8. Участь дітей у літніх та осінніх народних святах та обрядах

Літні свята й обряди

Календарні свята й обряди - складний фольклорний комплекс, в якому поєднуються раціональний досвід і релігійно-магічні вірування, високоестетичні традиції та пережиткові звичаї.

Календарні свята га обряди як невід'ємна частина традиційно-побутової культури завжди входили в коло інтересів етнографічної науки. Тісно пов'язані з виробничою діяльністю людини, календарні звичаї за триватий період існування увібрали в себе багато характерних рис матеріального і духовного життя суспільства на різних стадіях його історичного розвитку.

Календар українського селянина XIX початку XX ст. являв, собою своєрідну енциклопедію народної мудрості, неписаний розпорядок життя хлібороба. Календарні звичаї та обряди формально узгоджувалися - річним літургійним циклом православної церкви проте дійсною основою "побутових святців" був трудовий сільськогосподарський календар.

До складу річного аграрного кола входили зимові, весняні, літні га осінні свята, обряди і звичаї. Свята супроводжувались виконанням календарно-обрядових пісень, приурочених до кожної пори року: зимові колядки та щедрівки, веснянки, купальські, троїцькі, обжинкові пісні та ін

Зільницький обряд був пов'язаний із збиранням лікувальних трав (зілля) і приурочувався до дня Симона Зілота (10 травня за ст. ст.). Участь у ньому брали лише баби й молодиці.

Купала (Івана Купала) - давньо-слов'янське свято літнього сонцестояння. Відзначалося 7 липня (24 червня за ст. ст.) у період підготовки до збору врожаю.

Серед українців купала відзначала переважно молодь у купальську (іванівську) ніч.

Центральне місце у святі займало ритуальне деревце - марена (купайлиця, купайло, гільце). Рубали його хлопці, а прикрашали дівчата живими та штучними квітами, ягодами, стрічками тощо.

Зелені свята - українська назва християнського свята Трійці, ще відзначається на 50-й день після Паски. Троіцько-русальна обрядовість знаменувала завершення весняного і початок літнього календарного циклу. В основі її лежали культ рослинності, магія закликання майбутнього врожаю.

Троїцькі розваги починалися з понеділка і тривали цілий тиждень. Звичайно їх влаштовували в лісі чи полі, на вигоні за селом. Подекуди молодіжні забави й танці проходили біля спеціальних лаштунків -ігорного дуба або явора.

Маковія - спрощена українська назва церковного свята святих мучеників Маккавеїв 14 серпня (1 серпня за ст. ст.) Цього дня у церквах разом із хлібним колоссям святили садові квіти і головки маку, як і на Різдво використовувались для приготування куті. Вдома пекли пироги і коржі з маком. Традиційні першосерпневі букети на Поділлі називалися маковійками. Звичайно їх носили до церкви дівчатка. Перед цим їх треба було добре нагодувати, бо наступний рік випаде неврожайний.

Спаса - свято православної церкви, встановлене на честь Преображення Господнього (19 серпня .). Цей день був немовби апофеозом радості селянина з плодів своєї діяльності. За традицією святили яблука, груші., мед, калачі з муки нового врожаю. Після церковної відправи пригощали одне одного пирогами з фруктами, особливо дітей і старців. Великим гріхом вважалося їсти яблука і груші до Спаса. Цієї заборони особливо суворо дотримувалися батьки, що втратили дітей, та діти, в яких померли батьки.

Покрови - християнське свято Покрова святої Богородиці, запроваджене у Візантії на згадку про чудесне визволення Константинополя від сарацинів. Серед українців, які століттями постійно страждали від чужоземних набігів, ця легенда набула особливої популярності. Божу матір ( її називали у тому числі й Покровою) вважали своєю покровителькою запорізькі козаки. Щорічно 1 жовтня з великою урочистістю вони відзначали це свято на Січ; у своєму головному храмі св. Покрови.

У селянському побуті за станом погоди на Покрову намагалися передбачити характер майбутньої зими. Якщо на Покрову вітер з півночі, то зима буде дуже холодною і з хуртовинами, якшо з півдня то тепла. V цей час розпочиналась пора весіль, яки тривата два тижні до ІІилипівськсі посту. Дівчата котрі бажали взяти шлюб саме цього року, молилися: Свята Покрівонько покрий мені голівоньку.

Введення - християнське свято, що знаменувало собою початок зимового циклу обрядості Відзначали його 21 листопада за ст. ст. На Рівненщині казали Введення прийде, свят наведе і дійсно, після Введення йшла низка дуже популярних в народі свят Катерини, Андрія, Варвари, Сави. Миколі Ганни і, Різдво, Новий рік, Водохрещі.

Осінні дати і свята:

Вони пов'язані зі звичаями й обрядами завершення збирання врожаю, закінчення польових, городніх, садових робіт.

Свято знань. 1 вересня - початок навчального року в бага­тьох країнах світу. Сьогодні необхідно все зробити, щоб 1 верес­ня стало загальнонаціональним святом. Це ж саме стосується і Дня вчителя.

Свято врожаю. Це традиційне свято, яке пропагує народні моральні й естетичні скарби, любов до землі, природи, хліба, по­шану до людей праці. Влаштовуються виставки дарів ланів і садів. Вивчаються народні традиції, звичаї й обряди, які супро­воджують увесь процес вирощування врожаю - від сівби до жнив.

Свято квітів. Це свято пропагує знання про вирощування квітів, виставки квітів, мистецтво складання букетів, народні знан­ня про квіти і їх красу, їх походження, цілющі властивості, фор­мує доброту, ніжність, витонченість смаків, фантазію. Треба все зробити для того, щоб свято квітів стало загальнонаціональним святом України.

Свято Покрови Матері Божої (14 жовтня). У цей день пре­чиста Богородиця захистила страждаючих людей, розіславши над ними свій омофор. Наші предки, згідно з легендами, також були свідками того, як Пречиста Діва врятувала славний Почаївський монастир від турків. Українське козацтво вважало своєю покро­вителькою і заступницею Покрову пресвятої Богородиці. Лицарі України завжди проводили свою велику Раду на Покрову. Наш народ святкує Покрову не лише як релігійне, а і як загальнона­ціональне свято