Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
0872239_D1B82_vidpovidi_na_pitannya_derzhavnogo...doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
790.02 Кб
Скачать

1. Укр мова як інструмент реанімації національної свідомості. Роль і.Котляревського і т. Шевченка у становленні нової укр літературної мови.

Наприкінці XVIII ст. у великій пошані були українські народні пісні, що поширювалися в рукописних збірниках. Тоді ж зароджується поетична творчість, що якоюсь мірою продовжила традиції, з одного боку, народних історичних пісень і дум, а з другого, — українського вертепу. Мова цих віршів була народна, але різне походження і різний ступінь грамотності їх авторів накладали на неї відбиток, що виявлявся у вигляді росіянізмів, полонізмів, церковнослов’янізмів.

Розвиток літератури народною мовою від кінця XVIII ст. відбувався в двох напрямах: бурлескно-сатиричному і ліричному. Найвищим виявом БУРЛЕСКНОГО напряму стала «Енеїда» І. Котляревського. Вона відбила народну мову колишньої Гетьманщини, причому не тільки селянства і простого козацтва, але й козацької старшини, тобто новосформованого українського дворянства. «Енеїда» засвідчила потенційну можливість української мови бути знаряддям перекладу з класичних мов. І хоч це був стиль бурлеску, але він показав невичерпні багатства українського народного словника. Лексика народних звичаїв, фразеологія («в гречку скакати»). У поемі відбито побутову лексику (баклажок, барильце, гринджолята, клубок), назви страв (баба-шарпанина, борщ, бублики), напоїв (брага, винце, горілка). Убрані герої «Енеїди» звичайно ж в український одяг. Особливо багато представлений гардероб української шляхтянки: дульєт, запаска, капот, ковтки. Багата синоніміка: «піти-помчати, попхатися». Вживає русизми (питейний, кушайте, осрамлена), мова невпорядкована, але відображає фонетику і морфологію південно-східного наріччя. РОЗБУДИВ НАЦ СВІДОМІСТЬ. З появою «Енеїди» інтерес до народної мови перестав бути абстракцією. Нацсамосвідомість акумулює народжену в суспільстві увагу до простолюду, особливостей його життя й культури. Вона заходить у суперечність із уже згаданими трьома постулатами імперської ідеологічної системи: самодержавством, казенним православ’ям і хибно трактованою народністю.

Квітка-Основяненко– рідна мова, звичаї, фольклор-ознака народності: звернення до простої людини з простою мовою, укр. мовою розмовляють героїні, доказав, що можна писати укр. мовою прозу «Маруся», відбиток слобожанського говору (фразеологізмами користується щедро. Він залучає й загальноукраїнську, і місцеву, слобожанську ідіоматику: напекти раків, пари з уст не пустити, кінці в воду). У мові К-Ос відбилися етнографічні особливості нашого народу: весілля і похорон, співанки й ігри. АЛЕ, дворянство не розмовляє укр. м, не піднімає укр. м до засобу розвитку культури. Отже, мова К-О — це помітне явище в історії укр. літ мови. Він за мету - через художнє слово будити в людині її душу.

ЛІРИЧНИЙ НАПРЯМ. Є. Гребінка— повісті й оповідання він писав по-російському. Він також славив царя і вважав за велике благо для України приєднання її до Росії. Україномовна творчість представлена трьома поетичними жанрами: байки, лірика і переклади.Перекладав вірші Пушкіна, зачинатель публ стилю (передомова «До зобачення»). Вони недалеко відійшли від худ творів. Чимало в них замилування рідним краєм, а отже, й лексики пейзажного колориту.

Найактивнішою групою Харківської школи романтиків були Метлинський, Костомаров, Петренко. В поезіях Метлинського відчувається лірична туга за тим, що «наша мова конає». Звернення до козацької доби як до символу українства, віра у відродження укр. нації. Роль романтиків: відродили істор лексику, створювали абстрактну лексику, широко використ фольклор: здвоєні слова. Серед них переважають іменники, але є й дієслова та прислівники. Здвоєні слова—це переважно іменники з прикладкою, що виконує означальну функцію (вороги-гадюки, травиця-зелениця). Основні постулати романтизму поділяли й члени «Руської трійці» — західноукраїнського відгалуження спільноукраїнської літературної течії. Але якщо харківська школа романтиків виявляла себе переважно в творенні літературної мови, то М. Шашкевич, І. Вагилевич, Я. Головацький і їх оточення зробили великий внесок у розвиток літ мови своєю збиральною діяльністю в галузі фольклору, етнології, народного прикладного мистецтва, а також лексикографії. Разом з тим не можна не відзначити, що поети «Руської трійці» висловлювали патріотичні думки, зокрема, закликали не цуратися рідної мови.

У 1 пол XIX от. були спроби створити граматики й словники нової укр народної і літ мови. Першу спробу створення нового українського правопису, пристосованого до звукової системи української мови, зробив О. Павловський у своїй «Граматиці української мови», написаній 1805 р., а виданій тільки 1818 року. Павловський уперше почав вживати літеру І на позначення фонеми [і], літеру Ђ на позначення сполуки [je], диграфа ІО на позначення [jо] та ін.

І все ж цей правопис не приймали ні К-Ос, ні Гулак-Артемовський, ні Гребінка. Певне застосування він знайшов у Галичині, але зрештою лишився книжним витвором.

Отже, укрпародисти й особливо романтики відродили українську літературну мову, тепер уже повністю на народній основі. Вони не тільки зробили помітний внесок в її природну нормалізацію, але й викликали бажання описати її фонетичну й граматичну природу. Літ, мовотворчий процес формування нової укр літ і літ мови тривав майже 50р і закінчився літ-мовною діяльністю Шевченка. T. ШЕВЧЕНКО — РЕФОРМАТОР УКР ЛІТ МОВИ. Виразник дум укр. народу, співець соц. і нац. свободи. Структурний феномен мови полягає в тому, що: 1. мова зорієнтована на весь територіальний та істор укр. обшир. 2. злився ліризм з сатирою. 3. велика увага до змісту мови народу, народні почуття. 4. при повному домінуванні народно розмовної мови є елементи давніх і сучасних словянських мов. 5. сильно збагатив словник укр. мови. 6. створив «Буквар южноруський». Основні джерела мови Шевченка: 1. народно розмовна основа: середньонадднепрянські діалекти + образно-хкд формування мови фольклору  трансформування фольклору як форми нац. самовираження: використання пісень народних звичаїв («Назар Стодоля» - весілля); зв'язок народної системи понять-символів з словесно-образною структурою творів (дуб, калина, ворон, орел); народнопісенні мотиви й символи «Зоре моя, вечірняя». 2. Використання літ запозичень + із церковнослав мови («Давидові псалси»), знав на пам'ять «Псалтир». 3. Істор свідчення «Історія хрестових походів» Мішо, «Історія держави Російської» Карамзін, «Історія Малої Росії» Бантиш-Каменський, робота в Ахеологічній комісії. 4. Европейська літ-ра і культура (знав Сократ, Геракліт, Гомера; культуру Еллади та Рим, Міцкевич, Пушкін, Караджич), виводить літ-ру на европ обшир. 5. розвиток абстрактної лексики (термінології): із живопису, графіки (оливець), літературознавча, епістолярії (чітко розрізнював укр. і рос літ мову). Доказав, що укр. м – фактор розвитку культурного життя укр. народу. Авторитет Шевченкового слова був високий не тільки завдяки його політичній вагомості, а ще й тому, що позбавлений права на власну історію і нац самосвідомість, укр народ сприймав твори свого поета не лише як красне письменство, а й як фактор розвитку всього культурного життя в Україні.

ВИСНОВОК. Отже, початок XIX ст. повернув укр народові його мову як знаряддя творення культури. Але повернення це було далеко не повним. В «Енеїді» Котляревського, в повістях Квітки-Основ’яненка, в піснях і баладах харківських поетів-романтиків укр народ пізнавав самого себе, свій побут, свої звичаї, свої більші чи менші клопоти соціальні. І все ж це була література про народ, а не для народу. Дальший її розвиток і утвердження були можливі тільки за тієї умови, коли вона відобразить кардинальні суспільні проблеми своєї доби. Наступив час Т.Г. Шевченка. По праву вважається творцем укр літ мови, як основи нової, уґрунтованої на народній основі укр культури.Деякі укрпоети намагалися наслідувати його творчу манеру, перенести її в свої твори механічно, без індивідуального переосмислення. Якоюсь мірою це сприяло утвердженню укр літ мови, але мало додавало до розпрацювання укр літе-и.