109. Етичні основи діяльності психолога, що працює в руслі глибинної психології

В гештальт-терапії і консультуванні психолог розглядається як “каталізатор”, “помічник” и співтворець, інтегрований в єдине ціле, в "гештальт" (нім. Gestalt - форма, образ) особи клієнта. Психолог намагається уникати безпосереднього втручання в особисті почуття клієнта - швидше, він намагається полегшити вираз цих почуттів. Його роль - роль активного, живого, творчого, співчутлива, мінливого, як саме життя, союзника у пошуках власного "Я" клієнта. Призначення - активація внутрішніх особистісних резервів клієнта, вивільнення яких веде до особистісного зростання.

У класичному психоаналізі позиція психоаналітика фіксована досить чітко. Її основними вимогами є невтручання, відмежування, нейтралітет, особистісна закритість. Необхідними якостями виступають психологічна зрілість, спостережливість, наявність аналітичного мислення, інтуїції, рефлексії.

В аналітичній психології К.Юнга аналітик і клієнт мають працювати разом, як рівні, утворюючи динамічну єдність. Для цього необхідна позиція прийняття, поваги, взаємопроникнення, забезпечення індивідуального зростання, наявність таких особистісних якостей як комунікабельність, відкритість до змін, гуманістична спрямованість.

Основними вимогами до психологів, що працюють в контексті адлерівського пілходу, є встановлення на основі діагностування рівних психотерапевтичних стосунків. Вони мають відтворювати турботу, підтримку, заохочувати клієнта до саморозуміння й саморозвитку. Для цього необхідні такі якості, як спостережливість, аналітичне мислення, комунікабельність, відкритість, поважливе ставлення до людини, віра в її можливості.

110. Теорія діяльності о.М. Леонтьєва та поняття особистості.

У теорії діяльності О.М. Леонтьєва в якості предмета аналізу тут розглядається діяльність. Оскільки сама психіка не може бути відділена від породжуючих і опосередковуючих її моментів діяльності, і сама психіка є формою предметної діяльності. При вирішенні питання про співвідношення зовнішньопрактичної діяльності і свідомості, приймається положення, що внутрішній план свідомості формується у процесі згортання спочатку практичних дій. При такому трактуванні свідомість і діяльність розрізняються як образ і процес його формування, образ при цьому є "накопиченим рухом", згорнутими діями. Цей постулат був реалізований в багатьох дослідженнях.

Видатний російський психолог О.М. Леонтьєв визначав особистість як цілісне утворення, яке є відносно пізнім продуктом суспільно-історичного й онтогенетичного розвитку людини.

Реальною основою особистості людини визнано сукупність її відношень до світу, що є суспільними за своєю природою і реалізуються разом. Особистість характеризують тільки ті психічні процеси й особливості людини, які сприяють здійсненню її діяльностей. У розвитку суб´єкта його відношення до явищ світу вступають між собою в ієрархічні стосунки. Ієрархії діяльностей утворюють ядро особистості.

Є три основні параметри особистості: широта зв´язків людини зі світом, ступінь їхньої ієрархізованості та загальна структура.

Багатство зв´язків індивіда зі світом породжує особистість. Ієрархії мотивів та діяльностей особистості утворюють відносно самостійні одиниці її життя.

Внутрішні співвідношення головних мотиваційних ліній у сукупності діяльностей людини характеризують загальний «психологічний профіль» особистості. Психологічні підструктури особистості - темперамент, потреби і потяги, емоційні переживання й інтереси, навички та звички, моральні риси характеру тощо - виявляють себе в умовах життя особистості. Важливою є думка О.М. Леонтьева про те, що особистість розвивається не в межах задоволення потреб людини, а у творчості, яка не знає меж.