24. Геморагічний васкуліт (пурпура Шенлейн-Геноха, гіперсенситивний васкуліт). Визначення. Клінічні прояви, критерії діагностики. Диференційний діагноз. Лікування.

25. Вузликовий поліартеріїт. Визначення. Клінічні прояви, критерії діагностики. Диференційний діагноз, Лікування.

Вузликовий періартеріїт — системне судинне захворювання нез'ясованої етіології з переважним ураженням артерій м'язового типу та судин дрібного калібру внаслідок гіперергічної реакції у відповідь на вплив різних факторів: інфекція, інтоксикація, вакцини, ліки та ін. Важливе значення при цьому мають імунні комплекси, циркулюючі у крові.

Етіологія більшості системних васкулітів невідома. Передбачають роль бактеріальної, вірусної інфекцій, гіперчутливості до лікарських препаратів (антибіотиків, протитуберкульозних, антивірусних), генетичних факторів Припускається роль ксенобіотиків та вірусу гепатиту В і С. До факторів ризику відносять введення вакцин, сироваток, приймання ліків, переохолодження, інсоляції.

Патогенез зводиться до аутоімунної реакції антиген-антитіло, формування імунних комплексів, відкладання їх в стінці судин і розвитку в них імунного запалення. . Гіперергічними реакція організму у відповідь на вплив різних факторів; істотна роль імунних комплексів, що циркулюють і фіксованих в стінці судин. Хворіють головним чином чоловіки у віці 30-40 років.

Клінічна картина Захворювання проявляється лихоманкою, схудненням болем у м'язах(міалгії),

суглобах (артралгії, артрити), животі (гастрит, ентерит, коліт), шкірними висипами (еритематозні, папульозні, геморагічні, уртикарні тощо), синдромом Рейно, мігруючим флебітом, ураженням

серця (стенокардія, інфаркт міокарда, перикардити, гемоперикард), нирок (гломерулонефрит, іноді з розвитком злоякісної гіпертонії, інфаркт нирок), нервової системи (множинні неврити, менінгоенцефаліти), очей (ретинопатії, аневризми та тромбози сітківки тощо), легень (бронхіальна астма, пневмоніти) Для початку хвороби характерна тріада ознак: гарячка, схуднення, міалгія, а згодом, через 1-3 міс, виникають основні вісцерити

Діагностичні критерії 1втрата маси тіла >4кг без дієти. 2сітчасте ліведо.комірчастий малюнок шкіри тулуба і кінцівок 3 біль і підвищена чутливість яєчок 4 дифузна міалгія 5 мононевропатія і поліневропатія 6 АТ діастолічний >90мм.рт .ст. 7підвищенння: сечовини >10 ммоль\л,креатині ну>0,14ммоль\л без дегідратації 8 ознаки інфікування вір .гепатиту В 9 артеріографічні зміни :аневризми,оклюзії вісцеральних артерій 10 при біопсії дрібних і середніх артерій вияв.поліморфноядерні лейкоцити.Діагноз при наявності 3 і більше критеріїв.

Лікування 1ГКС преднізолон30-60-120мг.\добу підтримуюча доза 5-15 мг. 2 Пульс- терапія метил преднізолон 1000мг в\в 3 доби 3 Цитостатики азатіоприн2-4 мг \кг ;циклофосфамід100- 200мг \добу.4 Антитромботична тер .5 НПЗН диклофенак натрія100-150 мг\добу ,месулід100 мг\добу

26. Остеоартроз. Визначення. Етіологія, патогенез. Класифікація. Клінічна картина в залежності від переважної локалізації уражень. Діагностика. Диференційний діагноз. Медикаментозне та немедикаментозне лікування.

Остеоартроз –захворювання суглобів дегенеративно- запального типу ,яке характеризується ураженям хрящів ,епіфізів кісток ,розвитком остеофітів,пізніше-стійкою деформацією суглобів

Етіологія Розрізняють первинний та вторинний остеоартроз. У виникненні первинного остеоартрозу грає роль пошкодження суглобового хряща при травмах, статичних перевантаженнях (зайва вага), тривалих нерівномірних навантаженнях (сколіоз хребта, плоска стопа), генетична схильність. Вторинний остеоартроз внаслідок передуючих захворювань суглобів: хронічні артрити, остеохондропатії, вроджені дисплазії, повторні гемартрози (при гемофілії) т.

Патогенез У генезі остеоартрозу провідне місце займають пошкодження хондроцитів, втрата еластичності хряща, виникнення мікротріщин та проникнення через них у хрящ ряду ферментів синовіальної рідини. При цьому разом із деструкцією хряща відбувається його регенерація, часто нерівномірна та зайва, а також зміни субхондріальної кістки з розростанням крайових остеофітів, фіброзом синовіальної оболонки, склерозом та зморщенням капсули суглоба. Іноді виникає реактивний синовіт внаслідок подразнення синовіальної оболонки шматочками некротизованого хряща.

Класифікація деформуючого остеоартрозу Відповідно до клініко-рентгенологічної картиною у розвитку деформуючого остеоартрозу виділяють 3 стадії:

I - характеризується незначним зменшенням рухливості суглоба, невеликим нечітким звуженням суглобової щілини, початковими остеофитами на краях суглобових площин;

II - Протікає зі зниженням рухливості і хрускотом в суглобі при русі, помірною м’язовою атрофією, помітним звуженням суглобової щілини, формуванням значних остеофітів і субхондральной остеосклерозу в кістковій тканині;

III - відрізняється деформацією суглоба і різким обмеженням його рухливості, відсутністю суглобової щілини, вираженої кісткової деформацією, наявністю великих остеофітів, субхондральної кіст, суглобових «мишей».

Клініка Клінічні форми 1 кокс артроз(кульшовий) 2гонартроз(коліна)3остеоартроз між фалангових суглобів 4 поліостеоартроз

I.Суглобовий синдром 1. Біль в суглобах механічного типу, тобто виникаючий після фізичного навантаження (тривалого стояння в ногах, фіхзічної роботи тощо), що з’являється в другій половині дня і стихає до ранку.

2. Нічний біль у суглобах – турбує хворого в першій половині ночі, спричинюючи безсоння. Болі виникають внаслідок порушення кровообігу в субхондральній кістці і венозного стазу.

3. “Стартовий біль” – різкий біль, що виникає при перших рухах у суглобі і згодом зникає.

4. “Блокадний” біль – раптовий біль в суглобі при найменших рухах внаслідок суглобової миші – защемлення шматочка некротизованого хряща між суглобовими поверхнями.

5. Рефлекторні болі - виникають через реактивний синовіть, котрий призводить до рефлекторного спазму найблизчих м¢язів і їх гіпоксії. 6. Болі, пов¢язані з наявністю тендобурситу і періартриту – біль виникає тільки при рухах, в яких приймає цчасть уражене сухожилля, а також при певних положеннях суглоба під час рухів. 7. Поява стійких деформацій суглобів внаслідок формування остеофітів – крайових кісткових розростань 8. Крепітація в суглобах (хворі визначають цей симптом як тріск у суглобі). 9. Виражені порушення статики (coxa vara, coxa valga, genu varum, genu valgum, плоскоступність). 10. Можливе ураження всіх суглобів, але найчастіше вражаються кульшові суглоби, дистальні міжфалангові суглоби.

Діагностика рентген суглобів УЗД суглобів

Диф діагностика Наиболее часто дифференцируют остеоартроз и артриты различного происхождения - ревматоидный, инфекционный, метаболический.

1Ревматоидный артрит. Остеоартроз коленных суставов и мелких суставов кистей нередко осложняется вторичным синовитом, который в ряде случаев может рецидивировать, что требует дифференциальной диагностики с ревматоидным артритом. Остеоартроз характеризуется постепенным, иногда незаметным, началом заболевания, начало ревматоидного артрита - чаще острое или подострое. Утренняя скованность при остеоартрозе выражена слабо и не превышает 30 мин (обычно 5-10 мин). Для остеоартроза характерен «механический» характер болевого синдрома: боль возникает/усиливается при ходьбе и в вечерние часы и уменьшается в покое. Для ревматоидного артрита характерен «воспалительный» характер болевого синдрома: боль возникает/усиливается в покое, во второй половине ночи и в утренние часы, уменьшается при ходьбе. Для ревматоидного артрита характерно преимущественное поражение мелких суставов кистей и стоп, причем патогномоничным является артрит пястно-фаланговых и проксимальних межфаланговых суставов кистей. Остеоартроз чаще поражает дистальные межфаланговые суставы (узлы Гебердена); поражение пястно-фаланговых суставов не характерно для остеоартроза. При нем преимущественно поражаются крупные суставы, несущие наибольшую физическую нагрузку, - коленные и тазобедренные. Большое значение в дифференциальной диагностике остеоартроза и ревматоидного артрита имеет рентгенологическое исследование. На рентгенограммах суставов, пораженных остеоартрозом, обнаруживают признаки разрушения суставного хряща и повышенного репаративного ответа: склероз субхондральной кости, краевые остеофиты, субхондральные кисты, сужение суставной щели. Иногда остеоартроз мелких суставов кистей протекает с эрозированием суставных краев, что затрудняет дифференциальную диагностику. При остеоартрозе не развиваются деформации, характерные для ревматоидного артрита

Лікування Зменшення навантаження на уражені суглоби, застосування засобів, що покращують кровообіг та метаболізм у суглобових тканинах, зменшують прояви реактивного синовіту. Призначають біостимулятори (алое, склоподібне тіло, румалон) в/м по 1 мл щоденно або через день упродовж 25 днів. НПЗП , ГКС(дипроспан) хондропротектори