188. Розслідування, реєстрація й облік нещасних випадків, аварій, професійних захворювань на виробництві.

Згідно з Порядком розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництв, розслідування та облік проводяться з приводу виникнення нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що призвели до таких наслідків:

• втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше;

• необхідності переведення потерпілого на ін. (легшу) роботу не менш як на один роб.день;

• зникнення працівника під час виконання ним трудових обов’язків;

• смерті працівника на підприємстві.

Розрізняються нещасні випадки, що підлягають загальному розслідуванню та обліку, та нещасні випадки, що підлягають спеціальному розслідуванню та обліку.

До останніх належать: нещасні випадки із смертельними наслідками; групові нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і більше працівниками, незалежно від ступеня тяжкості ушкодження їх здоров’я; випадки смерті працівників на підприємстві; випадки зникнення працівників під час виконання трудових (посадових) обов’язків; нещасні випадки з тяжкими наслідками, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого (за рішенням органів Держнаглядохоронпраці).

Порядок розслідування нещасних випадків поширюється і на аварії.

Існує два види аварії, що підлягають розслідуванню та обліку: аварії першої та другої категорії.

До першої категорії належать аварії, внаслідок яких:

• загинуло 5 чи травмовано 10 і більше осіб;

• спричинено викид отруйних, радіоактивних та небезпечних речовин за межі санітарно-захисної зони підприємства;

• збільшилася концентрація забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі більш як у 10 разів;

• зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об’єкта, що створило загрозу для життя і здоров’я працівників підприємства чи населення;

До другої категорії належать аварії, внаслідок яких:

• загинуло до 5 чи травмовано від 4 до 10 осіб;

• зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об’єкта, що створило загрозу для життя і здоров’я працівників цеху, дільниці підприємства з чисельністю працюючих 100 чоловік і більше.

роцедура розслідування і обліку нещасного випадку складається з таких етапів, як:

• повідомлення відповідних суб’єктів про нещасний випадок, що трапився, і надання необхідної допомоги потерпілим та вжиття заходів щодо попередження виникнення інших нещасних випадків;

• створення комісії з розслідування нещасних випадків;

• проведення розслідування нещасних випадків;

• результат розслідування нещасних випадків, надання матеріалів розслідування зацікавленим особам, облік нещасних випадків.

189. Основні методи визначення травматизму

Для оцінки та аналізу виробничого травматизму і професійних захворювань з метою з'ясування та ліквідації їх причин застосовуються кілька методів, основні з яких такі: статистичний, топографічних, монографічних, груповий, економічний і ін 

Статистичний метод базується на вивченні травм за актами Н-1 за певний період часу. Цей метод, який набув найбільшого поширення, дозволяє здійснити порівняльну динаміку травматизму по окремих підприємствах, цехах, дільницях. Для оцінки рівня травматизму цим методом користуються відносними статистичними показниками: коефіцієнтом частоти і тяжкості травматизму, а також коефіцієнтом виробничих втрат 

Кч = 1000 Н / Р; 

Кт = С / Н; 

Кп.в = 1000 Д / Р 

де Кч - коефіцієнт частоти, який визначає число нещасних випадків, які припадають на 1000 робітників; Н - число нещасних випадків (травм); Р-середньооблікова кількість працюючих; Кт - коефіцієнт тяжкості, який характеризує середню тривалість непрацездатності, яка припадає на один нещасний випадок ; С - сумарне число діб непрацездатності по всіх нещасних випадків; Кп.в - коефіцієнт виробничих втрат, який являє собою добуток коефіцієнтів частоти та тяжкості. 

Статистичний метод дослідження дає можливість з'ясувати динаміку травматизму, виявити певні зв'язки і залежності. 

Топографічний метод здійснюється на місці події. Суть його полягає в тому, що нещасні випадки систематично наносять умовними значками на технологічні схеми виробничих ділянок, внаслідок чого видно найбільш травмонебезпечні робочі місця. 

Монографічний метод полягає в детальному вивченні комплексу умов, за яких стався нещасний випадок: трудовий і технологічні процеси, робоче місце, основне і допоміжне устаткування, індивідуальні засоби захисту тощо. 

Груповий метод вивчення травматизму базується на повторюваності нещасних випадків незалежно від тяжкості ушкодження. Матеріал розслідування розподіляється за групами з метою виявлення нещасних випадків з однаковими обставинами та умовами, при яких вони сталися, а також повторюваних щодо характеру пошкоджень. Цей метод дозволяє визначити професії та види робіт, на які припадає найбільша кількість травм, і з'ясувати дефекти обладнання, через які сталися нещасні випадки. 

Економічний метод передбачає визначення втрат, викликаних травматизмом, а також оцінку соціально-економічної ефективності заходів щодо попередження нещасть. 

Повна оцінка травматизму визначається на підставі вивчення кількох показників, здобутих різними методами одночасно, тому аналітичний висновок закономірностей травматизму, який розглядається як явище, буде можливий тільки з використанням математичної статистики та планування експерименту