- •1. Мова і суспільство
- •2. Література як вид мистецтва. Основні етапи історичного становлення літератури. Види літературно-художньої творчості.
- •3. Концептуальні засади комунік методики навчання укр мови
- •1. Мова як особлива знакова система.
- •2. Художній образ як форма відображення дійсності. Структура, види та типи художніх образів.
- •3. Концептуальні засади когнітивної методики навчання української мови.
- •1. Мова, мислення і свідомість.
- •2. Структура і елементи змістової організації літературно-художнього твору.
- •3. Компетентнісний підхід до навчання мови та літератури.
- •1. Мовна система та її структура.
- •2. Структура і елементи внутрішньої форми художнього твору.
- •3. Актуальні проблеми навчання української мови у двомовному середовищі.
- •1. Мова і мовлення - дві іпостасі лінгвальної дійсності.
- •2. Художньо-мовленнєва організація літературного твору. Засоби увиразнення мовлення художньому творі: тропи і стилістичні фігури
- •3. Навчання мови на основі тексту.
- •Актуальні проблеми сучасного мовознавства.
- •Родовий та жанрово-видовий поділ літератури.
- •3. Ситуативні завдання як засіб формування мовленнєвих і комунікативних умінь.
- •1. Основні і проміжні рівні мовної системи.
- •2. Романтизм та його прояви в українській літературі. Реалізм як творчий метод і як основа формування літературного напряму у хіх-хх ст.
- •3. Особистісно орієнтований підхід до викладання мови та літератури
- •Семантична структура і мовні значення.
- •2. Літературний процес. Закономірності й парадокси літературного процесу.
- •3. Міжпредметна інтеграція як перспективний напрям реалізації новітніх технологій.
- •1. Загальне мовознавство як наука.
- •2.Літературний розвиток. Літературні напрямки XVI - XIX ст.
- •3. Проблемне навчання на уроках мови та літератури
- •Історичний розвиток мови.
- •Модернізм. Літературні напрямки модернізму.
- •Пошукове (евристичне) навчання на уроках мови та літератури.
- •1. Лінгвістична концепція о. Потебні
- •2. Інтерпретація художнього твору
- •3. Вивчення програмового матеріалу укрупненими частинами на уроках мови та літератури
- •1. Лінгвістична концепція ф. Де Соссюра
- •2. Стиль, творчий метод, тип творчості
- •3. Розвиток творчої особистості учня на уроках мови та літератури.
- •1. Сучасне українське мовознавство: проблемно-регіональний огляд
- •2. Методологія сучасного літературознавства
- •1. Становлення порівняльно-історичного мовознавства
- •2. Герменевтика як складова світового літературознавства.
- •3. Інноваційні прийоми активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках української мови.
- •1. Українська звернена мова у контексті теорі функціональної граматики
- •2. Історія створення Кримської спілки письменників України. Образ рідної землі у творчості письменників-земляків. Літературний доробок Данила Кононенка.
- •3. Активні методи на уроках мови та літератури
- •1. Кличний відмінок – специфічна морфологічна риса укр.. Мови. Особливості вираження граматичного значення кличного відмінка.
- •3. Аналітично, спеціальною інтонацією.
- •2. Літературне краєзнавство як спеціальна галузь науки про літературу. Кримські мотиви у творчості письменників-класиків.
- •3. Використання інтерактивних технологій на уроках української літератури.
- •1.Семантичний та формально граматичний показники наказового способу(імперативу) у сулм
- •2. Творчість письменників Криму та Севастополя
- •3. Ігрові методи та прийоми на уроках мови та літератури.
- •1. Найдавніші риси української мови.
- •Українсько-кримськотатарські літературні зв'язки. Трагедія кримськотатарського народу в поезії о.Корсовецького «Чокрак» та повісті е. Умерова «Чорні ешелони».
- •3. Групові методи та форми роботи на уроках мови та літератури.
- •1. Розквіт староукраїнської літературної мови 17- першої чверті 18 століття та причини її занепаду.
- •2. Світова феміністична теорія і критика
- •3. Методика використання технологій кооперативного навчання
- •1. Укр мова як інструмент реанімації національної свідомості. Роль і.Котляревського і т. Шевченка у становленні нової укр літературної мови.
- •2. Український постмодернізм. Періодизація постмодерного періоду в сучасній українській літературі. Провідні естетичні орієнтації.
- •3. Навчальні технології організації Проектної діяльності у школі
- •1. Політика українізації 20-30-ті рр. XX ст. Мовна концепція Миколи Скрипника.
- •2. Філологічна школа
- •3. Технології організації самостійної навчальної діяльності школярів.
- •2.Принципи, здобутки і втрати в літературознавстві фрейдівського і юнгівського психоаналізу як різновиду психологічного напряму в історичній школі.
- •3. Програмоване навчання на уроках мови та літератури, сучасні електронні засоби навчання
- •1. Історія становлення української графіки.
- •Поняття «гендеру». Гендерні стереотипи української культури (на прикладі творів о.Забужко).
- •Інформаційно-комунікативні технології на уроках мови та літератури. Комп’ютерні технології на уроках мови та літератури.
- •1. Особливості нормування українського правопису.
- •Світоглядні константи в структурі жіночого письма к. Хх – поч. Ххi ст.
- •Сучасні технології контролю та оцінки начальних досягнень учнів: метод портфоліо, тести.
- •1. Сучасні проблеми нормування української літературної мови
- •Особливості літературного процесу к.Хх – поч.Ххi ст. Напрями сучасного літературознавства.
БІЛЕТ № 1
1. Мова і суспільство
Мова-явище суспільне, вона обслуговує суспільство, це засіб спілкування, нагромадження й збереження інфи. Обслуговує суспільство і окрему людину. Проблема мови і суспільство охоплює ряд важливих питань (проблем): соц. природа мови; мова і форми істор спільності людей; соц зумовленість виникнення і розвитку мови; соц зумовленість формування літ мови, її норми; нерівномірність розвитку окремих ділянок мови залежно від потреб суспільства; можливість свідомого, цілеспрямованого впливу суспільства на мову; залежність суспільства від мови (на скільки мова здатна забезпечити спілкування суспільства); мовленнєвої культури (соц застосування мови); мова і наук-тех прогрес.
Функції мови (і суспільства): 1. спілкування (мова соціальна по своїй суті). 2. вплив, повідомлення, моделювання, формування й вираження думок. Важливим є формування і розвиток мови, який здійснюється в процесі мовленнєвої діяльності. Соц природа мовленнєвої діяльності є складовою частиною діяльності людини і всього суспільства. В цьому полягає соціальність мови, вона тісно пов’язана з її носієм, виражає етнічну ознаку. Проблема співвідношення мови і етносу вкл. В себе велику кількість питань: культура народу, його побут, етнічні процеси, які відбув з народом, мова і нац свідомість (самобутність).
Етнолінгвістика – наука, що вивч проблему взаємозв’язків мови і етносу (19ст).
У СРСР в 30-50рр сформ наука – соціолінгвістика – досліджує соц диференціацію мови, розмежування мови в соціумі. Мовна ситуація – обставини, що створюються суспільством для функціонування 1 або кілька мов. Компоненти (А.В. Авронін): соц умови функціонування мови, сфера и середовище вживання мови, форми існування мови (повсякденне, книжне спілкування тощо). Мовні ситуації вкл.: середовище використання, форми існування мови, поняття одно-/багатомовності. Державність мови має варіанти: 1. визначив народ, який визначив державність. 2. багатомовність (Швейцарська конфедерація, Канада, Фінляндія). Мовна політика – частина нац. політики держави, це заходи, спрямовані на розвиток мови. Узус – процес нормування мови, тому що норма забесп володіння мовою всіма громадянами. Мовна норма – сукупність стійких, традиц елементів мовної сис-ми, ітор відібраних і закріплених суспільною мовною практикою. Воно багатокомпонентне явище (в істор аспекті). Формувалось, як узус – елементарна форма існування і функціонування мови, це сукупність всіх реальних її використань, мовний звичай, прийнятий у певному мовному середовищі. До появи літ норми.
2. Література як вид мистецтва. Основні етапи історичного становлення літератури. Види літературно-художньої творчості.
Усі існуючі види мистецтва прийнято умовно поділяти на 3 типи: 1 - група просторових видів мистецтв (живопис, скульптура та архітектура)-предмети, які в них зображені, сприймаються нами у їхньому просторово-статичному вигляді, тобто як розміщені в непорушному просторі.
2 - група часових мистецтв (музика, співи, танці, пантомімія і літ-ра) - подають свій предмет у русі, у динамічному розвиткові, що відбувається протягом певного часу. 3 - синтетичне мистецтво(театр і кіно), яке поєднує в цілісній формі вираження елементи як просторових, так і часових мистецтв, зокрема літ-у, музику, пантоміму, живопис декоративного оформлення. За матеріальними ознаками - література як мистецтво слова, у порівнянні, зі скульптурою-мистецтвом каменю, живописом — мистецтвом фарби. Слово — найбільш гнучкий матеріал, тому, що засобами словесної передачі виявляється можливим частково відтворювати зображувальну специфіку майже кожного виду мистецтва. Так, поезія прийомами своєї звукової організації наближається до музики. Прозаїчні словесні образи можуть давати ілюзію пластичного зображення і т. д. Слово — єдиний з матеріалів мистецтва, що зображує людську мову. Популярність літ-и, яка зростала в усі епохи розвитку мистецтва, засвідчила, що словесне мистецтво ні в чому не поступається перед живописом та скульптурним зображенням і багато в чому перевершує їх. Теоретично ці переваги були обґрунтовані Г. Лессінгом у трактаті «Лаокоон, або Про межі живопису та поезії» , «Естетиці» Г.Гегеля. Значний внесок у розробку теорії словесного мистецтва зробили рос критики 19 ст В. Бєлінський та М. Чернишевський. З укр літературознавців - М. Костомаров, О. Потебня та І. Франко.
У процесі істор становлення як мистецтва слова літ-ра проходить 2 етапи: 1- умовно можна пов'язати з періодом панування поезії, спочатку у фольклорній (колективно-авторській), у літ-ій (індивід-авторській) формі. 2 — прози, або літ-и у власному розумінні цього слова.
ФОЛЬКЛОРНА ПОЕЗІЯ - Поезія в шир розумінні - уся словесно-худ творчість. У вузькому, загальноприйнятому - істор розвинений тип словесної творчості, який має віршовану форму мовлення. Фольклор - особливий тип усної (не фіксованої на письмі чи друком) поетичної творчості, авторство якої, визначається не індивідуально, а вбирає в себе поняття колективно-творчого підходу, автором яких вважається весь народ. Тісний зв'язок форм його худ мислення з побутовими (робітничий побут, звичаї, обряди), історичними (емоційна реакція народу на визначні для життя країни події), культурними (уявлення про етичні, релігійно-етичні, естетичні норми й цінності) традиціями та етапами формування нац суспільної свідомості. Худ закони, за якими будується фольклорний твір, завжди мають яскраво виражений відбиток Ψих, культурних рис, самого типу мислення народу.
Проза -тип словесно-художньої творчості, який протиставляється поезії як мові віршового типу. Проза, таким чином, — це невіршована мова, тобто мова, що не має чітко окреслених форм ритмічної організації, які розбивають мовленнєвий потік на однотипні словесні відрізки, інтонаційно виокремлені сильними паузами. Прозою в XIX столітті часто називали будь-які невіршові твори, у тому числі й нехудожні.
Так, у Європі перехід до прози чітко намітився в ранній період Відродження, у своєрідну епоху новели (італ новела XIV—XV ст., франц новела XVI ст., рос новела др половини XVII ст. і т. д.). Проте вслід за тим знову відбувається наступ поезії, яка відтісняє прозу на другорядне місце (поезія високого Відродження та класицизму). Справжня перемога прози й літератури у власному розумінні настає тільки в період остаточного формування роману (початок XVTII ст. в Англії і Франції, кінець XVIII ст. — в Німеччині, перша третина XIX ст. — у Росії і друга половина XIX ст. в Україні).