115.Принципи особистісно-орієнтованого викладання

Особистісно орієноване навчання – це таке навчання. Центром якого є особистість дитини, її самобутність, самоцінність: об’єктивний досвід кожного спочатку розкивається, а потім узгоджується зі змістом освіти (І.С. Якиманська).

Принципи, що визначають специфіку освітньої діяльності учня в особистісно-орієнтованому навчанні:

 1. Принцип особистісного цілепокладання учня: Освіта кожного учня відбувається на основі і з урахуванням його особистих навчальних цілей. 

2. Принцип вибору індивідуальної освітньої траєкторії: Учень має право на усвідомлений і узгоджений з педагогом вибір основних компонентів своєї освіти: сенсу, цілей, завдань, темпу, форм і методів навчання, особистісного змісту освіти, системи контролю і оцінки результатів. 

3. Принцип метапредметних основ освітнього процесу: Основу змісту освітнього процесу становлять фундаментальні метапредметние об'єкти, що забезпечують можливість суб'єктивного, особистісного пізнання їх учнями. 

4. Принцип продуктивності навчання: Головним орієнтиром навчання є приватне освітнє прирощення учня, що складається з внутрішніх і зовнішніх освітніх продуктів його навчальної діяльності. 

5. Принцип первинності освітньої продукції учня: Створюване учнем особистісний зміст освіти випереджає вивчення освітніх стандартів і загальновизнаних досягнень у досліджуваній області. 

6. Принцип ситуативності навчання: Освітній процес будується на ситуаціях, які передбачають самовизначення учнів та пошук ними рішення. Учитель супроводжує учня в його освітньому русі.

7. Принцип освітньої рефлексії: освітній процес супроводжується його рефлексивним усвідомленням суб'єктами освіти.

116. Центрована на людині теорія Роджерса.

Кліє́нт-центро́вана терапі́я— один із різновидів сучасної психотерапії, що була розроблена американським психологом Карлом Роджерсом і застосовується в такому напрямі, як гуманістична психологія, як в самій психологічній терапії так і в консультуванні.

Основні риси клієнт-центрованої терапії:

гіпотеза про те, що визначені установки психотерапевта утворюють необхідні і достатні умови терапевтичної ефективності;

основний акцент на феноменологічному світі клієнта (звідси визначення психотерапії як «клієнт-центрованої»);

терапевтичний процес орієнтований на зміни у переживаннях, на досягнення здатності більш повно жити в даний момент;

увага більшою мірою до процесів зміни особистості, а не до статичної структури;

гіпотеза про те, що одні й ті ж принципи психотерапії можна застосовувати до всіх людей, незалежно від того, до якої клінічної категорії вони віднесені — до осіб, які страждають психозами, невротиків або до психічно здорових людей;

інтерес до філософських проблем, що випливають з практики психотерапії.

Основна ідея особистісного контакту клієнта та психотерапевта з часом стала тільки сильніше підкреслюватись Роджерсом.

Особливості терапії

основним повштовхом позитивної динаміки терапевтичного процесу є тенденція до актуалізації і подальшої реалізації внутрішнього потенціалу особистості.

завдання терапевта зводиться до формування умов, за яких цей потенціал може бути актуалізований.

експліцитно або імпліцитно ставиться питання про ресурси для змін клієнта. Ідея полягає в тому, щоб, по-перше, знайти ресурс зміни (всередині або поза клієнтом) і, по-друге, приєднати цей ресурс до проблемного переживання.

Основним завданням для психотерапевта :

створення умов для «внутрішнього» росту клієнта (методика “емпатичного слухання”.

конгруентність психотерапевта— рівнозначність, взаємовідповідність якісно рівноцінних станів, процесів або переживань.

важливою метою психотерапії є допомога клієнтові у досягненні стану конгруентності між внутрішніми аспектами Я і Я-концепцією і за необхідності — реорганізації Я-концепції.

Сформульоване Роджерсом поняття «Я-концепція» стало основою клієнт-центрованої терапії

Клієнт-центрована терапія здійснюється в індивідуальній і груповій формах. Терапевтичне інтерв'ю являє собою індивідуальну форму, в рамках якої зустрічаються психотерапевт і клієнт. Групова форма представлена групами зустрічей. Техніки клієнт-центрованного підходу — це не спосіб діяння (дії), а спосіб існування з клієнтом, тому вони не можуть розглядатися окремо від необхідних і достатніх умов терапевтичної зміни.

В клієнт-центрованій терапії застосовуються такі техніки:

«Техніка вибору» — психотерапевт дає можливість клієнту самому вибрати напрямок розмови для обговорення проблеми.

«Техніка повторів» — терапевт повторюючи останню репліку клієнта узагалюнює сказане.

Досить цікавою технікою є «метафора». Вона допомагає клієнту зануритись в свій власний символічний пласт власної свідомості, а також абстрагуватись від матеріального світу.

Також важливою технікою є «емпатичні відповіді». Емпатична відповідь — це вербалізація терапевтом світо- і самовідчуття клієнта.