1. Сучасні проблеми нормування української літературної мови

СУЛМ — мова сучас. засобів масової інформації, ділового спілкування, науки, освіти, худ. творчості, розм. стилю. У широкому розумінні ототожнюється з новою укр літ мовою. З постанням незалежної України, зміною статусу укр. мови, ними умовами її функціонування і розвитку, закономірно постало питання про перегляд норм укр. мови, кодифікованих у радянський період. На Першому Міжнародному конгресі українців 1991р, заявлено про потребу вироблення орфографічних норм, єдиних для всіх українців. Завдання дерусифікації України вкл й мову науки: впровадження укр. мови у вищі навчальні заклади, переведення наук видань, періодики – виникла потреба впорядкування й унормування укр. термінології. За останні 10р опубліковано чимало словників різної якості, посібників, теор праць з термінології, частково видано і досліджено термінологічні праці, створені в к. 19-поч 20ст. Зіткнення старого і нового підходів до висвітлення мовних проблем і їх фахового дослідження виявилося і в нинішній дискусії словникарства. Слід зазначити, що з часів надання укр. мові держ статусу, видано велику кількість словників різного типу, якості: 2 тлумачних словники «Новий тлумачний словник укр. мови» 4 томи, В. Яременко, О. Сліпушко та «Великий тлумачний словник укр. мови»

Кількасотрічне приниження укр мови і водночас насаджування рос, не могло не позначитися на усному та писемному мовленні її носіїв. Укр м навіть там, де вона акт функціонувала, зазнала негативного впливу російської, що перетворилася на суржик, «язичіє», на мішанину укрх та рос слів, кальок, а частіше всього - мовних покрутів, які утворилися на базі цих двох великих мов. Вважається, що близько 10% слів нашої мови є іншомовними запозиченнями. Однак, коли слова з чужої мови вживаються бездумно, безсистемно, коли перекручується їх зміст і спотворюється звукове оформлення, це засмічує мову. Важливою лексикологічною проблемою є поповнення СУЛМ, профільних терміносистем, бо треба розумно поєднувати на та інтернаціональні елементи. У період утвердження державності країни й мови природним є прагнення до термінотворення на основі власної мови. Оновлення й поповнення лекс складу укр мови відбувається і в результаті лексико-семантичної деривації слів. У нових умовах функціонування слова набувають і нових семантичних навантажень. Це дає їм можливість розширювати семантику похідної основи й функціональне поле: крутий, крутизна, круто, крутіше, крутіший (багатий). Такі лексичні новації поповнюють заг жаргон СУМ: засвітитися (виявити себе), загнутися (зазнати поразки), зависнути на чомусь (звернути увагу), наварювати (одержувати швидко прибутки), наїжджати (мати претензії). Проблеми термінології та усталення держ. мовних стандартів у різних галузях науки і виробництва набули особливої актуальності у зв’язку з держ. статусом укр. мови в незалежній Україні у 90-х pp. Це зумовлює пошуки нових підходів до наук., наук.-навч. стилів.

Значна частина відхилень від правописних норм СУЛМ зумовлена впливом навколишнього мовленнєвого середовища. Ця проблема зацікавила методистів у 40-50-их роках XX ст. У вітчизняній методиці на особливості засвоєння орфографії в школах з діалектним оточенням звернули увагу С.Х.Чавдаров, А.О.Загродський, М.Т.Доленко, Г.І.Купрієнко, Л.М.Симоненкова, М.В.Бардаш.

ВИСНОВОК. Зміни, яких зазнала укр. м, протягом радянського періоду, не можна вважати наслідком її розвитку. З 1991р, мова, що звільнилася від гніту, має повернути собі необх простір свободи для природного руху, розвитку, вдосконалення.

3. Нестандартні форми роботи на уроках мови та літератури.

Нестанд. підходи у викл. української м. і літ. здійс. через проведення нестандартних уроків, організ. нестандартних завдань чи запитань, нетрадиційних форм повторення, закріплення чи перевірки виучуваного матеріалу.

НП можна застосовувати на різних етапах стандартних (традиційних) уроків, а саме: при сприйманні та усвідомленні виучуваного матеріалу, при актуалізації знань та вмінь учнів, при закріпленні тощо. Частіше провод такі нестанд уроки –урок-семінар, урок-лекція, урок-конференція, урок-гра (ділова чи рольова), урок-подорож, рідше – урок-змагання, урок-консультація, урок-діалог, у-аукціон, у-“суд”, бінарні чи комп’ютерні уроки, уроки пошуку істини, уроки-концерти та інші. На відміну від звичайного уроку, мета якого оволодіння знаннями, уміннями та навичками, нетрадиційні заняття спрямовані на повніше врахування вікових особливостей, інтересів, нахилів, здібностей кожного учня. активізують учнів, сприяють розвиткові логічного мислення, бажання пізнати явища чи проблему не однобоко, а багатогранно. НУ - імпровізоване навчальне заняття, що не має традиційної структури. Учитель не дотримується чітких етапів навчального процесу, традиційних методів, видів роботи. Особливість НУ такому структуруванні змісту і форми, яке б викликало зацікавлення в учнів, сприяло б їхньому оптимальному розвитку й вихованню. навчальний процес має багато спільного з ігровою діяльністю дітей. Водночас не слід перетворювати нестандартні уроки в головну форму роботи в школі: вони не завжди характеризуються серйозною, вдумливою пізнавальною працею учнів, високою результативністю, їм властива велика витрата часу. Нестанд уроки поділяють на такі типи:1. Уроки-змагання (вікторини, конкурси, у-аукціони, у типу КВК).2. У. громадського огляду знань (уроки-заліки, у-консультації, у. взаємного навчання).3. У. комунікативної спрямованості (у-диспути, конференції, телеурок, усний журнал).4. Театралізовані у. (вистава, концерт).5. У.-подорожі, мандрівки.6. У. «милування природою».7. У. «мислення».

Проведення різних нестанд уроків є найефективнішим засобом, для організації колективної пізнавальної дія-ті в дослідній роботі школярів, що сприяє досягненню високих результатів у роботі. Урок-аукціон  переважно на повторення й закріплення матеріалу. Головна умова такого уроку – наявність картин чи ілюстрацій, слайдів, репродукцій картин. Підготовка до такого заняття у нас почин за 2 тижні, призначаю купців (2-4 учнів), які готують завдання, банкіра, що відповідає за оформлення аудиторії – класу. Учні групами утворюють аукціонні товариства, на чолі яких стоять президенти, які організовують повторення матеріалу, готують девізи, емблему. Кожен “купець” продумує запитання під моїм керівництвом. Оцінюють відповіді самі “купці”.

Урок-суд у вигляді судового процессу: суддя (вчитель), прокурор (один з учнів), адвокати (всі інші учні). Прокурор висуває звинувачення проти Невідомого. Адвокати ведуть захист, наводять свої аргументи. Суддя (вчитель) уточнює відповіді й виносить остаточне рішення. Друга частина уроку – конкурси. Н:вивчивши “Прислівник як частина мови”, після вступного свого слова про прислівник іде звинувачення і захист. Прокурор: Невідомий у реченнях, які були йому дані, визначив. що слова “найкраще” і “ранком” є прислівниками. Але ж слово “найкраще” є прикметником, а слово “ранком” – іменник у орудному відмінку. Це помилка. Суддя. Якщо в адвокатів немає заперечень, то суд може визнати особу винною згідно із законами про частину мови. Адвокати. Ці слова можуть бути і прислівниками. Треба подивитися, в якому контексті вони вжиті. У мові є явища переходу слів з різних частин мови у прислівник. Суддя. Введіть ці слова у речення і доведіть це (виконується завдання). А які ж речення були в Невідомого? і т.д. Інтегровані уроки, на яких той чи інший матеріал подаю блоками, а інші уроки уже поглиблюють знання учнів, здобуті на інтегрованому занятті. Метою міжпредметних уроків (інколи їх теж називають інтегрованими) є поєднання знань із кількох предметів. Такі уроки проводжу з учителями історії, музики. (Тема “Українські народні пісні і думи”). Урок-вікторина Вікторина - гра, що являє собою ряд запитань із різних галузей людської діяльності, які потребують відповідей в усній чи письмовій формі. Складаючи запитання, вчитель повинен враховувати вік, інтереси, розумовий розвиток, рівень знань учнів класу. Усі питання повинні бути цікавими і нестандартними, поєднувати теоретичні знання і практичні вміння з української мови та літератури, міжпредметні зв'язки та досвід учнів. Логічним закінченням уроку-вікторини повинно бути оголошення переможців і оцінювання учнів.Ця форма організації навчання сприяє розвитку інтересу до вивчення природи, збагачує мислення і мовлення дітей, допомагає кращому запам'ятовуванню інформації, виробляє в учнів практичні вміння і навички. Доцільно використ як підсумковий до певного розділу. Урок типу КВК - своєрідна гра-змагання, що розвертається на уроці. ознака такого уроку - його насиченість позитивними емоціями. Сприяє засвоєнню знань, розвиває активність, спостережливість, дотепність. Необхідно організувати мінімум дві команди, які повинні знайти собі цікаві назви і обрати капітанів. Наявність журі, яке оцінюватиме гру команд. Дуже важливим є вибір теми і змісту для КВК. Формулювання завдань-конкурсів повинно бути нестандартним, цікавим, веселим. Цьому сприятиме використання жартів, загадок, уривків пісень, фрагментів казок, кінофільмів і т.д. Урок-конференція К-ція - це збори, нарада для обговорення та розв'язання певних питань. Обговорення тих питань і проблем, які ставить перед учнями нова тема.

Обов'язково передує самостійна підготовка учнів. Окремі з них за дорученням вчителя вивчають задане питання з підручників і художніх книг, періодичних видань.

Замість одноосібного викладання матеріалу відбувається обмін тими знаннями, які здобули учні. Вчитель лише коригує, підсумовує і узагальнює.

На уроці-конференції повинно бути обговорення нової інформації, а не лише її повідомлення (добре, коли виступи школярів не лише із словесних розповідей, коли використовуються таблиці, ілюстративний матеріал чи наочний посібник). Урок-подорож - подорож в уяві, за допомогою власної фантазії і за сприянням факторів чи умов, які оточують учня. При уявній подорожі може відбуватися все те, що супроводжує справжню подорож - яскраві враження, позитивні емоції, яскраві зустрічі. Учні сидять у класі і одночасно вони подорожують за допомогою вказівок і порад учителя.Учні відчувають себе мандрівниками, першовідкривачами, вченими-науковцями, які вирішують важливу проблему. Вони самі роблять висновки, підсумки-узагальнення. Розвивають в учнів спостережливість, уміння робити підсумок та висновки, шукати зв'язки між наслідками та причинами, по-своєму трактувати явища.