Правова система — це комплекс взаємозалежних і узгоджених юридичних засобів, призначених для регулювання суспільних відносин, а також юридичних явищ, що виникають унаслідок такого регулювання (правові норми, правові принципи, правосвідомість, законодавство, правові відносини та ін.).

В такому значенні йдеться про національну правову систему (наприклад, України), субнаціональну (правова система суб'єкта федерації), наднаціональну (правова система ЄС), релігійну (наприклад, канонічна).

У широкому значенні - позначає поняття "правова сім'я".

Зміст 1 Риси правової системи 2 Структура правової системи 3 Критерії класифікації правових систем 4 Види правових сімей 5 Література

Риси правової системи

1. Правова система є одним з різновидів соціальної системи.

2. Правова система формується, як правило, у межах певної держави, хоч і у деяких випадках правова система може виходити за межі держави і охоплювати соціальні системи різних країн.

3. Правові системи мають різний ступінь розвитку.

4. Правова система формується під впливом об’єктивних історичних чинників , які є уні-

кальними для кожного суспільства та зумовлюють різноманітність правових систем.

1. Правова система складається з різнорідних елементів.

2. Правова система характеризується цілісністю.

3. Правова система має відносно стійкий характер у часі.

4. Правонаступництво — в разі зміни державних форм організації

суспільства, правові системи зберігають свою сутність та основні риси.

Структура правової системи

Структура правової системи — це стійка єдність елементів правової системи, їх зв'язків, цілісності, зв'язків елементів із цілим. Структуру правової системи становлять:

• суб'єкти права — фізичні особи (громадяни, іноземці, особи без громадянства та ін.), юридичні особи — комерційні і некомерційні організації, держава, соціальні спільності та ін.

• правові норми і принципи.

• правові відносини, правова поведінка, юридична практика, режим функціонування правової системи.

• правова ідеологія, правова свідомість, правові погляди, правова культура.

• зв'язки між названими елементами, що визначають результат їх взаємодії — законність, правопорядок.

Взаємодія елементів правової системи суспільства дозволяє виділити п'ять підсистем її функціонування.

1. інституційну — суб'єктний склад як такий, що створює систему, чинник усієї правової системи;

2. нормативну (регулятивну) — правові норми і принципи, що регулюють відносини між суб'єктами права, що об'єктивовані та систематизовані в нормативно-правових актах;

3. ідеологічну — праворозуміння кожної людини, її правосвідомість і правова культура;

4. функціональну — правотворчість, правореалізація, право-застосування, правове виховання, правовідносини, юридична практика. Через них формується, змінюється, здійснюється дія норм права;

5. комунікативну — інтегративні зв'язки всіх підсистем функціонування правової системи суспільства в цілому, які визначають ефективність правового регулювання, законність і правопорядок.

Критерії класифікації правових систем

Класифікація правових систем світу здійснюється за такими критеріями:

• спільність історичних коренів виникнення та подальший розвиток;

• спільність основного юридичного джерела (форми) права;

• єдність у структурі системи і норми права;

• спільність принципів регулювання суспільних відносин;

• єдність юридичної техніки, у тому числі термінології, юридичних категорій, понять, конструкцій.

Коли правові системи, об'єднані спільністю історичного формування, структурою права, та іншими важливими критеріями, формують сукупність,- то утворюється правова сім'я.

Види правових сімей

1. Романо-германська сім'я (континентальна або нормативно-акта).

Докладніше Романо-германська правова сім'я

Характерними рисами її є:

- домінування нормативно-правового акта як форми (джерела) права;

- поділ системи права на публічне та приватне право;

- диференціація та кодифікація галузей права;

- нормативність права, розгляд норм права як загального правила поведінки, встановленого законодавцем;

Правові системи, що належать до цієї сім'ї:

• романська група правових систем (Італія, Франція, Іспанія та ін.);

• германська група (Німеччина, Австрія та ін.);

• скандинавська група (Швеція, Данія, Норвегія, Фінляндія, Ісландія);

• латиноамериканська (Аргентина, Бразилія, Чилі, Парагвай, Уругвай та ін.);

• східно-європейська (Росія, Білорусія, Україна).

2. Англо-американська правова сім’я (система загального права або судово-прецедентна).

Докладніше Англосаксонська правова сім'я

Ознаки: - Відсутність рецепції римського права. - Суддівський за своєю природою та змістом характер права. - Розвиток загального права юристами-практиками. - Менш абстрактний характер норм, ніж у романо-германському праві. - Виокремлення в англосаксонському праві прецедентного та статутного права. - Непоширеність кодификації.

Правові системи, що належать сюди:

• правова система Англії;

• правова система США;

• правові системи країн Співдружності Націй.

3. Релігійна правова сім'я:

Докладніше Релігійна правова сім'я

Характерні риси:

- Нерозривний зв'язок з релігією. - Персональний характер дії права. - Часто не визнається принцип формальної рівності прав людини.

Правові системи, що належать сюди:

• ісламське право (Саудівська Аравія, Іран, Лівія, Пакистан, Єгипет, Сирія, Мавританія та ін.);

• канонічне право (Ватикан);

• іудейське право (Ізраїль);

• індуське право (Індія, Бірма, Сінгапур, Малайзія).

4. Традиційна правова сім'я: звичаєве право народів Африки, Південно-східної Азії, Океанії.

Докладніше Традиційна правова сім'я

Ознаки:

- Домінуюче місце у системі джерел права-звичаїв і традицій, що мають, як правило, неписаний характер. - Юридична доктрина не відіграє суттєвої ролі в юридичному житті даних суспільств. - Законодавство та правовий прецедент не набувають певного значення як джерела права.

5. Сім’я соціалістичних правових систем: національні правові системи сучасних Китаю, Північної Кореї, Куби.