору дарування: 1) спрямованість на передачу майна у власність; 2) безоплатність; 3) збільшення майна обдаровуваного; 4) зменшення майна дарувальника; 5) вичерпний перелік способів дарування.

Сторонами у договорі дарування можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальна громада (ст. 720 ЦК). Договір дарування від імені недієздатної особи та в її інтересах укладається її опікуном. Юридична особа може укладати договір пожертви.

До способів дарування відносять: передання у власність обдаровуваного речі, що належить дарувальнику; передання обдаровуваному майнового права, що існує або виникне в майбутньому.

Припинення договору дарування може відбуватися у зв’язку з припиненням зобов’язання, а також шляхом відмови від договору та його розірванням. Спеціальний строк позовної давності становить один рік (ст. 728 ЦК).

4. Договір поставки. Договір контрактації.

Договір поставки —продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших сферах, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Основними ознаками є правовий статус постачальника і мета придбання (покупки) товару, тривалість договірних відносин (ст. 712 ЦК України).

За своєю юридичною природою договір поставки — є оплатним, консенсуальним двостороннім, а також підприємницьким. Сторонами цього договору виступають постачальник і покупець, які займаються підприємницькою діяльністю. Це можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, зареєстровані як суб’єкти підприємництва. Предмет - речі, які зазвичай визначені родовими ознаками (продукція виробничо-технічного призначення, товари народного споживання серійного виробництва), але можлива й поставка товару, визначеного індивідуально (наприклад, одного екземпляра приладу за індивідуальним замовленням і кресленнями покупця);

Товар, що становить предмет договору поставки, на момент укладення договору в натурі ще не існує. Він буде виготовлятися і рівномірно поставлятися певними партіями після укладення договору;

Договір поставки може базуватися на адміністративному акті (наприклад, державному замовленні, акті прикріплення покупця до постачальника при поставках товарів між організаціями держав — учасниць СНД тощо).

ЦК окремо виділяє договір контрактації сільськогосподарської продукції, за яким виробник сільськогосподарської продукції зобов’язується виробити визначену договором сільськогосподарську продукцію і передати її у власність заготівельникові (контрактанту) або одержувачеві, якого він визначив, а заготівельник зобов’язується прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими цінами відповідно до умов договору (ст. 713 ЦК України).Сторонами договору контрактації є виробник сільськогосподарської продукції та її заготівельник. Мета контрактації — використання сільськогосподарської продукції у підприємницькій діяльності чи використання такої продукції в інших сферах, не пов’язаних із особистим, сімейним, домашнім споживанням. Договір контрактації можна назвати підприємницьким. До особливостей цього договору можна віднести: – майбутні товари, які ще підлягають вирощуванню (зерно, овочі й ін.) чи виробництву в умовах сільського господарства (жива худоба, птахи та ін.); – вирощування пов’язане з різними стадіями сільськогосподарського виробництва (обробкою ґрунту, посівом, збиранням) та його умовами, що іноді не залежать від волі виробника. Відповідно момент укладення договору і його виконання не тільки не збігаються, а й значно віддалені у часі; кількість сільськогосподарської продукції, що підлягає передачі, не завжди може бути виражена точною цифрою, а асортимент вирощуваних товарів, як правило, заготівельник має визначати ще до посіву.