1. Вимоги до проведення лекції у вищій школі. Структура, підготовка та проведення лекції у вищій школі. Критерії оцінки якості лекції під час її аналізу.

2. Соціально-психологічні особливості готовності випускників вищої школи до практичної професійної діяльності

3. Особливості сучасного суспільства та роль виховання.

1. Основними вимогами до лекції є:

1. загальнодидактичні:

зміст має відповідати навчальній програмі

дотримання дидактичних принципів, або принципів навчання

логічна структура лекції

2. психолого-педагогічні вимоги:

доведення до студентів мети лекції, її мотивування

організація студентів на оптимальну діяльність (темп, пояснення, доступність)

науковість та інформативність

історичність

наступність

аргументованість

доступність

вживання термінів, зрозумілих для аудиторії

повторення важливих питань

зв'язок теорії з практикою

активізація мислення студентів через створення проблемних ситуацій

педагогічна завершеність

наявність механізму зворотнього зв’язку

моральність змісту лекції

виклад доступною і зрозумілою мовою

лаконічність

емоційність мовлення

сила і тональність голосу.

Лекція, як правило, повинна складатися з трьох структурних складових, кожна їх яких має свої завдання − це вступна частина, огляд літ-ри, активізація опорних знань, основна частина, виклад змісту, завершальна частина, узагальнення і підведення підсумків, рекомендації щодо ср, відповіді на запитання.

Підготовка: використати навчальний план і навчальну програму, пошук необхідної інформації, ознайомлення з новаціями, визначення, підбір оптимальних методів навчання, підготовка текстового варіанту лекції, створення допоміжного дидактичного матеріалу.

Основні критерії оцінки якості лекції:

1. Зміст лекції: науковий рівень, відповідність новітнім досягненням науки, відповідність програмі та навчальному плану.

2. Професійне спрямування: формування професійного світогляду студентів, зв'язок викладеного матеріалу з професійними інтересами підготовки спеціаліста.

3. Методичний рівень: застосування прийомів і методів активізації пізнавальної діяльності студентів на лекції, послідовність змісту лекції в матеріалі вивчених і наступних дисциплін, врахування вимог суміжних курсів.

4. Структура лекції: вступ з чітким формуванням теми і постановкою мети, логічна побудова (послідовність), взаємозв'язок окремих частин лекції, план, список літератури, вступ і підсумок.

5. Стиль лекції: якість, чіткість і доступність викладу думок, темп викладу матеріалу; доступний для конспектування, оптимальне використання наочних посібників, контакт з аудиторією, раціональне поєднання усного викладу з використанням дошки.

6. Майстерність лектора: ступінь вільного володіння лекційним матеріалом, емоційність, культура мови, зовнішній вигляд, тактовне ставлення до студентів, стриманість в дискусіях і відповідях на питання студентів, вміння зняти напругу і втому у аудиторії.

2. Соціально-психологічні особливості готовності випускників вищої школи до практичної професійної діяльності

Психологічна готовність – це виявлення суті властивостей і стану особистості. Готовність – це не лише властивість окремої особистості, це концентрований показник діяльності суті особи, міра її професійної здібності.

Психологічна готовність включає в себе, з однієї сторони, запас професійних ЗУН; а з іншої – риси особистості: переконання, педагогічні здібності, інтереси, професійна пам'ять, мислення, увага, педагогічна спрямованість думки, працездатність, емоційність, моральний потенціал особистості, що забезпечать успішне виконання професійних функцій.

Суть психологічної готовності: моральні та психологічні якості і можливості особистості; відношення свідомості і поведінки, суб'єктивності і об'єктивності свідомості. Зміст психологічної готовності складають інтегральні характеристики особистості, що включають в себе інтелектуальні, емоційні і вольові властивості, професійно-моральні переконання, потреби, звички, ЗУН, педагогічні здібності.

Компоненти професійно-педагогічної діяльності:

• мотиваційний – включає в себе професійні установки, інтереси, прагнення займатися педагогічною роботою. Його основою є професійно-педагогічна спрямованість (особисте прагнення людини застосувати свої знання в обраній професійній сфері), в якій виражається позитивне ставлення до професії, нахил та інтерес до неї, бажання вдосконалюватися;

• орієнтаційний – ціннісно-професійні орієнтації, основою яких є професійна етика, професійно-педагогічні ідеали, погляди, принципи, переконання, готовність діяти відповідно до них. Ядро орієнтаційного компонента – ціннісні орієнтації особистості, глибина професійно-педагогічного світогляду. До його основних структурних одиниць відносяться узагальнені професійні знання, погляди, переконання, принципи і готовність діяти в практичних ситуаціях відповідно до них;

• пізнавально-оперативний – професійна спрямованість уваги, уявлень, сприймання, пам'яті, педагогічне мислення, педагогічні здібності, знання, дії, операції і заходи, необхідні для успішного здійснення діяльності;

• емоційно-вольовий – почуття, вольові процеси, що забезпечують успішний перебіг і результативність діяльності педагога; емоційний тонус, емоційна сприйнятливість, цілеспрямованість, самовладання, наполегливість, ініціативність, рішучість, самостійність, самокритичність, самоконтроль. Зміст психологічної готовності характеризується зв'язком інтелектуального й емоційного в сфері особистості;

• психофізіологічний – впевнення у своїх силах, прагнення наполегливо і до кінця доводити розпочату справу, здатність вільно керувати своєю поведінкою і поведінкою інших, професійна працездатність, активність і саморегулювання, урівноваженість і витримка, рухомий темп роботи;

• оцінюючий – передбачає самооцінку своєї професійної підготовки і відповідність процесу розв'язання професійних завдань оптимальним педагогічним зразком.

Готовність випускника вузу до професійної діяльності складається з таких блоків, як готовність до професійного навчання (професійна орієнтація), безпосередній процес опанування ЗУН у руслі відповідної професії (професійна готовність), наявність адекватних змісту діяльності якостей особистості (особистісна готовність), адаптація після завершення навчання до професії (професійна адаптація).