13. Номотетичний підхід та кількісні дослідження в психології

Номотетичний. зосереджуються на загальних принципах, закономірностях психологічних феноменів, а одиничні факти ігнорують.

Номотетичний підхід базується на методологічному позитивізмі-визнання реальності, що існує незалежно від людей, які пізнають.

Головні принципи номотетичного підходу:

1. Атамізм – одні психічні властивості відокремлені від інших, хоча і взаємопов’язані .

2. Квантифікація – психічна властивість може бути виражена у вигляді змінної, яка складається із дискретних елементів, числові значення позначають ступінь вираженності змінної.

3. Операціоналізм – пошук простих поведінкових дій в яких виражаються психічні властивості.

Основні положення номотетичного підходу:

1. Передбається що всім людям властиві одні й ті ж психічні явища, але по-різному кількісно виражені.

2. Багатьом людям властиві кількісні міри подібності психічного явища, його узагальнені особливості, хоча можливі індивідуальні варіації.

3. Приймається перенос та узагальнення кількісної інформації про психічне явище від групи досліджуваних на популяцію.

4. В основі номотетичного пізнання лежить каузальне розуміння психіки.

Уперше терміни для визначення двох основних підходів до вивчення особистості запропонував Гордон Оллпорт.

Номотетичний підхід є, власне, традиційно існуючим напрямом - коли особистість штучно розкладається на складові, і якісь узагальнення намагаються отримати лише за допомогою набору великої кількості результатів, щоб вони стали статистично достовірними.

Номотетичний підхід полягає в порівнянні індивідів з певної позиції. За цим підходом особистісні риси релевантні для всіх і необхідно з'ясувати, яку ділянку кривої розподілу посідає показник певної людини. Недоліком номотетичного підходу є те, що, даючи концептуальне та емпіричне розуміння певного виміру особистості, він не дає змоги підійти до розуміння окремої людини.

Основні переваги номотетичного підходу: широта, точність, відтворюваність, можливість прогнозування. Основні недоліки: відсутність яскравості, життєвості.

Номотетичне пізнання реалізується шляхом кількісних досліджень :

1)Об’єкт кількісних досліджень – це психічні явища відносно до того чи усвідомлюють їх люди, яка їх точка зору на ці явища;

2)Кількісні дослідження мають дедуктивний характер і є конфірматорними (спрямовані на верифікацію попередньо - сформованих гіпотез виходячи із певних теорій.

14. Основні напрямки використання психологічних знань в правоохоронній діяльності

Напрями використання психології в юридичній сфері досить чітко проявляється на трьох рівнях:

- застосування психологічного знання в юриспруденції в "чистому" виді;

- використання в юриспруденції психологічного знання шляхом його "трансформації";

- синтез психології і юриспруденції, властиво їхніх стиків, і виникнення нової галузі науки - юридичної психології.

Перший напрямок - це безпосереднє використання психологічних знань у вигляді методу експертних психологічних оцінок. У цьому випадку психолог виступає в ролі експерта, консультанта або фахівця в карному, цивільному, адміністративному процесі або в ході виконання покарання або інших заходів правового впливу на особистість.

Другий напрямок - це уточнення, розширення, удосконалювання юридичних понять й інститутів за рахунок залучення психологічних категорій і понять, а також застосування юристами психологічних методів у наукових дослідженнях або правозастосовній, правоохоронній й інший юридичній практиці, використання даних психології в організаційній і процесуальній діяльності, професійному відборі, розслідуванні правопорушень, виправленні й перевихованні засуджених. Застосовують психологічні знання й при встановленні професійної придатності до роботи в правоохоронних органах, профорієнтації й ін.

Третій напрямок взаємодії психології і юриспруденції має більше виражений, чим два попередніх, двосторонній характер. Потреби юриспруденції в психологічному знанні визначають виникнення юридичної психології, що є двоєдиною наукою, одночасно й психологічної і юридичної, що аналізує психологічні особливості в сфері застосування права. Безумовно, виникнення такий інтегративної науки одночасно стимулює розвиток й удосконалювання знання як психологічного, так й юридичного.

Основними напрямками роботи психолога в правоохоронних структурах є:

- Обстеження кандидатів на службу в органи внутрішніх справ.

- Проведення індивідуальних заходів з співробітниками і членами їх сімей.

- Виконання соціально-психологічних досліджень колективів.

- Проведення занять з професійно-психологічної підготовки.

- Здійснення консультацій з питань оперативно-службової діяльності.

- Відновлення психолог працездатності співробітників.

- Підготовка методичних матеріалів та рекомендацій.

Основні напрямки діяльності психологів набувають своєї специфіки:

1. Здійснення психологічного супроводу та підтримки співробітників (психокорекція стресу, зниження бойових психічних травм, стресових розладів, суїцидів, соціально-психологічна реабілітація, консультування, психологічна підтримка членів сімей та ін.)

2.Організація та проведення професійного психологічного відбору (психодіагностика, вивчення прихованих мотивів та ін.)

3.Організація і проведення соціально-психологічної роботи в службових колективах (соціально-психологічний клімат, раз рішення конфліктів, комплектування груп, відстеження соціально-психологічних процесів, консультативна допомога керівникам з психологічним аспектам та ін.)

4.Здійснення професійно-психологічної підготовки (службова і індивідуальна підготовка до особливостей професійної діяльності).

5. Психологічне забезпечення оперативно-службової діяльності (консультування з питань оперативно-службової діяльності, участь у виробленні стратегії ведення переговорів, експертиза кримінальних справ, поліграфні дослідження та ін.)

6. професійний психологічний відбор на службу в органи внутрішніх справ..

Перед дільничними інспекторами міліції, слідчими, адвокатами, суддями та іншими співробітниками органів внутрішніх справ постійно виникає безліч питань, вирішення яких вимагає хорошого значення практичної психології. При вивченні психологічних аспектів злочинної поведінки актуальним є дослідження особистості в різних конфліктних ситуаціях, в яких своєрідно проявляються її інтереси і мотиви цієї поведінки. У чинному законодавстві передбачена принципова можливість використання психологічних знань. Тому на них розповсюджуються загальні положення про експертизу, фахівця та консультації, зафіксовані законодавцем: вони здійснюються для визначення психічного стану звинувачуваного, підозрюваного, а також для встановлення психічного стану свідка чи потерпілого у тих випадках, коли виникає сумнів щодо їх здатності правильно сприймати обставини, які мають значення для справи та надавати про них правильні свідчення.

Дуже важливими умовами дієвості застосування психологічних знань є:

- установка працівників правоохоронних органів на активне застосування психологічних даних своєї діяльності;

- наявність навчальні і науково-дослідних установ у правоохоронної сфери, які забезпечують системність і надійність використання психології.

Психологічний портрет і його використання не є доказами у справі, але можуть успішно застосовуватися при пошуку доказів, а також здійсненні оперативних і слідчих дій з викриття винних. В умовах неочевидності з його допомогою можна уточнити, звузити коло підозрюваних, висунути і здійснити перевірку версій, які виникають тільки при його використанні.