Державний заклад

«Дніпропетровська медична академія МОЗ України»

Кафедра дитячої стоматології

«Затверджено»

на засіданні кафедри дитячої

стоматології

протокол №_____від__________ р.

Зав.кафедри__________проф.І.В.Ковач

Методична розробка

лекції з дитячої терапевтичної стоматології

для студентів стоматологічного факультету

Тема: Захворювання пародонту у дітей: етіологія, патогенез. Гінгівіти пародонтит та пародонтальний синдром у дітей: розповсюдженість, клініка, діагностика, диференціальна діагностика, лікування та профілактика.

Укладач: доц. І.М.Щербина

Дніпропетровськ – 2009

1. Тема: Захворювання пародонту у дітей: етіологія, патогенез. Гінгівіти пародонтит та пародонтальний синдром у дітей: розповсюдженість, клініка, діагностика, диференціальна діагностика, лікування та профілактика.

2. Актуальність теми: Численні випадки вражень тканин пародонту в дитячому віці, які складають 40-60% поширеності мають дуже роздріблений етіологічний склад (як місцеві, так і загальні) зводять захворювання навколо зубних тканин до одного із самих поширених патологічних станів порожнини рота. Окрім того, що до цього часу не зовсім з’ясовані природа таких захворювань, має трудність в прогнозуванні наслідків побічного ураження. Слабка ефективність лікувально-профілактичних втручань, можливість непередбачених ускладнень в порожнині рота аж до видалення зубів, можливість лікаря діагностувати патологію внутрішніх органів, передвісником яких запалення в яснах, тощо потребує поглиблено вивчати таку проблему.

3. Мета лекції: Засвоїти навчальний матеріал з питань природи виникнення запалення та дистрофічних процесів у пародонті в дитячому віці, їх клінічних проявів, тактику лікування та реабілітації.

4. План та організаційна структура лекції :

№ п/п	Основні етапи лекції	Розподіл часу	Технічні заходи
1	Вступ, актуальність теми, мета лекції	5%	Ілюстрації
2	Основна частина: Питання, які розкриваються під час лекції: - -Анатомічні та морфологічні особливості тканин пародонта - Етіологія і патогенез хвороб пародонта у детей - Класифікація хвороб пародонта - Гінгівіти пародонтит та пародонтальний синдром у дітей: розповсюдженість, клініка, діагностика, диференціальна діагностика - Гінгівіти пародонтит та пародонтальний синдром у дітей: лікування та прпрофілактика.	85-90%	- мультимедійна презентація
3	Заключна частина: - Резюме лекції - Відповіді на вірогідні запитання	5%	Джерело інформації, питання, завдання.

5. Тези лекції

Згідно з даними ВООЗ, понад 80% дітей хворіють на гінгівіт. Різні ознаки хвороби пародонта виявляються вже у віці 9—10 років.

У дітей серед хвороб народонта найчастіше спостерігається хро­нічний катаральний гінгівіт (80—85%) та гіпертрофічний. Пародон­тит розвивається у 3—5% дітей і підлітків. Ідіопатичні хвороби паро­донта як симптоматичні виявляються у ранньому віці. Пародонтоз у дітей практично не спостерігається.

Дитячий стоматолог має знати етіологічні чинники, умови ви­никнення і механізм розвитку хвороб пародонта для здійснення ефек­тивної профілактики і лікування цих хвороб.

5.2.1.Анатомічні та морфологічні особливості тканин пародонта

Ясна є важливою складовою частиною тканин пародонта. Виді­ляють міжзубні і коміркові (альвеолярні) ясна. Міжзубні ясна розта­шовані між суміжними зубами. Вони складаються з губощічних і язи­кових сосочків, що в цілому утворюють міжзубний сосочок. Комір­кова частина ясен вкриває комірковий(альвеолярний) відросток. Крайовою є частина коміркових ясен, що прилягає до шийки зуба. У ясенній борозні внаслідок підвищеної проникності кровонос­них судин накопичується рідина, яка близька за своїм складом до сироватки крові і містить електроліти, ферменти і клітини. І ясенна борозна, і ясенна рідина виконують бар'єрну функцію для пародон­та.

У дітей ясна мають певні особливості (Т. Ф. Виноградова, 1983):

1) тонший шар зроговілих клітин епітелію; 2) більш інтенсивну вас-куляризацію ясен, що зумовлює їх яскраво-червоний колір; 3) слаб­ку щільність сполучної тканини; 4) менш виражену зернистість по­верхні внаслідок незначного поглиблення епітеліальних сосочків; 5) глибшу ясенну борозну; 6) закругленість ясенного краю з ознаками набряку і гіперемії в період прорізування зубів.

У віковому аспекті ясна характеризуються певними змінами.

Так, у період тимчасового прикусу епітелій ясен тонкий, недостат­ньо диференційований, епітеліальні сосочки мало заглиблені, епітелій не зроговіває, базальна мембрана тонка. У дітей віком до 3 років сли­зова оболонка ротової порожнини, зокрема і ясен, містить багато глікогену. У 2,5—3 роки глікоген в яснах зникає. Наявність його в яснах свідчить про виникнення патологічних змін. Колагенові волок­на сполучнотканинної основи розташовуються не щільно, еластич­них волокон немає.

У період змінного прикусу шар епітелію ясен стовщується, епі­теліальні сосочки набувають більш чіткої форми і глибини, стає тов­щою базальна мембрана, колагенові волокна ущільнюються. У цьо­му віці поступово дозріває колаген, підвищується кількість кругло-клітинних елементів — лімфоцитів, гістіоцитів, зменшується схильність до дифузних реакцій.

Формування періодонта починається у внутрішньощелепний період розвитку зуба і триває одночасно з розвитком його кореня, міжзубної перегородки, утворенням цементу та прорізуванням зуба. Завершується формування періодонта у віці до 14 років .

Комірковий (альвеолярний) відросток починає розвиватись у ранній період внутрішньоутробного розвитку з мезенхіми, що ото­чує зачаток зуба. На 5-му місящ відбувається зрощення коміркового відростка з тілом щелепи. Його ріст і структурні зміни тісно пов'я­зані з розвитком зуба. Комірковий відросток, як і ясна, і періодонт, має у дітей свої характерні особливості: більш плоский гребінь, тон­ку решітчасту пластинку, що прилягає до кореня зуба, збільшення простору губчастої речовини, де розташовується кістковий мозок, зменшення ступеня мінералізації, посилення лімфо- і кровообігу.

У період тимчасового прикусу кісткова тканина перебуває в стадії формування, тому її малюнок великопетлистий, малодиференційований. Періодонтальні щілини всіх зубів у дітей і підлітків у 2 рази ширші, ніж у дорослих, кіркові (кортикальні) пластинки ширші, проте менш чіткі.

У період змінного прикусу біля зуба, що прорізується, верхівки міжзубних перегородок ніби повністю зрізані у бік цього зуба. Якщо зуб остаточно прорізується, верхівки міжзубних перегородок набу­вають звичних контурів. Мінералізація верхівок міжзубних перего­родок і компактної пластинки закінчується одночасно із закриттям верхівок коренів зуба, тобто у фронтальній ділянці щелепи у віці 8—9 років, у бічній —14—15 років.

У період постійного прикусу сформована кісткова тканина відрізняється тим, що губчаста речовина і компактні пластинки ма­ють чіткі контури. Кісткова тканина верхньої щелепи і фронтальної ділянки нижньої щелепи має дрібнопетлясту будову, а бічної ділян­ки нижньої щелепи — великопетлясту.

Для встановлення діагнозу при захворюваннях пародонта у дітей поряд із клінічними даними потрібно оцінювати такі рентгенологічні особливості, як розмір і форму міжзубної перегородки, стан корти­кальної пластинки комірки, структуру і ступінь мінералізації комір­кового відростка. У дітей може бути багато варіантів нормальної бу­дови цих анатомічних утворень. Це зумовлюється індивідуальними особливостями будови скелета дитини, віком, різними функціями всіх груп зубів, варіантами будови присінка ротової порожнини, вузде­чок тощо.

Будова коміркового відростка в період прорізування постійних зубів відрізняється від його будови після прорізування. У зубів, що прорізуються, зрізана верхівка міжзубної перегородки має вигляд косої лінії у бік цього зуба. Періодонтальна щілина біля шийки та коронки цього зуба розширена, малюнок губчастої речовини нечіткий. Під час прорізування лінія зрізу зменшується.

У зубів, що прорізуються, міжзубна перегородка не має чіткого малюнка губчастої речовини, але компактна пластинка чітко збері­гається. Ці дані свідчать про те, що міжзубна перегородка перебуває в стані перебудови.

Після прорізування зубів виявляються певні контури верхівки міжзубної перегородки і певний малюнок губчастої речовини. Вер­хівки міжзубних перегородок фронтальних зубів мають гостру або округлу форму з чіткою компактною пластинкою.

Усі елементи пародонта мають тісний гістологічний зв'язок, що забезпечує різноманітність його функцій. Основними функціями пародонта є утримувальна, та, що розподіляє тиск, трофічна, бар'єр­на, сенсорна, регенеративна.

Тканини пародонта у дитячому віці перебувають у стані пост­ійної перебудови. Такий морфологічно недосконалий пародонт у дітей може швидко і неадекватно реагувати на різноманітні шкідливі чинники, що спричиняють патологічні зміни в ньому.