3. Міжпредметна інтеграція як перспективний напрям реалізації новітніх технологій.

Одним із найскладніших завдань сучасного навчально-виховного процесу є формування гармонійно розвиненої особистості. Інтегроване взаємопроникнення наукових дисциплін, прикладні напрямки їхнього розвитку, підвищення у навчальному процесі цінності предметів естетично-мистецького спрямування, поєднання їх з іншими предметами – і є основними засадами, на яких ґрунтується вирішення цього завдання.

   Одним із засобів, що використовуються для досягнення інтеграції в змісті і формах навчання є міжпредметні зв’язки, які сприяють формуванню цілісних знань учнів. Ще В. Вернадський зазначав, що "... ріст наукових знань ХХ століття швидко стирає межі між окремими науками. Вони дедалі більше спеціалізуються не за науками, а за проблемами. Це дає змогу, з одного боку, надзвичайно глибоко вивчати явище, а з другого – охоплювати його з усіх точок зору.

   Ідея інтеграції навчання на сучасному етапі приваблює багатьох учених як у нашій країні, так і за її межами. Науковий інтерес окремих дослідників направляє їх на вивчення проблем інтегрованого заняття (О. Бєляєв, О. Савченко, В. Тименко, Ю. Колягін, Т. Донченко та ін.).

Більшість укр лінгводидактів (О. Бєляєв, М. Пентилюк, М. Вашуленко, Т. Донченко, Л. Мірошниченко, П. Кордун) вважають, що настав час перетворити декларативне навчання на процес всебічного розвитку потенційних творчих можливостей кожної дитини

   Міжпредметна інтеграція може бути повною або частковою. Повна інтеграція об’єднує в одному курсі різні навчальні предмети, дає змогу залучати потрібні відомості із суміжних дисциплін, що сприяє цілісному та різнобічному засвоєнню знань. Суть часткової інтеграції полягає в поєднанні матеріалу з різних дисциплін, підпорядкованих одній темі.

   На жаль, у вітчизняних навчальних закладах превалюють інтегровані заняття української мови у поєднанні з літературою, рідше – з музикою, живописом, історією.

  Практикою викладання доведено, що робота з організації інтегрованого заняття буде найбільш продуктивною, пройшовши три етапи.    Перший етап – підготовчий, на якому відбувається розподіл ролей, збір інформації, виділення проблем для обговорення. Цей етап формує навички самостійного пошуку матеріалів тих наукових галузей, які об’єднує тема.

Другий етап – проведення самого заняття.

Третій етап – аналіз підсумків заняття.

   Отже, інтегрованим заняттям властиві значні педагогічні можливості, на них учні одержують глибокі багатогранні знання про об’єкт навчання, "по-новому осмислять події, явища. Завдяки цьому розширюються можливості для синтезу знань, формування умінь перенесення знань з однієї галузі в іншу. Все це забезпечує формування цілісного сприймання навколишнього як необхідної передумови формування наукового світогляду"

БІЛЕТ № 9

1. Загальне мовознавство як наука.

Мова – явище складне, багатоаспектне à ціла низка лінгвістичних дисциплін, які вивчають і описують мову (морфологія, синтаксис). Живих мов усього ~ 6700. Курс ЗМ знайомить з суч лінгвістикою, її історією, найбільш важливими напрямами і школами, з основними проблемами, ідеями, які розробляються вченими, з методикою навчання мови, показує роль вітчизняного мз у розвитку заг науки про мову. Мета курсу – поглиблення теор і проф. рівня як майбутнього дослідника мови і майб вчителя. МЗ – одна з найдавніших розгалужених наук. Складності МЗ: багатогранність (складне за будовою), склад з різноманітних, різнотипних мов (займ велика кількість вчених), всі мови по різному пов’язані з суспільством, культурою, мистецтвом, поведінкою людини (розвинуті й примітивні мови), відмінність у підході до мови, як науки (різні принципи, методи дослідження, різні теорії, школи). Спільні риси мов: 1. всі мови – засіб комунікації, обмін інфи. 2. участь у формування, вираженні думки. 3. властиві звуки, слова, грам значення слова (будова). 4. можуть функціонувати в усній і писемній формі. 5. в певних істор умовах набувають літ нормування, стилістичного членування (розшарування) – залеж від рівня розвитку суспільства. Проблеми заг МЗ: 1. об’єднання лінгвістики. 2. структурного членування мови, внутр. зв’язків структури мови (елементів мови). 3. функціонування мови. 4. істор розвитку мови (виникнення, розвитку мови). 5. знаковості мови. Заг МЗ – наука, що вивч особливості людської мови, часткове – досліджує окремі мови. Теор МЗ – дослід теор основи людської мови, виробляє заг принципи, методи дослідження мов, спирається на теорії, вироблені окремими теоріями, школами. Практичне МЗ (засвоєння мови) – методика вивчення мови. Кожна людина, яка вивч мову, повинна розуміти й володіти теор і практ її особливостями.