- •1. Мова і суспільство
- •2. Література як вид мистецтва. Основні етапи історичного становлення літератури. Види літературно-художньої творчості.
- •3. Концептуальні засади комунік методики навчання укр мови
- •1. Мова як особлива знакова система.
- •2. Художній образ як форма відображення дійсності. Структура, види та типи художніх образів.
- •3. Концептуальні засади когнітивної методики навчання української мови.
- •1. Мова, мислення і свідомість.
- •2. Структура і елементи змістової організації літературно-художнього твору.
- •3. Компетентнісний підхід до навчання мови та літератури.
- •1. Мовна система та її структура.
- •2. Структура і елементи внутрішньої форми художнього твору.
- •3. Актуальні проблеми навчання української мови у двомовному середовищі.
- •1. Мова і мовлення - дві іпостасі лінгвальної дійсності.
- •2. Художньо-мовленнєва організація літературного твору. Засоби увиразнення мовлення художньому творі: тропи і стилістичні фігури
- •3. Навчання мови на основі тексту.
- •Актуальні проблеми сучасного мовознавства.
- •Родовий та жанрово-видовий поділ літератури.
- •3. Ситуативні завдання як засіб формування мовленнєвих і комунікативних умінь.
- •1. Основні і проміжні рівні мовної системи.
- •2. Романтизм та його прояви в українській літературі. Реалізм як творчий метод і як основа формування літературного напряму у хіх-хх ст.
- •3. Особистісно орієнтований підхід до викладання мови та літератури
- •Семантична структура і мовні значення.
- •2. Літературний процес. Закономірності й парадокси літературного процесу.
- •3. Міжпредметна інтеграція як перспективний напрям реалізації новітніх технологій.
- •1. Загальне мовознавство як наука.
- •2.Літературний розвиток. Літературні напрямки XVI - XIX ст.
- •3. Проблемне навчання на уроках мови та літератури
- •Історичний розвиток мови.
- •Модернізм. Літературні напрямки модернізму.
- •Пошукове (евристичне) навчання на уроках мови та літератури.
- •1. Лінгвістична концепція о. Потебні
- •2. Інтерпретація художнього твору
- •3. Вивчення програмового матеріалу укрупненими частинами на уроках мови та літератури
- •1. Лінгвістична концепція ф. Де Соссюра
- •2. Стиль, творчий метод, тип творчості
- •3. Розвиток творчої особистості учня на уроках мови та літератури.
- •1. Сучасне українське мовознавство: проблемно-регіональний огляд
- •2. Методологія сучасного літературознавства
- •1. Становлення порівняльно-історичного мовознавства
- •2. Герменевтика як складова світового літературознавства.
- •3. Інноваційні прийоми активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках української мови.
- •1. Українська звернена мова у контексті теорі функціональної граматики
- •2. Історія створення Кримської спілки письменників України. Образ рідної землі у творчості письменників-земляків. Літературний доробок Данила Кононенка.
- •3. Активні методи на уроках мови та літератури
- •1. Кличний відмінок – специфічна морфологічна риса укр.. Мови. Особливості вираження граматичного значення кличного відмінка.
- •3. Аналітично, спеціальною інтонацією.
- •2. Літературне краєзнавство як спеціальна галузь науки про літературу. Кримські мотиви у творчості письменників-класиків.
- •3. Використання інтерактивних технологій на уроках української літератури.
- •1.Семантичний та формально граматичний показники наказового способу(імперативу) у сулм
- •2. Творчість письменників Криму та Севастополя
- •3. Ігрові методи та прийоми на уроках мови та літератури.
- •1. Найдавніші риси української мови.
- •Українсько-кримськотатарські літературні зв'язки. Трагедія кримськотатарського народу в поезії о.Корсовецького «Чокрак» та повісті е. Умерова «Чорні ешелони».
- •3. Групові методи та форми роботи на уроках мови та літератури.
- •1. Розквіт староукраїнської літературної мови 17- першої чверті 18 століття та причини її занепаду.
- •2. Світова феміністична теорія і критика
- •3. Методика використання технологій кооперативного навчання
- •1. Укр мова як інструмент реанімації національної свідомості. Роль і.Котляревського і т. Шевченка у становленні нової укр літературної мови.
- •2. Український постмодернізм. Періодизація постмодерного періоду в сучасній українській літературі. Провідні естетичні орієнтації.
- •3. Навчальні технології організації Проектної діяльності у школі
- •1. Політика українізації 20-30-ті рр. XX ст. Мовна концепція Миколи Скрипника.
- •2. Філологічна школа
- •3. Технології організації самостійної навчальної діяльності школярів.
- •2.Принципи, здобутки і втрати в літературознавстві фрейдівського і юнгівського психоаналізу як різновиду психологічного напряму в історичній школі.
- •3. Програмоване навчання на уроках мови та літератури, сучасні електронні засоби навчання
- •1. Історія становлення української графіки.
- •Поняття «гендеру». Гендерні стереотипи української культури (на прикладі творів о.Забужко).
- •Інформаційно-комунікативні технології на уроках мови та літератури. Комп’ютерні технології на уроках мови та літератури.
- •1. Особливості нормування українського правопису.
- •Світоглядні константи в структурі жіночого письма к. Хх – поч. Ххi ст.
- •Сучасні технології контролю та оцінки начальних досягнень учнів: метод портфоліо, тести.
- •1. Сучасні проблеми нормування української літературної мови
- •Особливості літературного процесу к.Хх – поч.Ххi ст. Напрями сучасного літературознавства.
1. Мова як особлива знакова система.
Мова – своєрідна семітологічна (знакова) система. Знак – показник певного значення (не-/мовне значення), знаком вважається будь-який матеріальний носій соц. інфи. Мовний знак – показник певного мовного значення. Знак – матеріальний, чуттєво сприйманий предмет, який виступає в процесі пізнання і спілкування в ролі замінника іншого предмета і використ для одержання, збереження, перетворення і передачі інфи. Семіотика – вивч не конкретні знаки в певних конкр ситуаціях, а вивч поняття знака взагалі, встановлює види знаків, харак-ки знаків. Типи знаків: 1. знаки-ознаки – несуть певну інфу про предмет, явища в наслідок природного зв’язку з ними. 2. з.-сигнали – несуть інфу за умовою або домовленістю, немає зв’язків з предметами або явищами. 3. з.-символи – несуть інфу про предмети, явища від певних властивостей або ознак. Субститут – знаки, які несуть пряму інфу, реальні відображення мовних знаків (письмо, друк). Мілевський, Шафф: знаки – природні, штучні (мовні – основні-природна мова, допоміжні-штучна мова; немовні). Ферденант де Сосюр: мовний знак – двостороння психічна суть, знак – поєднання поняття і аркустичного образу. Суч мовознавці, ознаки мовного знака: 1. обов’язково – матеріальне чуттєво сприйняте явище. 2. позначає щось, що знаходиться поза ним. 3. не повяз з означуваним предметом ні природним, ні причинновим зв’язком. 4. несе інфу для того, хто сприймає. 5. довгий час вважали, що він не вмотивований. 6. лінійність – може перетворюватись в ієрархічні відношення.
Лінгвосеміотика (20ст) – знаки – інформативні й комунікативні (забесп роль побудови тексту, відтворюваний мислено матеріальний факт, зарахований на чиєсь сприймання, служить засобом інфи). Фонема – знак-сигнал, сигналізує про структуру, зміст знака. Морфема – значуща, впливає на значення слова лише в межах слова, вона базова. Слово – осн мовний знак, звуковий чи писемний факт, що сприйм органами почуття, заміщає поняття або предмет, має функцію сприйняття, розуміння (перцептивну). Ознаки слова: 1. слово як мовний знак, володіє власними значеннями. 2. воно структурно (має будову: складну, просту) і соц. (надбання людства) вмотивоване. Комунікативна фун-я слова реаліз в реченні. Найголовніші особливості мовних знаків: 1. діалогічні (містять інфу призначену для передачі). 2. всі слова – елементи мовної системи. 3. соц. явище (виникає у суспільстві, може залишитись або зникнути). 4. умовні (важко знайти джерела виникнення знаку). 5. звукові (забесп усне мовлення). 6. здатні утворювати сполучення (речення, словосполучення), 7. багатопредметні (багато ознак). 8. утвор ієрархічну систему. 9. репродуктивні (здатні відтворюватись). 10. можуть заступатися вторинними знаками (субститутами). 11. змінні в просторі, часі. 12. багатозначні. Отже, мова як знакова система визначається особливостями: 1. мова – багатомірна знак система (членується, є мовні одиниці з відношеннями). 2. полі функціональність мови (різні функції). 3. первинна (жива, природна). 4. мова – динамічна знак система, кожен елемент має та зберігає свою історію. 5. мова – конкретна знак сис-ми, створена суспільством (має конкр вигляд). 6. мовні знаки здатні сполучатись між собою, забесп спілкування людей. 7. багатозначні, деякі – однозначні, не мовні знаки – всі однозначні. 8. властиве подвійне членування (змісту тощо). 9. в мові є перехідні-проміжні елементи, крім основних. 10. природну мову змоделювати тех. засобами не можливо.