1. Види та функції контролю результатів навчальної діяльності студентів. Вимоги до контролю успішності студентів. Форми організації та методи контролю, шляхи їх удосконалення.

2. Психологічний аналіз конфліктів у педагогічній взаємодії, шляхи запобігання та стратегії вирішення

3. Срс: сутність мета завдання. Основні види. Загал. Метод рекомендації щодо організації самостійної та індивідуальної роботи студентів

1. Основне завдання контролю навчального процесу − одержання інформації про його властивості та результати з метою ефективного керування процесом і його оптимізації, досягнення якості навчання студентів. Основна функція контролю навчального процесу − діагностико-коригуюча.

Крім того, завданнями контролю можуть бути:

• семестрова атестація студентів,

• державна атестація студентів,

• акредитація,

• акредитація вузу в цілому.

В усіх цих випадках реалізується контролююча функція.

Іншими завданнями контролю можуть бути:

• визначення успішності навчання студентів з метою планування наступних етапів навчального процесу;

• виявлення прогалин у навчанні окремих студентів.

Контроль навчально-виховного процесу крім контролюючої та діагностико-коригуючої функцій може виконувати й інші: навчальну, мотиваційно-стимулюючу, організуючу та виховну функції.

• Навчальна функція контролю полягає в активізації роботи студентів по засвоєнню навчального матеріалу, заохоченні повторення та систематизації навчального матеріалу, поглибленого вивчення та вдосконалення рівня підготовки.

• Виховна функція передбачає формування вольових, моральних та інших позитивних якостей особистості:

• Організуюча функція забезпечує систематичність та планомірність навчальної роботи студентів, самостійну роботу.

• Мотиваційно-стимулююча функція підвищує прагнення студентів поліпшити свої результати навчання, оцінку з дисципліни.

Вимоги до системи контролю.

Валідність визначає головне − чи дійсно ми контролюємо (вимірюємо) істотні фактори, основні параметри, характеристики цих факторів.

Об'єктивність контролю характеризує ступінь виключення суб'єктивного, особистісного фактора при проведенні контролю.

Надійність (реліабельність) і точність − взаємозалежні вимоги, які визначають, в остаточному підсумку, вірогідність результатів виміру, виконаного за допомогою певного інструментарію.

Додаткові вимоги::

1. систематичність та планомірність контролю;

2. відкритість контролю, яка припускає своєчасне доведення до контрольованих підрозділів строків, змісту, умов та критеріїв оцінки діяльності;

3. гласність (відкритість) контролю;

4. доведення до всіх суб'єктів контролю аргументованих результатів і висновків;

5. забезпечення психолого-етичних аспектів при проведенні контролю, що забезпечується високою компетентністю, коректністю перевіряючих.

2. Психологічний аналіз конфліктів у педагогічній взаємодії, шляхи запобігання та стратегії вирішення

Конфлікт – зіткнення інтересів осіб і груп, їхній ідей, протилежних поглядів, потреб, оцінок, рівня прагнень, домагань тощо. В основі конфлікту можуть лежати реальні або ілюзорні, усвідомлені й неусвідомлені протиріччя, спроба вирішення яких відбувається на фоні гострих емоційних станів.

За характером є такі конфлікти: міжособистісні; міжгрупові; між індивідом і групою; внутрішньоособистісні.

За змістом конфлікти бувають: ідеологічні; професійні; психологічні; амбіційні; етичні; побутові.

Ознаки педагогічного конфлікту: контакти зводяться до мінімуму; кожен відстоює свої цінності, які не збігаються в суб’єктів конфлікту; виникає психологічний антагонізм між викладачем і студентом; кожен перемогти, не враховуючи інтереси іншого; об’єктивні причини конфлікту переносяться на особу, з якою конфліктують, тобто набувають суб’єктивного характеру.

Є конфлікти, спричинені хибною тактикою педагогічної взаємодії:

- неоднакове ставлення викладача до студентів;

- порушення педагогічної етики та грубощі;

- приниження гідності;

- підкреслювання своєї правоти;

- погроза студентам перед екзаменами та заліками;

- категоричність у судженнях;

- відсутність індивідуального підходу, незнання індивідуальних особливостей і, як наслідок, негативний психічний стан студентів, боязкість.

Способи ставлення викладача до конфлікту зі студентами:

Активне ставлення до конфлікту. Викладач визнає конфліктну ситуацію та діє відповідно до власних моральних принципів і переконань, але ігнорує індивідуальними особливостями конфліктуючих.

Творче ставлення до конфлікту. Викладач поводить себе відповідно до ситуації, шукає вихід із неї. Одночасно ретельно аналізує ситуацію, прислухається до критики, розуміє її причини, виявляє об’єктивні чинники конфлікту, навіть звертається до арбітра.

Форми конфліктної поведінки студента: порушення трудової дисципліни; грубощі, зухвала поведінка; незгода і критика будь-яких пропозицій викладача; ігнорування педагогічних вимог, ухиляння від виконання завдань.

Для вирішення конфлікту є два основні шляхи: 1) через зміну об’єктивної ситуації (переглянути обсяг навчального навантаження, змінити розклад занять тощо); 2) через зміну власної суб’єктивної позиції чи позиції студентів щодо ситуації конфлікту. Проте важливо шукати шляхи задоволення інтересів обох сторін.

Чого не треба робити при виникненні конфліктної ситуації?

1. Не можна ставитися до партнера дуже критично або вороже.

2.Не приписувати йому негативних рис або поганих намірів.

3.Не демонструвати свою перевагу і зверхність.

4.Не обвинувачувати.

5.Не обрушувати на нього лавину претензій.

6.Не дозволяти собі бачити ситуацію лише зі свого боку.

7.Не ставити ультиматум: «Якщо Ви не зробите це, то…»

Засоби вирішення конфліктів:

1.Картографія конфлікту: визначення проблеми, його учасників і хто чого побоюється, які потреби відстоюються. Кожен висловлює свою точку зору, вислуховує інших, виникає можливість сформулювати новий варіант вирішення проблеми, який задовольняє всіх.

2.Вироблення альтернативних варіантів виходу з конфлікту, які аналізуються. Обирається той, який справедливий для всіх, який достатній для задоволення потреб кожного.