86. Естетичні поняття та їх взаємодія з категоріями

Серед багатьох понять, за допомогою яких естетика описує свій предмет, особливе місце займають естетичні категорії. Гармонія і міра, прекрасне і потворне, піднесене і низьке, трагічне і комічне тощо –це духовні моделі естетичної практики суспільства, яка створює не тільки світ і багатство естетичних цінностей і потреб, а й систему понять і категорій, в яких закріпленого досвід естетичного освоєння світу людиною. В цих логічних формах представлено весь історичний набуток естетичних діяльності людства, тобто різновиди діяльності закріплені в певних формах думки. Саме тому осягнення основних естетичних категорій, проникнення в закономірності існування основних естетичних явищ є важливим завданням естетичної науки.

Категорії не є якимось нерухомими, незмінними сутностями. Навпаки, вони історично змінюються і розвиваються, відображаючи певні етапи у розвитку людського пізнання.

87. Зміст і форма в мистецтві

За зміст у мистецтві традиційно прийнято вважати усі ті смислово-інформативні компоненти твору, які виражають собою ідею, проблематику, що відображається, ціннісні орієнтири, тематичні і сюжетні лінії, осмислення явищ дійсності в зображенні. Зміст мистецтва у найширшому розумінні – це вся надматеріальна, духовна інформація в її психологічному, моральному та естетичному сплаві, пропущена через людську свідомість і художньо-перетворювальні засоби. Отже, до змісту належить ідейно-емоційне, смислове, інформативно-ціннісне спрямування у відповідному впливі мистецтва; відбувається воно через розгортання у своїй живій реальності таких чинників, як тема, сюжет, думка в їх образно-чуттєвому явленні.

До форми належать зовнішньо і внутрішньо організовані, логічно пов'язані між собою структури. Зміст реалізує себе в конкретно-чуттєвому, знаково-предметному бутті, де знак репрезентує смислову значущість зображуваного, залишаючись при цьому явищем утвореної нової реальності, вираженням традиції побудови художніх систем, а також культурно-естетичного досвіду. Форма у мистецтві – не лише засіб, з допомогою якого можна досягти перетворення реальної одиничності в художньо узагальнений символ мистецтва, відокремлений від первинної основи. Форма є також способом існування твору мистецтва. В ній утримується межа між рельєфністю структурності, матеріальності твору і того іншого, зовнішнього по відношенню до нього, простору.

Зміст і форма взаємодіють між собою, виходять одне з одного.

88. Мистецтво як соціальне явище

Мистецтво – як соціальне явище та форма естетичного освоєння світу людиною, що виникає в процесі художньої творчості – особливого виду людської діяльності і конкретно-чуттєвого, образного відображення дійсності з позиції певних естетичних ідеалів, одна з форм суспільної свідомості. Естетичне освоєння світу здійснюється в мистецтві різними художніми засобами залежно від видів і жанрів. Мистецтво є, насамперед, естетично-пізнавальною діяльністю, відображення певних для людини явищ життя. Спільним для всіх видів мистецтва засобом цього відображення є художній образ, значення якого полягає у неповторності здатності відображати загальне й істотне через конкретне у формі, доступній безпосередньо емоційному сприйняттю. Різноманітні явища життя відображаються в усіх видах мистецтва як прекрасне й потворне, піднесене й низьке, трагічне й комічне тощо, виявляючи через естетичну оцінку їхню суспільну сутність.