
- •1. Основні категорії соціальної педагогіки.
- •2. Предмет та завдання соціальної педагогіки.
- •3. Сім’я як об’єкт соціально-педагогічної діяльності.
- •4. Типологія сімей, особливості роботи соціального педагога з різними типами сімей.
- •1. Залежно від виконання матеріально-економічної функції:
- •2. Залежно від виконання житлово-побутової функції, за структурою сім'ї та особливостей проживання:
- •3. Залежно від виконання демографічної функції:
- •5. Залежно від виконання виховної функції:
- •5. Теоретичні знання, практичні вміння та особистісні якості соціального педагога.
- •6. Сутність поняття «виховання» та «соціальне виховання».
- •7. Етичний та професійний кодекс соціального педагога.
- •8. Методи соціально- педагогічіної діяльності.
- •9. Характеристика функцій діяльності соціально педагога.
- •10. Соціалізація як соціально-педагогічне явище.
- •11. Соціальна педагогіка як наука і навчальна дисципліна. Мета соціальної педагогіки.
- •12. Принципи соціально педагогічної діяльності.
- •13. Адиктивна поведінка дітей та молоді.
- •14. Делінквентна поведінка дітей та молоді. Передумови делінквентної поведінки.
- •15. Основні напрями державної молодіжної політики,
- •Соціально-педагогічний захист обдарованих дітей.
- •17. Девіація в підлітковому віці як соціально-педагогічна проблема
- •18. Місце і роль сім’ї в соціалізації особистості
- •20. Основні напрями роботи соп. Служб для сім’ї, дітей та молоді (сссдм)
- •21. Служба «Телефону довіри» як один з провідних напрямів діяльності служб для сім’ї, дітей та молоді
- •22. Об’єкти (клієнти) соціально-педагогічної роботи
- •23. Девіантна поведінка як форма соціальної дезадаптації
- •Психопатологічний тип девіантної поведінки дітей і молоді.
- •25. Соціальна підтримка дітей-сиріт та дітей, які залишились без батьківського піклування.
- •4.Відмінність педагогічних технологій від методики викладання окремих предметів.
- •5. Сутність сучасних педагогічних технологій.
- •6.Характеристика особистісно орієнтованих педагогічних технологій у підготовці фахівців біології.
- •8. Сутність поняття «педагогічні технології»
- •9. Кредитно-модульна система як сучасна технологія навчання.
- •10.Характеристика нових інформаційних технологій навчання
- •11.Дистанційна освіта,характеристика дистанційних технологій навчання.
- •13. Сутність технології саморозвитку м. Монтессорі
- •15. Місце педагогічних технологій в структурі педагогічної системи
- •16. Сутність технологічного підходу в освіті
- •17. Концептуальні положення систем розвивального навчання л. Виготського, л. Занкова, в. Давидова, д. Ельконіна.
- •18. Пріоритетні напрями вдосконалення навчально-виховного процесу у середній школі із застосуванням сучасних педагогічних технологій.
- •19. Сутність технологій колективного виховання за і. П. Івановим.
- •20. 1Нноваційні педагогічні технології та їх використання у практиці
- •21. Особистісний підхід у педагогіці: історія виникнення і впровадження
- •22. Особистісно орієнтовані технології
- •23. Технологія групової навчальної діяльності школярів
- •24. Технологія розвивального навчання: мета і завдання
- •25. Концептуалььні положення систем розвивального навчання л. Виготського, л. Занкова, в. Давидова, д. Ельконіна
- •26. Технологія формування творчої особистості, її завдання
- •27. Проектна технологія
- •28. Технологія навчання як дослідження
- •29. Індивідуальність учителя та педагогічні технології
- •30. Колективне творче виховання як технологія
3. Сім’я як об’єкт соціально-педагогічної діяльності.
Сім’я як cоціальний фундамент кожного суспільства, його первинний осередок забезпечує відтворення та продовження людського роду, вона є джерелом росту та матеріального добробуту людей, у ній закладаються основи виховання та формування майбутньої особистості, формування шлюбно-сімейних уявлень у молоді, через неї передаються нащадкам духовні цінності історичного і культурного спадку, зберігаються особливості виховання дитини в родині. Як відомо, становище сім’ї як структурної соціальної одиниці значною мірою відображає загальний стан суспільства, всі суперечності й наслідки процесів, які відбуваються в ньому. Суперечності перехідного періоду, який переживає українське суспільство, безперечно гальмують процес формування позивного сімейного середовища для виховання дітей та підлітків. Неблагополучне сімейне оточення, прорахунки у вихованні, погіршення внутрішньо-сімейних стосунків призводять до збільшення кількості дітей та підлітків, чия поведінка виходить за межі моральних та правових норм, зокрема, призводить до набуття шкідливих звичок у дітей (куріння, вживання алкоголю, наркотики), що в результаті стає способом життя молодої людини. Сім'я як соціальний інститут перебуває у стані гострої кризи, що, звичайно, негативно впливає на виконання нею основних функцій, тобто на життєдіяльність сім'ї: матеріально-економічне забезпечення, житлово-побутові умови. Це, в свою чергу, створює певний морально-психологічний клімат, який впливає на духовність сім'ї, виховання дітей, організацію вільного часу членів сім'ї.
В особливо складних умовах у період кризи опинилася молода сім'я, яка визначається як соціальна група, у якої вік чоловіка та жінки або одного з них не перевищує 28 років. В Україні налічується 10,3 млн. молоді (віком від 15 до 28 років), що становить 19,1 відсотка загальної кількості населення. Перед молодою сім'єю стоять особливо гострі проблеми матеріально-економічного та житлово-побутового характеру.
Державна політика, спрямована на підтримку молодої сім'ї, знайшла своє вираження у Законі про сприяння соціальному становленню і розвитку молоді в Україні, галузевій програмі Мінмолодьспорту України щодо поліпшення становища молодих жінок, сім'ї, завдяки якій передбачається здійснити заходи, спрямовані на поліпшення становища молодої сім'ї, її соціальний захист.
Комунікативна функція сім'ї передбачає створення сприятливого сімейного мікроклімату, необхідного для психічно-емоційного відтворення сил членів сім'ї, внутрісімейного спілкування подружжя, батьків і дітей, сім'ї та оточуючого мікро- і макросередовища, а також її спілкування з духовними та інтелектуальними надбаннями суспільства. Знервованість, відсутність побутових вигод, постійна роздратованість, грубість, сварки, чвари, піклування лише про власний комфорт, відсутність милосердя у членів сім'ї призводять до негативного емоційно-психологічного мікроклімату. Такі життєві умови подружжя, а також дітей зумовлюють депресивні стани, емоційне перенапруження, дефіцит позитивних емоцій, стресові ситуації. Останнім часом у сім'ях, особливо молодих, спостерігається багато розлучень. В умовах соціально-психологічного стресу молодь по суті не підготовлена ні морально, ні матеріально до створення сім'ї, не бажає мати дітей. За статистичними даними, в Україні розпадається кожний другий-третій шлюб. Крім того, стали поширеними деформовані шлюбно-сімейні процеси: молодь не хоче офіційно реєструвати шлюб, народжувати дітей, відкладаючи це до кращих часів. Усі ці явища призводять до зростання кількості позашлюбних дітей серед дуже молодих матерів.
Соціальна ситуація, у якій перебуває сучасна молода сім'я, призводить до того, що, виховуючи дітей, батьки стикаються з цілим рядом проблем. Зважаючи на те, що суспільством ставиться завдання посилити сімейне виховання, школа та соціальні служби мають допомагати сім'ї у створенні нормальних психолого-педагогічних та емоційно-моральних умов для повноцінного виховання дітей, розвитку їхніх пізнавальних інтересів, фізичного удосконалення, нормального спілкування з батьками та іншими членами сім'ї, у набутті батьками умінь, необхідних для вирішення складних проблем сімейного виховання. Внаслідок зростання кількості розлучень, нестабільності та деформації шлюбу соціальної допомоги потребують сім'ї, які не в змозі забезпечувати належний рівень сімейного виховання і в яких створюються передумови для негативного напрямку у формуванні особистості дитини. Соціальної, педагогічної та психологічної допомоги потребують також сім'ї групи ризику, до яких на даному етапі розвитку суспільства ми відносимо багатодітні сім'ї, одиноких матерів, неповнолітніх матерів, сім'ї з дітьми-інвалідами, батьками-інвалідами, малозабезпечені сім'ї. Для підтримки та розвитку нормальноїжиттєдіяльності сім'ї необхідна державна політика, яка має бути спрямована на постійне удосконалення умов для реалізації економічного та духовного потенціалу сім'ї і має прагнути до того, щоб найменша кількість сімей потребувала допомоги, пільг, безкоштовних послуг тощо.