- •1. Мова і суспільство
- •2. Література як вид мистецтва. Основні етапи історичного становлення літератури. Види літературно-художньої творчості.
- •3. Концептуальні засади комунік методики навчання укр мови
- •1. Мова як особлива знакова система.
- •2. Художній образ як форма відображення дійсності. Структура, види та типи художніх образів.
- •3. Концептуальні засади когнітивної методики навчання української мови.
- •1. Мова, мислення і свідомість.
- •2. Структура і елементи змістової організації літературно-художнього твору.
- •3. Компетентнісний підхід до навчання мови та літератури.
- •1. Мовна система та її структура.
- •2. Структура і елементи внутрішньої форми художнього твору.
- •3. Актуальні проблеми навчання української мови у двомовному середовищі.
- •1. Мова і мовлення - дві іпостасі лінгвальної дійсності.
- •2. Художньо-мовленнєва організація літературного твору. Засоби увиразнення мовлення художньому творі: тропи і стилістичні фігури
- •3. Навчання мови на основі тексту.
- •Актуальні проблеми сучасного мовознавства.
- •Родовий та жанрово-видовий поділ літератури.
- •3. Ситуативні завдання як засіб формування мовленнєвих і комунікативних умінь.
- •1. Основні і проміжні рівні мовної системи.
- •2. Романтизм та його прояви в українській літературі. Реалізм як творчий метод і як основа формування літературного напряму у хіх-хх ст.
- •3. Особистісно орієнтований підхід до викладання мови та літератури
- •Семантична структура і мовні значення.
- •2. Літературний процес. Закономірності й парадокси літературного процесу.
- •3. Міжпредметна інтеграція як перспективний напрям реалізації новітніх технологій.
- •1. Загальне мовознавство як наука.
- •2.Літературний розвиток. Літературні напрямки XVI - XIX ст.
- •3. Проблемне навчання на уроках мови та літератури
- •Історичний розвиток мови.
- •Модернізм. Літературні напрямки модернізму.
- •Пошукове (евристичне) навчання на уроках мови та літератури.
- •1. Лінгвістична концепція о. Потебні
- •2. Інтерпретація художнього твору
- •3. Вивчення програмового матеріалу укрупненими частинами на уроках мови та літератури
- •1. Лінгвістична концепція ф. Де Соссюра
- •2. Стиль, творчий метод, тип творчості
- •3. Розвиток творчої особистості учня на уроках мови та літератури.
- •1. Сучасне українське мовознавство: проблемно-регіональний огляд
- •2. Методологія сучасного літературознавства
- •1. Становлення порівняльно-історичного мовознавства
- •2. Герменевтика як складова світового літературознавства.
- •3. Інноваційні прийоми активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках української мови.
- •1. Українська звернена мова у контексті теорі функціональної граматики
- •2. Історія створення Кримської спілки письменників України. Образ рідної землі у творчості письменників-земляків. Літературний доробок Данила Кононенка.
- •3. Активні методи на уроках мови та літератури
- •1. Кличний відмінок – специфічна морфологічна риса укр.. Мови. Особливості вираження граматичного значення кличного відмінка.
- •3. Аналітично, спеціальною інтонацією.
- •2. Літературне краєзнавство як спеціальна галузь науки про літературу. Кримські мотиви у творчості письменників-класиків.
- •3. Використання інтерактивних технологій на уроках української літератури.
- •1.Семантичний та формально граматичний показники наказового способу(імперативу) у сулм
- •2. Творчість письменників Криму та Севастополя
- •3. Ігрові методи та прийоми на уроках мови та літератури.
- •1. Найдавніші риси української мови.
- •Українсько-кримськотатарські літературні зв'язки. Трагедія кримськотатарського народу в поезії о.Корсовецького «Чокрак» та повісті е. Умерова «Чорні ешелони».
- •3. Групові методи та форми роботи на уроках мови та літератури.
- •1. Розквіт староукраїнської літературної мови 17- першої чверті 18 століття та причини її занепаду.
- •2. Світова феміністична теорія і критика
- •3. Методика використання технологій кооперативного навчання
- •1. Укр мова як інструмент реанімації національної свідомості. Роль і.Котляревського і т. Шевченка у становленні нової укр літературної мови.
- •2. Український постмодернізм. Періодизація постмодерного періоду в сучасній українській літературі. Провідні естетичні орієнтації.
- •3. Навчальні технології організації Проектної діяльності у школі
- •1. Політика українізації 20-30-ті рр. XX ст. Мовна концепція Миколи Скрипника.
- •2. Філологічна школа
- •3. Технології організації самостійної навчальної діяльності школярів.
- •2.Принципи, здобутки і втрати в літературознавстві фрейдівського і юнгівського психоаналізу як різновиду психологічного напряму в історичній школі.
- •3. Програмоване навчання на уроках мови та літератури, сучасні електронні засоби навчання
- •1. Історія становлення української графіки.
- •Поняття «гендеру». Гендерні стереотипи української культури (на прикладі творів о.Забужко).
- •Інформаційно-комунікативні технології на уроках мови та літератури. Комп’ютерні технології на уроках мови та літератури.
- •1. Особливості нормування українського правопису.
- •Світоглядні константи в структурі жіночого письма к. Хх – поч. Ххi ст.
- •Сучасні технології контролю та оцінки начальних досягнень учнів: метод портфоліо, тести.
- •1. Сучасні проблеми нормування української літературної мови
- •Особливості літературного процесу к.Хх – поч.Ххi ст. Напрями сучасного літературознавства.
3. Компетентнісний підхід до навчання мови та літератури.
В останні десятиліття визначилися й нові підходи до навчання української мови:
українознавчий
етнопедагогічний
культурологічний
діяльнісно-орієнтований
функціонально-стилістичний
комунікативний
Українознавчий (народознавчий), етнопелагогічний, культурологічний аспекти передбачаюь засвоєння учнями мовної картини світу засобами рідної мови, формування національної свідомості учнів, виховання патріота, громадянина України на основі національної й загальнолюдської культури. Діяльнісно-орієнтований підхід до навчання мови базується на мовленнєвій діяльності, враховує когнітивні (пізнавальні), емоційні, вольові здібності учня. Він передбачає формування системи компетенцій (комунікативної – мовленнєвої, мовної, соціокультурної та діяльнісної (стратегічної).
Останнім часом учені почали виділяти компетентність як окремий підхід до навчання мови. Компетентісний підхід забезпечує формування низки компетенцій, якими має оволодіти кожний мовець. У Загальноєвропейських рекомендаціях з мовної освіти виділяють загальні компетенції (знання світу, соціокультурні знання, практичні вміння і навички) та лінгвістичні, комунікативні, соціолінгвістичні, дискурсивні та інші компетенції [3].
Виходячи з того, що компетенції є системою знань, умінь і навичок, які дозволяють особистості виконувати певні дії, цей підхід орієнтує на розвиток загальних і комунікативних мовленнєвих компетенцій. Сформовані компетенції використовуються з необхідності в різних контекстах залежно від умов і потреб мовленнєвої діяльності, до яких належать мовленнєві процеси продукування або сприйняття висловлювань (текстів), пов’язаних із певними темами у специфічних сферах спілкування.
БІЛЕТ № 4
1. Мовна система та її структура.
Мова, як система, як структура (20ст, Мельничук) – під системою розуміють сукупність взаємозв’язків і взаємозумовлених елементів, яка розгляд з боку елементарних її частин, це певним чином організовані компоненти складного цілого (мови); під структурою – складну, внутр. організацію єдиного цілого, що розгляд з боку його цілісності, це розчленована певним способом цілісність складного об’єкта (мови). Мовна система – ієрархічно організована, упорядкована цілісність взаємозв’язаних, внутр. систем і підсистем, структура мови – спосіб організації мовної системи, це відношення і зв’язки між елементами мови.
В суч науці 2 типи системи: 1. гомогенна (склад з однорідних елементів, розміщ в лінійному порядку). 2. гетерогенна (склад з неоднорідних елементів, багатоверховна система). Мова – гетерогенна система, бо має складну структуру, має багато підсистем.
Мовна сис-ма не складає суму елементів, а утвор одиниці нової якості. Охоплює одиниці різних типів, які фігурують у 2х планах: 1. конкретному (практичне вивчення мови, її використання), 2. абстрактному (забесп теор вивчення мовної сис-ми). Всі одиниці перебувають у певних відношення, 3 типи: 1. прагматичні – фіксують схожість і відмінність грам форм, перебувають в них частини мови+відбува на морфологічному рівні. 2. синтагматичні – схожість взаємного лінійного розміщення одиниць, розміщені горизонтально, будова речення, відбув на синтаксичному рівні. 3. ієрархічні – ієрархічне членування мовних одиниць, це відношення одиниць нижчого рівня по вищого (фонема-морф-слово-словосполучення). Спираюсь на ці відношення, вчені виявили внутрішню і зовнішню структури мови: внутрішня – об’єднані, ієрархічно пов’язані між собою одиниці, які забесп тривале існування мови і її розвиток з метою спілкування, зазнає невеликих змін, стабільна (фонетико-фонологічна система, морфеміко-морфологічна, лексико-семантична, синтаксична –основні рівні,що склад мовну систему, проміжні рівні – морфологічна підсистема, словотвірна, фразеологічна – проміжні рівні). Зовнішня система – це стилі, різні ділянки мовленнєвої діяльності (типи мовлення, мовленнєві ситуації, жанри мовлення).