14.Характерні риси Середньовічної культури Західної Європи та Візантії

Середньовіччя займає період всесвітньої історії, що слідує за історією стародавнього світу і передує новій історії. Епоха Середньовіччя поділяється на три періоди. Перший період – (кінець V – перша половина ХІ ст.) є перехідним від античності і варварства до феодальної епохи, якому характерний економічний занепад. Другий період (друга половина ХІ–ХІІ ст.) – час розквіту середньовічного феодального суспільства, поширення освіти та культурного розвитку. Третій період (ХІV–ХVст.) – час зміцнення феодальної монархії і послаблення впливу церкви, появи наукових дослідних знань, зародження гуманізму і початок епохи Відродження.

Весь римський висококультурний світ був знищений кочівниками, які мігрували у Європу. В результаті Європа була відкинута практично на стадію первісного розвитку. Було знищено римські міста, шляхи, торгівлю, освіту. Населення стало майже поголовно неписемним. Міське населення рятуючись від вимирання покидає міста. Осівши на певних територіях ці землі стають самодостатніми і колись єдиний римський світ розпадається на окремі невеликі держави, князівства, а римський етнос розпадається на окремі народи, зокрема із нього вийшли французи, іспанці, румуни, італійці.

У період Середніх віків вже феодал і залежний селянин представляли основні класи тогочасного суспільства. Для феодальної епохи характерним є, з одного боку – жорстока експлуатація селянства та низький, примітивний стан техніки, а з іншого – зростання продуктивних сил.

Велику роль у житті народів середньовічної Європи відігравали церква та релігія, які жорстко контролювали діяльність людини протягом життя, постійно впливаючи на її свідомість та поведінку. Під церковною опікою перебували не тільки низи, а й феодальна знать.

Культура Візантії

У ІV ст. після розпаду Римської імперії на Західну та Східну на карті світу з’явилася нова християнська імперія – Візантійська (330–1453 рр.). Її столицею став Константинополь.

Візантійська культура зароджувалась і розвивалась в умовах гострих, суперечливих процесів тогочасного суспільства. Система християнського світогляду стверджувалася в непримиренній боротьбі з філософськими, етичними, естетичними та природознавчими поглядами античного світу.Роль Візантії у розвитку культури середньовічного суспільства була надзвичайно вагома.Візантія стала центром досить розвиненої та своєрідної культури. Характерною рисою візантійської культури була постійна ідейна боротьба старого з новим. Візантійська культура в основному була християнською. Разом з тим особливе місце займає і народна культура – музика, танок, церковні та театралізовані вистави, героїчний народний епос, гумористична творчість та ін. Вагомий внесок у створення пам’яток архітектури, живопису, прикладного мистецтва та художніх ремесел зробили народні майстри.

15.Християнська теологія та церква їх роль в Середньовічній культурі Західної Європи та Візантії

Середньовічна церква була зіткана з протиріч. Вона мала великий позитивний вплив на все духовне життя суспільства, сприяла зміцненню єдності європейських народів, залученню їх до нових морально-етичних цінностей. Разом з тим, християнська церква частково пригнічувала народну культуру, корені якої сягали у язичницькі часи, переслідувала іновірців та інакодумців, гальмувала розвиток науки. Об’єднавши на основі християнських цінностей європейські народи, церква сама ж вбила між ними клин, розколовшись у ХІ ст. на західне та східне християнство. Визначальна роль християнської релігіії і церкви у всіх галузях суспільного і культурного життя складала принципову особливість європейської середньовічної культури. Церква підпорядкувала собі політику, мораль, науку, освіту і мистецтво.

Якщо говорити про початкове християнство, то однією з головних ідей, які забезпечили значне поширення нової релігії, була ідея рівності людей. У ранньому християнстві дуже сильною була віра в швидке друге пришестя Ісуса Христа, Страшний суд і кінець грішного світу.

Основою візантійської культури було християнство, у його східному обряді- православ’я.Батьківщино православ’я є Візантія. Культура Візантії фактично обслуговувала церкву, яку формально очолював патріарх, а фактично імператор Візантії. Православна церква мала одну досить істотну перевагу. Богослужіння тут велося на їм зрозумілій мові, на відміну від католицької, де панувала латинь, яку народні маси не розуміли.