101. Технологія проблемного навчання у викладанні психології .

Під проблемним навчанням зазвичай розуміється така організація навчальних занять, яка припускає створення під керівництвом учителя проблемних ситуацій і активну самостійну діяльність учнів з їх вирішення.

Проблемне навчання характеризується такими особливостями: викладач створює певне пізнавальне завдання, допомагає студентам виділити й усвідомити його, організовує їх на його розв´язання; студенти самостійно оволодівають належною сумою знань і умінь, які є передумовою успішної пізнавальної діяльності; викладач пропонує широкий спектр використання набутих знань на практиці. Включення студентів у систему проблемного навчання сприяє створенню оптимальних умов для інтелектуального розвитку особистості, оволодінню нею інструментами (методами) навчальної діяльності, формуванню пізнавальних мотивів навчання, соціально-психологічної підготовки до практичної діяльності.

Головним і характерною ознакою проблемного навчання є проблемна ситуація. В основі її створення лежать наступні положення сучасної психології:

- Процес мислення має своїм джерелом проблемну ситуацію;

- Проблемне мислення здійснюється, насамперед, як процес вирішення проблеми;

- Умовами розвитку мислення є придбання нових знань шляхом вирішення проблеми;

- Закономірності мислення та закономірності засвоєння нових знань значною мірою збігаються.

При проблемному навчанні вчитель створює проблемну ситуацію, спрямовує учнів на її рішення, організовує пошук рішення. Таким чином, учень ставиться в позицію суб'єкта свого навчання і як результат у нього утворюються нові знання, він володіє новими способами дії.

Проблемна ситуація характеризує певний психологічний стан учня, що виникає в процесі виконання завдання, для якого немає готових засобів і яке вимагає засвоєння нових знань про предмет, способи чи умови його виконання. Умовою виникнення проблемної ситуації є необхідність у розкритті нового ставлення, властивості чи способу дії.

Проблемна ситуація, на відміну від завдання, включає три головні компоненти:

- Необхідність виконання такої дії, при якому виникає пізнавальна потреба в новому невідомому відношенні, способі або умови дії;

- Невідоме, який має бути розкритий в проблемної ситуації;

- Можливості учнів у виконанні поставленого завдання, в аналізі умов і відкритті невідомого. Ні занадто важкий, ні занадто легке завдання не викличе проблемної ситуації.

102. Психологічний зміст функцій управління в організацією

Психологічний зміст управлінської діяльності роз­кривається через структурування функцій управління та механізми їх взаємозв'язку.

Функції управління – сукупність особливих дій та операцій, які виражають психологічну специфіку управлінської діяльності, цілеспрямованого впливу на зв'язки і відносини людей у процесі життєдіяльності організації.

В основу класифікації уп­равлінських функцій організацією беруть не управлінський цикл, а всю структуру діяльності керівника організації. Рос. психолог Віктор Шепель виокремлює загальні та специфічні функції.

Загальні функції – забезпечують змістовну визна­ченість гуманітарної діяльності підприємства відносять:

- збереження здоров'я персоналу і навколишнього середовища

- колек­тивної згуртованості – зміцнення духовної єдності працівників, їх професійної відповідальності за імідж організації;

- професійної підготовки

- соціальної мо­тивації – стимулювання участі працівників у прийнятті ділових рішень,

Специ­фічні функції – є робочим інструментарієм здійснення за­гальних функцій соціального управління:

- інформаційно-діагностична – забезпечити збирання і збереження соціальної інформації, яка фіксує дані про кадри підприємства,

- розпорядчо-виконавська – передбачає підготовку спеціальної доку­ментації, координацію діяльності служб обслугову­вання, медичних установ, культурно-освітніх закладів;

- соціально-прогнозтична визначення параметрів змін на підприємстві та зумов­лених нововведеннями наслідків.

Класифікуючи функції управління за їх загальним значенням, укр О. Бандурка, С. Бочарова та О. Землянська виокремлюють цільові та організа­ційні .

Цільові функції є визначальним елементом уп­равлінської діяльності, адже сутність управління поля­гає у виконанні планів і завдань, досягненні цілей орга­нізації:

- загально-організаційна;

- матеріально-технічного забезпечення;

- фінансово-економічного розвитку;

- обліку і контролю;

- політико-правова;

- соціальна;

- мотиваційна.

Боб Нельсон і Пітер Економі до класичних функцій (планування, організація, супровід і контроль) додають нові функції: концентрація енергії (здатність залучати і надихати), наділення повноваженнями, підтримка, спілкування..

Традиційно, акцент робиться на такій системі функцій управління: - планування, - прийняття управлінських рішень, - організація діяльності, контроль.

Психологічні аспекти цієї системи функцій управління.

Планування є однією з пріоритетних функцій уп­равління, яка охоплює процес підготовки до змін, фор­мування майбутніх варіантів дій.

Прийняття управлінського рішення – вольовий акт формування послідовності дій, результатом яких є досягнення конкретної цілі на основі перетворення вихідної інформації.

Організація як управлінська функція передбачає: - підбір кадрів та їх розстановку; - розподіл доручень між співробіт­никами; - визначення завдань і повноважень виконавців, встановлення взаємозв'язків повноважень, спілкування і процес прийняття управлінських рішень; - організацію дисципліни, відповідальності за доручену справу, впорядкування роботи керівника і його підлеглих;

прийняття рішень щодо розвитку організації; - створення спеціальних служб та підрозділів тощо.

Контроль передбачає спостереження за процесом уп­равління, оцінювання результатів, співвіднесення їх з визначеною ціллю.