ТЕМА: ІНДІЙСЬКА ФІЛОСОФІЯ І СУЧАСНІСТЬ

ПЛАН

1. Загальні особливості філософії Сходу

2. Становлення і розвиток філософії Індії

3. Ведична традиція – джерело філософії Індії

4. Філософська система (чарвака-локаята)

5. Буддизм

6. Ортодоксальна система філософії Індії (санкхья)

7. Припинення діяльності свідомості – йога.

8. Ренесанс класичної філософії

9. Філософія Свамі Вівекананда

10. Філософія Ауробіндо Гхош (Шрі Ауробіндо)

11. Концепція синтезу Джавахарлала Неру

1. Загальні особливості філософії Сходу

Філософія Сходу охоплює уявлення про світ, будову Всесвіту, що сформувалися в Стародавній Індії та в Стародавньому Китаї. Незважаючи на безперечні відмінності філософських систем Ста­родавньої Індії, Стародавнього Китаю, Японії, Арабського Схо­ду, Туреччини й Африки, можна відмітити спільні їх особливості, обумовлені спільними ж принципами взаємодії світу і розуміння місця людини в світі на Сході. Філософії сучасного Сходу та Афри­ки відводиться певне місце. Філософія існує для життя і має про­являтися і використовуватися в усіх сферах: приватній, суспільній, міжнародній та інших, це перше положення, з якого виходили мислителі Сходу. Філософія Сходу пов'язана з тілесною і духовною сторонами існування людства, і тільки в поєднанні з власним духов­ним і життєвим досвідом, не порушуючи гармонії навколишньо­го світу і не завдаючи йому шкоди, можливе вирішення основних проблем людського буття, що на сьогодні є вкрай актуальним. Східна традиція спонукає подивитись на світ по-новому, бо Схід сповідує безпосереднє, відкрите етич­не сприйняття, не прагнучи до логічного обґрунтування мети життя, тому що мета життя і саме життя не розглядаються відірва­но одне від одного.

Мудрість Сходу вчить: наділяти своє послання образною пое­тичною формою – тому що людина може досягти справжньої самореалізації тільки тоді, якщо діє спільно з Дао (благим ходом подій) або перебувати в гармонії з Космосом, і, отже, в гармонії зі своїми братами роду людського(перебувати в гармонії з природою, світом взагалі – необхідна умова виживання людства у 21 столітті). Зрозуміло, щоб повністю осяг­ти глибину східної філософії, потрібно багато читати – читати твори східних класиків і сучасних мислителів хоча б у перекладах. Пізнання людьми істини ґрунтується не тільки на інтелекті, а спи­рається на цілісність досвіду, в основі якого лежать почуття. І ігно­рувати їх не можна. Істина осягається не тільки в процесі пізнан­ня, але й у процесі осягнення, що розуміється як тотожність.

Мислителі Сходу переконані, що істина багатоманітна, ніколи не може бути відображена повністю, різні погляди на неї станов­лять лише різні її сторони – саме так її сприймають сучасні філософи. Звідси мислителі робили висновок, що є різні шляхи до вдосконалення і будь-який з них індивід може взяти відповідно до внутрішньої схильності. І, нарешті, ядром усіх філософських систем Сходу є уявлення про те, що кінцевою метою кожного індивіда повинно стати удосконалення самого себе, тому що тільки через власне удосконалення можна при­вести до удосконалення світ( що збігається з позицією сучасних мислителів). Саме в такому контексті розуміння ролі та значення філософії в житті людей відбувалося її форму­вання в Індії, Китаї, Японії та інших країнах Сходу.

2. Становлення і розвиток філософії Індії

Вся історія індійської філософії – це безперервний діалог з традицією. У культурі сучасної Індії є риси будь-якого періоду історичного минулого. Взаємодія старого і нового, співіснування найдавніших релігій і науки – невід'ємна частина духовного жит­тя Індії, її світогляду та її філософії. Традиційно в історії індій­ської філософії виділяють кілька періодів. Це Ведичний період (1500 – 600 роки до н. е.), що охоплює епоху розселення індо-арійських племен і поширення їх культури. Сюди належить і ви­никнення Вед, Брахманів і Упанішад. Другий період – Епічний (600 – 200 роки до н. е.) – створення філософських систем, назва­них «даршан». Третій період – створення сутр, канонічних творів, що викладали суть того або іншого філософського вчення (почи­нається з осмислення текстів Упанішад). Лаконічність сутр поро­дила велику коментуючу літературу бхаш'я, що тлумачила ідеї основоположників філософських систем.