1. Предмет, завдання, основні категорії педагогіки.

Педагогіка - наука про виховання, освіту і навчання особистості. Вона є організованим впливом на світогляд, поведінку дітей, аналізує і відкриває об'єктивні закономірності виховного процесу, досліджує істотні зв'язки, причинно-наслідкові залежності в ньому.

До XVII ст. педагогіка розвивалась у лоні філософії, що була тоді майже всеохоплюючою системою наукових знань. Але розвиток матеріального виробництва і духовної культури, зростання у зв'язку з цим ролі освіти і школи, розширення та ускладнення навчально-виховної діяльності й збагачення відповідного фахового досвіду зумовили виокремлення педагогіки в самостійну науку.

Предмет педагогіки - вивчення сутності формування і розвитку особистості і розробка на цій основі теорії навчання і виховання.

Педагогіка у своєму розвитку спирається на такі джерела:

1. Педагогічну спадщину минулого. Чимало положень видатних педагогів минулого і нині є злободенними.

2. Сучасні педагогічні дослідження. Вони збагачують педагогічну думку новими ідеями.

3. Передовий педагогічний досвід. Різнобічне вивчення та узагальнення педагогічного досвіду дає змогу визначити певні закономірності,що живлять нові теорії, концепції.

Завдання : а) вдосконалення змісту освіти, б) вироблення принципово нових засобів навчання, в) підготовка підручників відповідно до вдосконалення змісту освіти, г) комп’ютеризація праці вчителя, д) вироблення нових і модернізація наявних форм і методів навчання, е) підсилення виховної ролі орієнтації та підготовки до праці, ж) вироблення шляхів демократизації життя й діяльності школи.

Виховання – цілеспрямований процес формування особистості у відповідності з природою особистості, вимогами суспільства, колективу, самої особистості.

Виховання в широкому соціальному значенні – процес формування особистості під впливом навколишнього середовища, умов, суспільного ладу ("виховує життя").

Виховання в широкому педагогічному значенні – формування особистості під впливом діяльності педагогічного колективу закладу.

Виховання у вузькому педагогічному значенні – діяльність педагога, спрямована на досягнення конкретної мети в колективі учнів.

Виховання в гранично вузькому значенні – формування певних якостей, взаємодія вихователя і вихованця.

Навчання - цілеспрямований процес взаємодії учителя і учнів, спрямований на оволодіння знаннями, уміннями і навичками, розвиток їхніх інтелектуальних можливостей, озброєння методами самостійної пізнавальної діяльності.

Освіта – процес і результат систематизованих знань і зв’язаних з ними способів практичної і пізнавальної діяльності. Освічена – та людина, що має спеціальність, досконало знає свою справу і в той же час вміє ввійти в будь-яке інше коло пізнання, бути культурною. Тобто, не кожна людина, яка закінчила навчальний заклад є освіченою. Народ підкреслює, що освічена людина та, в якій є ще й людяність, духовне багатство.

Перевиховання –процес, спрямований на подолання негативних рис особистості.

Розвиток - взаємозв’язаний процес кількісних і якісних змін, які відбуваються як в анатомо - фізіологічній так і в соціальній сферах (становлення світогляду, моральних поглядів, переконань). Розвиток людини дуже складний процес. Він проходить під впливом зовнішніх (середовища) і внутрішніх (біологічних) впливів.

Завдання нашої школи полягає в тому, щоб не тільки озброювати учнів необхідним мінімумом знань, умінь, навичок, але ї розвивати їх мислення, розум в цілому, виховувати їх. Тому можна говорити про тісні взаємозв'язки даних категорій.