9.3. Європейський центральний банк і його політика
Кредитно-грошова політика в рамках економічного і валютного союзу проводиться Європейською системою центральних банків (ЄСЦБ), що утворили наднаціональний Європейський центральний банк (ЄЦБ) та національні центральні банки держав — членів Європейського Союзу, що ввійшли до складу економічного і валютного союзу. Європейський центральний банк покликаний здійснювати незалежну централізовану грошово-кредитну політику. ЄСЦБ не має власних керівних органів — керівництво здійснюватимуть керівні органи Європейського центрального банку (рис. 1). Керуюча рада ЄЦБ уповноважена розробляти кредитно-грошову політику, а виконавча дирекція — втілювати її в життя. Тією мірою, у який це можливо і доцільно, Європейський центральний банк вдається до використання можливостей національних центральних банків.
Рис. 1. Керівні органи економічного і валютного союзу
Головною метою монетарної політики ЄЦБ є забезпечення цінової стабільності та сприяння економічній політиці Євросоюзу, якщо це не загрожує ціновій стабільності. Критерієм цінової стабільності і кінцевою метою монетарної політики ЄЦБ є рівень гармонізованого індексу споживчих цін (ГІСЦ) – нижче 2% річних (кінцева мета) та річне збільшення грошової маси у межах 4,5% (проміжна мета). ГІСЦ є концептуально новим агрегованим індексом цін і ніколи раніше не використовувався на практиці національних та регіональних економік.
Для реалізації грошово-кредитної політики та досягнення зазначеної мети, ЄЦБ використовує три групи спеціальних інструментів – у різних режимах та з різною періодичністю. Перша група – відсоткові ставки, які оголошуються ЄЦБ для проведення власних операцій із комерційними банками і слугують орієнтиром щодо характеру жорсткості монетарної політики. Друга – проведення різних видів кредитно-депозитних операцій на відкритому ринку з комерційними банками для підтримання їхньої ліквідності. Третя – рівень обов'язкових резервів комерційних банків і контроль за його дотриманням. Основні операції із рефінансування кредитних організацій головним чином спрямовані на забезпечення банківської системи ЄС достатньою ліквідністю. Для реалізації цих цілей ЄЦБ використовує такі інструменти: основні операції із рефінансування терміном до 14 днів; довгострокове рефінансування від одного до трьох місяців; кредитні операції, в якіх цінні папери використовуються як забезпечення; кредити «овернайт» (одноденні).
Управління ліквідністю відіграє важливу роль в реалізації єдиної грошово-кредитної політики ЄЦБ. Воно залежить від оцінки потреб банківської системи в ліквідних засобах, які виникають із резервних вимог, надлишкових резервів та інших автономних чинників.
Варто зазначити, що ЄЦБ зазвичай встановлює рівень відсоткових ставок відповідно до цільового рівня інфляції, який не повинен перевищувати відмітку 2%. Отже норматив обов’язкового резервування становить нині 2%, хоча юридично діапазон коливань від 0% до 10%.
Відповідно методології ЄЦБ вимоги щодо обов’язкового резервування повинні виконувати усі банки за усіма видами депозитів та емітованих цінних паперів, окрім депозитів терміном 2 і більше років. При цьому потрібно підтримувати необхідний залишок коштів на кінець дня на операційному рахунку кредитного інституту у своєму центральному банку. Касова готівка при розрахунку резервів не включається.
Основними формами рефінансування банків є або безпосереднє надання їм ломбардних кредитів, або проведення з кредитними інститутами-позичальниками угод прямого одноденного репо.
До складу інструментів монетарного регулювання ЄЦБ входять такі види операцій на відкритому ринку: основне рефінансування, довгострокове рефінансування, операцій тонкого налаштування, структурні операції.
Близько 70-80% загальної суми рефінансування надає ЄЦБ кредитів за допомогою основного рефінансування. Воно проводиться щотижнево у вигляді кількісних тендерів на протязі 14 днів за фіксованою процентною ставкою. Мінімальна сума заявки кредитного інституту складає 1 млн. євро, максимальний обсяг та кількість заявок не обмежені.
Довгострокове рефінансування діє щомісячно у формі аукціону. Термін кредитів 3 місяці.
Операції тонкого налаштування мають такі особливості:
значну оперативність проведення, зумовлену необхідністю миттєвого надання кредитів чи стерилізацією надлишкової ліквідності;
нерегулярний графік та нестандартну процедуру проведення, що залежить від неочікуваних і структурних коливань ліквідності;
обмежене коло кредитних інститутів-контрагентів, які є маркет-мейкерами на певних фінансових ринках;
можливість у деяких випадках прямої участі ЄЦБ в операціях з європейськими кредитними інститутами;
непрозорість операцій для фінансових ринків, оскільки інформація про їх проведення є закритою.
Крім інструментів монетарної політики, жодних додаткових заходів, які б враховували особливості економічного стану окремих держав, навіть таких важливих, як специфіка ділового циклу, ЄЦБ немає. Для вирішення таких проблем необхідно використовувати інші засоби, відмінні від монетарної політики, причому з огляду на особливості ситуації кожної країни (бюджетну, промислову, інвестиційну, соціальну політику тощо). Головною метою Європейської системи центральних банків є підтримка стабільності цін. Для її досягнення ЄСЦБ вирішує такі конкретні завдання:
• розробляє і втілює в життя кредитно-грошову політику ЄВС;
• здійснює валютні операції щодо третіх країн;
• зберігає офіційні міжнародні ліквідні резерви держав-учасниць і керує ними (спочатку в розпорядженні ЄЦБ було до 50 млрд євро);
• сприяє безперебійному функціонуванню платіжних і розрахункових систем.
У рамках, в яких не можна завдати шкоди головній меті ЄВС, Європейська система центральних банків покликана також підтримувати загальну економічну політику всередині ЄС. В усіх своїх діях вона має керуватися засадами відкритої ринкової економіки та вільної конкуренції.
Як уже зазначалося, Європейський центральний банк є складною наднаціональною структурою, яка внаслідок своєї унікальності не може оперувати лише тими категоріями, які використовувались центральними банками Європи до об'єднання у ЄВС. Саме тому ЄЦБ має використовувати всі основні інструменти грошової політики, які добре себе зарекомендували не тільки у Європі, зокрема такі.
1. Зворотні трансакції — головний інструмент, що використовується ЄСЦБ при проведенні операцій на відкритому ринку.
Термін "зворотні трансакції" означає операції, у ході яких ЄСЦБ купує чи продає визначені його правилами активи в рамках угод про зворотну покупку чи здійснює кредитні oneрації під визначені правилами активи, які використовуються як застава.
2. Прямі трансакції — це операції, у ході яких ЄСЦБ купує чи продає визначені його правилами активи безпосередньо на ринку.
3. Випуск боргових сертифікатів застосовується з метою перебудови структурної позиції ЄСЦБ відносно фінансового сектору, для того щоб створити (чи збільшити) нестачу ліквідних засобів на ринку.
4. Свопи в іноземній валюті у формі спотових та форвардних трансакцій проводяться Європейським центральним банком виключно в рамках кредитно-грошової політики.
5. Збір термінових депозитів застосовується тільки з метою "точного настроювання".
6. Механізм граничних запозичень (механізм ломбарду).
7. Механізм розміщення депозитів.
9.4. Федеральна резервна система (англ. Federal Reserve System) — система приватних банків, що виконує роль центрального банку США.
Створена у 1913 р. Законом про Федеральний резерв (англ. Federal Reserve Act), ФРС є квазідержавною структурою з приватними компонентами, в яку входять: призначувані Президентом США Рада керуючих ФРС, Федеральний комітет з відкритого ринку (англ. Federal Open Market Committee), дванадцять регіональних Федеральних резервних банків — фіскальних агентів Казначейства США (на них припадає відповідальність за стан пропозиції грошей та розвиток банківської справи у 12 резервних округах), численні приватні банки (отримують невідчужувані акції Федеральних резервних банків фіксованої прибутковості в обмін на резервний капітал), і різноманітні консультаційні ради.
З лютого 2006 р. посаду голови Ради керуючих ФРС займає Бен Бернанке (Ben Bernanke).