7. Підсумковий баланс та економічна оцінка діяльності підприємства

Висновок

Мале підприємство від великого відрізняється за цілями і завданнями, які воно здатне вирішувати. Малі підприємства реалізують підприємницький ін­терес й ініціативу власника, який найчастіше є і керівником, і генератором ідей, і фінансовим керуючим. Відповідно, більшість рішень з діяльності дано­го підприємства ґрунтуються на авторитетній думці власника-керівника. Як­що перед великим підприємством постають завдання максимізації вартості, то мале підприємство створюється з метою реалізації амбіцій власника, які можуть полягати в тому, що власник прагне:

а) бути самостійним;

б) реалізувати свої організаторські здібності;

в) бути корисним суспільству;

г) поліпшити свій добробут.

На малому підприємстві як альтернативу плануванню використовують «підприємницьке чуття» [2]. Рішення, які опираються на інтуїцію, можуть ціл­ком відповідати виробничо-господарським інтересам підприємства, але ймо­вірність ухвалення правильного рішення за допомогою нераціональних про­цедур набагато нижча, ніж за раціонально обґрунтованої, планомірної дії. То­му імпровізацію й інтуїцію варто розглядати як доповнення до планування, але не як повноцінну альтернативу.

Системам управління малих підприємств характерні гнучка організаційна структура, тимчасове закріплення завдань і робіт за виконавцями, перевага го­ризонтальних зв'язків, мінімальне використання формальних правил і проце­дур, готовність до змін, групова динаміка, самоконтроль і контроль з боку колег.

Свої особливості на малому підприємстві має мотивація, оскільки, як пра­вило, на таких підприємствах працюють люди творчі й ініціативні. Це припу­щення Ю. Бусек ґрунтував на дослідженнях Д. Мак-Клеланда, який вважав, що люди гостріше всього відчувають три потреби — влади, успіху, причетності [2].

Специфікою комунікацій на малих підприємствах є перевага усного вер­бального спілкування, при цьому процес передачі інформації через спрощену ієрархію стосунків проходить більш швидко, ніж у великих організаціях.

Малі підприємства гостро сприймають вплив зовнішнього сере­довища, найважливішим елементом управління є особлива стратегія протидії негативному впливу, що передбачає: коректування цілей, внесення виправ­лень у систему критеріїв ефективності функціонування, обґрунтування й ви­бір нововведень. Це сприятиме постійному вдосконаленню організаційної структури, підвищенню кваліфікації персоналу.

Висновки. Проведений аналіз дозволяє зробити висновок, що для малих підприємств в цілому характерні ті ж управлінські процеси, що й великим. Але управління малими підприємствами має такі специфічні риси:

1)об'єднання функцій власника й керівника. Крім того, обов'язки з уп­равління часто виконуються менеджером паралельно з іншою роботою у ме­жах практичної діяльності підприємства;

2)відсутність на багатьох підприємствах планових відділів є причиною того, що плани не фіксуються документально;

3)малі підприємства відносять до адаптивних систем, яким притаманні: гнучка організаційна структура, тимчасове закріплення завдань;

4) використання гнучких методів контролю;

5) перевага усного вербального спілкування.