1. Розквіт староукраїнської літературної мови 17- першої чверті 18 століття та причини її занепаду.

Староукр мова-написана кириличними літерами літературна мова, яка відображає спільну для всіх словян лексику (діти, муж, человек) + народну, власне укр. лексику (піч, податок, угода, шати).

17ст в історії укр народу сповнена драматизму: це відстоювання нац., реліг, культ самостійності укр народу+піднесення нац самосвідомості, розквіт науки, культури, мистецтва. Припадає руйнування традиційної опори православ’я княжої Волині, князі приймають католицизм. Гол захисниками укр народу стали православні письменники і братства, що розвив в містах, фундували школи, дбали про розвиток ануки, мистецтва (м. Острох, м. Роготин, м. Галич, м. Львів, м. Немирів, Київ, Чернигів). Життя почало складатися після Берестейської Унії 1596р. Свара між католицькими ксьондзами і православ єпископами призвела до появи полемічної (публіцистичної) літ-ри. Першим укр полемістом став І. Вишенський. Твори за жанром – послання: «Посланіє до Єпископів», «О єретиках», «Посланіє к утекшім». Особливості письма: традиціоналіст у мові, обстоював церк-слов мову як знаряддя святості, використ багато укр. лексики і фразеології: іменники (грошики, хата, жебрак, хлопчик), абстрактні поняття (зрада, сором, щирість), дієслова (питати, отруїти, дбати), творить власні неологізми (попапежитися, сребролюбець, звіролюцтво, ісусоругатель)+безліч афоризмів (крилатих висловів). Його творчість вплинула на появу молодої генерації публіцистів: І. Галятовський «Ключ к розумению», З. Копистинський «Палінодія», М. Смотрицький «Пересторога».

В зв’язку з пусп-політ подіями, спостеріг акт процеси творення нової сусп.-політ та адміністративно-правової лексики (козацтво, гетьман, військо запорізьке, писар, сотник). Розширюється коло ділових документів – цілі томи юрид літ-ри (актові книги, тестаменти), в яких представлена укр народна лексика: побут назви (комора, чобот, горілка), назва місцевостей (шлях, яр), абстрактні слова (повага, кривда, знищення). Староукр мова стає дуже поширеною, проникає навіть у сферу приватного листування (листи гетьману Мазепі І. Самойловича), отже, стає спільною для всіх укр. земель.

Українці відстоювали православ’я, дбали про впорядкованість церк-слов мови, укр вчені почали укладати перші граматики, словнички: М. Смотрицький «Грамматіка языка словєнского» - відчутний вплив укр. народних елементів, протрималася як нійбільш досконала для вивчення мов ~200р, просто будова – передмова староукр мовою та 4 частини. П. Беринда, перший словничок «Лексикон славеноросскій» - обсяг 7.00 слів, зміцнював престиж церкслов мови, утвердж норми староукр книжної мови, чітко розмежував церк-слов (як культурну) і староукр (як культ-освітню) мови. Славинецький, Сатановський склали перший перекладний лат-укр словник на 27.000 слів.

Художня літ-ра. Церк-слов мовою творили: Зінкович і Віталій, староукр мовою - Беринда, Сакович, Смотрицький, Андрієвич – творили у традиц бароковому ключі, їх поезія наповнена словами-символами (сонце, місяць, звізди, світло). К. Зіновіїв – побутові вірші, 272 твори, писав про все, що оточувало (натуралізм): використ лексику – неборак, простак, красти. Став першим фольклористом, зібрав 1560 приповідок, прислів’їв, видав книгу «Проповисти посполитиє». Драматургія: драми – великодні, різдвяні. В Київо-Мог академії читали курс піїтики, викладала драм поезію, згідно з бароковою традицією зображ алегорія: мудрість, воля, віра, гріх. Найвідоміша з великодніх драм «Драма Олексія, чоловіка божого» (староукр м)+ «Діалог о смерті» (церк-слов+староукр м). Інтермедії розігрувалися в антрактах, сюжети народних приказок і прислів’їв, герої розмовляють своєю мовою, багато діалектизмів. Проза: Літописи присвячені нац.-визвольній боротьбі проти Польщі: «Літописи Самовидця», «Л. Грабянки» С. Величка: староукр мова, запозичені слова (латинізми, полонізми-реляція, корупція), військова лексика (булава, намет, зброя), форми на –ТТЯ, -ННЯ (браття, показання), форми майб часу (ходитимуть, робитимуть), форми на НО, ТО (вдарино в котли), фразеологізми (в прах і тепел обернути). Висновки: староукр м досягла розквіту, тому що: удосконалився її офіц.-діловой стиль, розквітла мова полемічної літри, поширилася навчальницько-проповідницька проза, розвив поезія, драматургія.

ПРИЧИНИ ЗАНЕПАДУ: у перш чверті 18ст виникає цілий ряд причин: після поразки Мазепи під Полтавою, Петром 1 видається ряд указів на заборону староукр письма; Київо-Печ друкарня перевезена до Москви, Київо-Мог академія закрита, викладачі до Москви або С-П; заборона друку староукр мовою будь-що на У, в Р. Петро 1 вводить нову літ-ну мову – словянороську – штучний витвір, який використ у лат практиці (Г. Сковорода). Ця мова – деструктивну роль в укр. культурі, призвела до занепаду староукр літ мови. ЗАЛИШИЛАСЬ: в народі в рукописному варіанті: господарські, лікарські порадники, травники, власне укр. літочислення (назви днів тижня, місяців, обрядів, свят); приватні листування – пане добродію, вельми шановний (сусп.-політ лексика мови щоденників: гетьманство, подорожжя, відрядження); адміністрат-судові документи (актові книги); мова народні пісні (пісні Марусі Чурай «Ой не ходи Грицю», «Засвіт встали козаченьки»); мова творів поета І. Некрашевича.

ВИСНОВОК. Отже, у 17ст церк-слов мова протиставляється староукр літ мові не як її стилістичний варіант, а як окреме явище. Таким чином, в 17ст-перш чверті 18ст староукр мова досягла розквіту, тому що: удосконалився її офіц.-діловий стиль, розквітла мова полемічної літератури, поширалася навчальницько-проповідницька проза, розвивалася поезія та драматургія. Але, вже у 18ст, староукр мова продовжує функціонувати безперспективно. Сфери використання обмежені, нею корист школярі, мандрівні дяки, вчені-поети, канцеляристи, які вели ділову документацію. Літ-ра виского звучання творилася штучно словяно-роською мовою, а народна пісня і твори розважальні почали писати народо-розмовною мовою.