20 Чинники виробничого середовища та їх класифікація.

Відповідно до рекомендацій МОП визначають такі основні чинники виробничого середовища, що впливають на працездатність людини в процесі виробництва:

фізичне зусилля (переміщення вантажів певної ваги в робочій зоні; зусилля, пов’язані з утриманням вантажів, натисканням на предмет праці або важіль управління механізмом протягом певного часу);

нервове напруження (складність розрахунків; особливості вимоги до якості продукції, складність управління механізмом, апаратом, приладдям; небезпека для життя і здоров’я людей під час виконання робіт; особлива точність виконання);

робоча поза (положення тіла людини та її органів відповідно до засобів виробництва);

монотонність роботи (багаторазове повторення одноманітних, короткочасних операцій, дій, циклів);

температура, вологість, теплове випромінювання;

забруднення повітря;

виробничий шум;

вібрація, обертання, поштовхи;

освітленість у робочій зоні.

Вказані чинники впливають на здоров’я і працездатність людини. Для оцінки працездатності застосовуються три групи показників — виробничі, фізіологічні і психологічні, які характеризують результати виробничої діяльності, фізіологічні зрушення і зміни у психічних функціях людини в процесі праці. Тому необхідна комплексна оцінка факторів виробничого середовища і характеру праці.

21 Заходи поліпшення з нормалізації мікроклімату службових приміщень.

До метеорологічних умов відносять: 1. температура повітря, 2. Вологість повітря, 3. Атмосферний тиск, 4. Швидкість руху повітря, 5. Теплове випромінювання від нагрітої поверхні.

Метеорологічні умови на виробництві залежать від характеру тех¬нологічних процесів, часу дня і року, кліматичних умов, розмірів приміщення і ефективності засобів нормалізації мікроклімату. Важливе профілактичне значення в умовах нагріваючого мікрокліма¬ту є механізація тяжких робіт, дистанційне управління і віддалення робітників від потужних теплових джерел. Засоби теплоізоляції і вста¬новлення екранів значно зменшують теплове випромінювання і надходжен¬ня теплоти на робочі місця. Найефективнішим захистом від променевої енергії є водяні завіси. При наявності потужних джерел конвекційної і променевої теплоти одним із важливих заходів щодо нормалізації мікрокліматичних умов є аерація. Для цього необхідно забезпечити вихід нагрітого повітря че¬рез шахти і вікна в верхній зоні приміщення чи в стінах будівель, також влаштовують ще механічну вентиляцію і кондиціювання повітря. Із заходів особистої профілактики суттєве значення має раціо¬нальний питний режим, спеціаль¬но вироблений режим праці з обов’язковими перервами в роботі.

22 Виробничий шум. Вплив шуму на організм людини. Методи захисту.

Шум – безладне поєднання небажаних для людини звуків, що заважають трудовій діяльності чи відпочинку.

На сьогодні шкідливий вплив шуму на організм людини науково обґрунтовано. Діючи на орган слуху, центральну і вегетативну нервові системи, а через них на внутрішні органи, шум є причиною розвитку хвороби, спричиненої шумом. Знижуючи загальну опірність організму, він сприяє розвитку інфекційних захворювань. При роботі за умов шуму спостерігаються підвищена стомлюваність і зниження працездатності, погіршуються увага і мовна комутація, створюються передумови до помилкових дій робітників. Внаслідок цього шум може спричинити зниження рівня безпеки праці, а результати його негативного впливу на операторів таких служб цивільної авіації, як зв'язок керування повітряним рухом та інші, можуть позначатися на забезпеченні безпеки польотів. Будучи причиною головного болю, дратівливості, неврівноваженого емоційного стану, шум створює передумови до погіршення психологічного стану.

Прояви хвороби, викликаної шумом, підрозділяються на специфічні, виникають в периферичній частині слухової системи людини (кортїєв орган), і неспецифічні, характерні для інших органів і систем організму людини.

Під впливом шуму відбувається зниження слухової чутливості. Чим значніший шум, тим вище його інтенсивність і експозиція. Стійка втрата слуху настає через п'ять – вісім років роботи за умов, що характеризуються високими рівнями шуму. Механізм впливу шуму слуховим шляхом носить назву кохлеарного, і він є переважним при рівнях нижче 110 дБ. Акустична енергія звукових хвиль при рівнях шуму понад 125 дБ і частоті 250-1000 Гц настільки велика, що звук здатний викликати тотальний струс тіла людини (повітряні вібрації). У цьому випадку підвищується роль проходження звуку до внутрішнього вуха, по кісткам, і захист тільки привушних областей виявляється недостатнім. Чим відповідальніші функції виконує яка-небудь зона центральної нервової системи і чим складніше вона організована, тим більше вона страждає від впливу шуму. Шум змінює функціональний стан багатьох систем і органів людини внаслідок їхньої взаємодії через центральну нервову систему. Такий взаємозв'язок призводить до впливу шуму на органи зору людини, вестибулярний апарат і рухові функції, зокрема, до зниження м'язової працездатності.

Засобами індивідуального захисту від шуму є протишумні шоломи, навушники і вкладиші. В цивільній авіації можуть бути рекомендовані наступні типи засобів індивідуального захисту:

протишумні шоломи ШШЗ-65, ШШЛ-65, шолом-каска ВЦНИИОТ-2М;

протишумні навушники ВЦНІІОТ-2;

протишумні вкладиші ФП0Ш "Беруши".

Застосування вкладишів допустимо при рівнях шуму не вище 100, а навушників – 110, шоломів – 120 дБА.

При рівнях шуму вище 120 дБА, коли потрібен тотальний захист тіла людини, рекомендується одягати, крім шоломів, шумозахисний комбінезон, пояс і черевики.