
- •1. Етнографія дитинства, як наука. Історія розвитку етнографії дитинства
- •2. Зв'язок етнографії з іншими науками.
- •3. Світоглядні уявлення та вірування українського народу, їх роль у формуванні світогляду дітей
- •4. Педагогічна сутність народних традицій, звичаїв, обрядів
- •5. Виховні ідеали українського народу в їж історичному розвитку.
- •13 Січня - Меланка, або Щедрий Вечір
- •14 Січня — перший день Нового року, день Святого Василя
- •19 Січня Водохрещі
- •15 Лютого - Зима зустрічається з Літом - це Стрітення
- •7. Діти у весняному циклі народної календарної обрядовості
- •8. Участь дітей у літніх та осінніх народних святах та обрядах
- •9. Народні знання та їх передача молодими поколінням
- •10. Народна дидактика
- •11. Народ про родину, сім'ю та родинне виховання
- •12. Народна вікова періодизація дитинства
- •13. Обереги дитинства і материнства
- •14. Родинні традиції, свята, обряди та участь у них дітей
- •15. Обряди, пов'язані з народженням дитини
- •16. Основні напрями родинного виховання українців: моральне, трудове, фізичне, естетичне, розумове.
- •17. Принципи, методи засоби родинного виховання українців.
- •19. Дозвілля дітей та молоді. Народні ігри, іграшки.
- •20. Український дитячий фольклор та його вплив на виховання дітей.
- •21. Малі поетичні жанри дитячого фольклору
- •22. Особливості народного традиційного мовного етикету
- •23. Символіка українського народу, як засіб виховання дітей та молоді
- •24. Народне мистецтво, його значення у процесі навчання та виховання дітей
- •25. Народні ремесла
19. Дозвілля дітей та молоді. Народні ігри, іграшки.
Кожна нація, кожен народ, навіть кожна соціальна група має свої звичаї, що виробилися протягом багатьох століть і освячені віками.
Цілком очевидно, що виховання дітей та молоді на прикладі національних ідеалів мусить спиратись на багатовіковий досвід і традиції народної педагогіки і є не просто важливим, а стратегічним напрямом освітньо - виховної практики.
Діти та молодь приймали активну участі» у святкуванні свят зимового, весняного, літнього та осіннього циклу.
Одним із видів дозвілля є дитячий фольклор. Він є різноманітним, оригінальним і багатожанровим. Це колискові, забавлянки, Ігрові пісні, дражнилки, мирилки, лічилки, небилиці, заклички, приповідки, скоромовки, казки, загадки й жартівливі пісні.
Також різновидом дозвілля є ігри, в яких беруть участь як молоді. так і діти. Дитяча гра неможлива без іграшки.
Іграшка - річ, призначена дітям для гри. В народі її ще називають цяцька, лялька, цяцянка, виграшка, забавка. Як найсуттєвіший компонент гри, вона відіграє важливу освітню, розвивальну, виховну, навіть організаційну ролі. Як і гра, іграшка є важливім фактором психічного розвитку дитини, що забезпечує поступове здійснення нею усіх видів діяльності на більш високому рівні. Гра - це не розвага, це справжнє, теперішнє, яскраве, самобутнє-життя дитини, разом з цим це і підготовка дитини до дорослого відповідального життя. Вона завжди була пов'язана з сімейними традиціями, працею і діяльністю дорослих, оточенням дітей турботою і увагою.
Іграшка - пам'ять етносу, нації, народу, людства про своє історичне та доісторичне минуле.
Усі українські іграшки навіть складно перерахувати: не свищики, мотанки, іграшковий посуд, човники, візочки, коники з вершниками, дзиґи, вітрячки, деркачі, фуркала, всілякі цяцьки з кори, дерева, глини, соломи, з овочів, квітів, трави тощо.
Впродовж всього дитинства гра і народна іграшка займає найголовніше місце у житті дитини. В грі діти відтворюють працю дорослих, елементи трудових дій. В своїй ігровій діяльності діти відображають те, що спостерігають у родинному колі. У дітей змалку виховується любов до праці, діти засвоюють знання про навколишню дійсність. В іграх для хлопців розвиваються витривалість, взаємовиручка, сила. У народі кажуть «Де гра, там і радість». Велике розмаїття дитячих ігор притаманне календарним та обрядовим святам.
Є також іграшки, пов'язані з календарними обрядами.
Засвоєння іграшки разом з мовою і творами фольклору (колисковими, казками, колядками, співаночками, приказками, загадками тощо) формує перші уявлення про навколишній світ, перші життєві враження та почуття, закладає в дитині той духовний резерв, який знадобиться їй у дорослому житті, коли постане питання вибору шляху та напряму руху.
Таким чином можна зробити висновок, що виховна цінність іграшки полягає в тему, що вона сприяє формуванню самостійності, творчої діяльності дітей. Дитиня повинна розуміти іграшку, хотіти з нею творчо діяти. Щоб іграшка, як і гра, була супутником дитинства, людство весь час удосконалює її.
Іграшка ставить перед собою шляхетне виховне завдання - учити добру й красі, мудрості й співпереживанню.