1.Предмет і завдання курсу «Культорологія»

Культурологія – це наука, що формується на стику соціального і гуманітарного знання про людину і суспільство, вивчає культуру як цілісність, специфічну функцію і модальність людського буття.

Культурологія є системою знань про сутність, закономірності існування та розвитку, людське значення та способи пізнання культури. Тому важливим завданням теорії культури є пізнання сутності культури і виявлення законів та механізмів функціонування конкретних форм і сторін культури.

Основні завдання культурології:

- аналіз культури як системи культурних феноменів;

- виявлення ментального змісту культури;

- дослідження типології культури;

- розв'язання проблем соціокультурної динаміки;

- вивчення культурних кодів та комунікацій.

Предмет культурології - дослідження феномену культури як історично-соціального досвіду людей, який втілюється у специфічних нормах, законах і риси їх діяльності, передається з покоління в покоління у вигляді ціннісних орієнтацій та ідеалів, інтерпретується в «культурних текстах» філософії, релігії, мистецтві, праві. Сенс культурології на сьогоднішній день в тому, щоб навчити людину на рівні культури, як її творця.

2. Етимологія слова і поняття культура «культура».Їх розвиток.Концепції культури

Культура як зміст і певна характеристика життєдіяльності людини та суспільства багатогранна. Культура- включає в себе всі матеріальні та духовні цінності вироблені людством і тільки людством, а також сам процес творення та розподіл цих цінностец.

Пізніше слово "культура" все частіше починає вживатися як синонім освіченості, вихованості людини, і в цьому значенні воно увійшло у всі європейські мови, у тому числі і слов`янські.У середні віки набирає поширення комплекс знань вказаного слова, згідно з яким культура стала асоціюватися з міським укладом життя, а пізніше в епоху Відродження, з удосконаленістю людини. У ХVIII ст. слово "культура" набуває самостійного наукового значення.Людина починає усвідомлювати себе силою, здатною протистояти природі, а "культура" європейська людина Нового часу наділяється якостями, які значно відрізняють її від "природної" людини минулого. Історичний аспект розвитку поняття «культура»

Численні концепції культури, що виникали на грунті європейської філософії Нового часу, об`єднувались ідеалістичною методологією. Культура розглядалась, передусім, як феномен духовного порядку, як наслідок і прояв творчої діяльності в гадузі науки, мистецтва, релігії.

Філософи Просвітництва розглядають культуру як якусь специфічну автономну і самоцінну сферу людської діяльності. Найважливіший аспект культури в їхньому розумінні - прагнення спорудити храм Розуму. Культурна діяльність повинна бути інтелектуальною, творчою, продуктивною, новаторською, тобто не просто відтворювати, але постійно розширювати сферу людських можливостей.Але реальна суть культури її специфіка обмежувалася рамками духовної діяльності як якоїсь абсолютної свободи людського розуму.

Законом розвитку культури є спадковість. Будь-яка культура одночасно традиційна і новаторська. Саме єдність перервного і неперервного дозволяє виділяти в культурі певні етапи й періоди її розвитку, навіть цілі епохи та цивілізації.В історії української культури виділяється культура Київської Русі, козацької доби, Галицько-Волинського князівства тощо.

Основні теоретичні концепції або парадигми:

1. циклічна концепція (або концепція циклічних круговоротів);

2.еволюціоністська;

3.антропологічна;

4.філософська;

5.революційно-демократична.