1. Поняття фінансів і фінансової діяльності україни

Фінансове право охоплює своїм впливом відповідне специфічне коло суспільних відносин. Ці відносини зумовлені тим, що держава для виконання своїх завдань використовує такий економічний інструмент, як фінанси та здійснює у зв’язку з цим фінансову діяльність. Саме тому при вивченні змісту фінансового права  важливо, передусім,  звернутися  до  визначення  термінів «фінанси», «фінансова система» та «фінансова діяльність».

        Поняття «фінанси» походить від фр.  finance —  сполучення усіх  грошових коштів, які є в розпорядженні підприємства, держави, а також система їх формування, розподілу та перерозподілу.

        Фінанси безпосередньо пов’язані з функціонуванням суспільних економічних  відносин  у  процесі  акумуляції,  перерозподілу  та  використання централізованих та децентралізованих грошових фондів.  Суспільство під час еволюційного розвитку від товарообміну прийшло до  ринкових  відносин,  за  яких  грошові  кошти  є  загальним  еквівалентом,  а держава  в  своїй  діяльності щодо  управління  економічними  та  соціальними процесами стала вести облік доходів та видатків у грошовій формі, утворюючи різні грошові фонди. Фінанси — це не тільки грошові кошти. Це, насамперед,  відносини  між  людьми щодо  утворення,  перерозподілу  та  використання  грошових  фондів.  Безумовно,  фінанси  та  фінансові  відносини —  це грошові відносини, проте, не всі відносини щодо коштів є фінансовими. Так, грошові  відносини,  що  виникають  під  час  укладання  договору  купівлі–продажу, поставки чи сплати адміністративних штрафів не є фінансовими та взагалі  регулюються  іншими  галузями  права (цивільним,  адміністративним та ін.). Своєю чергою, фінанси поділяються на публічні та приватні.

        Предметом фінансового публічно-правового регулювання є не фінанси взагалі як сукупність усіх коштів у державі, а тільки публічні фінанси, власником яких  є держава й територіальні  громади. Тому публічний аспект фінансів  проводить  межу  між  публічними  та  приватними  фінансами,  коли останні регулюють диспозитивні норми й не є предметом фінансового права.

       Державні фінанси — це система грошових відносин, що виникає разом  із  державою  та  нерозривно  пов’язана  з  її  існуванням  і функціонуванням. За своїм матеріальним змістом державні фінанси є фондами грошових коштів. Необхідно усвідомлювати, що не діяльність держави сама по собі, а об’єктивні потреби суспільного розвитку зумовлюють наявність фінансів. 

        Централізовані фінанси відображають відносини, пов’язані  з мобілізацією, розподілом і використанням грошових фондів, що надходять у розпорядження  держави  як  суб’єкта  публічної  влади.  За  рахунок  цих  фондів фінансуються видатки держави на капітальне будівництво, утримується вся невиробнича сфера: освіта, охорона здоров’я, спорт, оборонний сектор, правоохоронні органи та інше. 

        Децентралізовані фінанси утворюються в усіх галузях народного господарства. Суб’єкти  господарювання незалежно від форми власності утворюють грошові фонди за рахунок власного прибутку. 

       Фінанси, становлячи цілісну, однорідну систему, припускають певну видову диференціацію, яка випливає  із кола відносин фінансово-правового регулювання. Сукупність різних ланок фінансових відносин (фінансових інститутів),  урегульованих  фінансово-правовими  нормами,  за  допомогою яких держава утворює, розподіляє і використовує централізовані та децентралізовані фонди коштів, становить фінансову систему держави.

Воронова: Фінанси - це відносини, які завжди мають грошовий характер, і в яких однією стороною виступає держава. Як правило, грошові відносини мають еквівалентний характер, тобто суб'єкта, який розраховується грошима, замість цієї суми надається еквівалент - товар, послуга, робота. У фінансах цього немає. Вони опосередковують безеквівалентний рух коштів. Один виняток із загального правила - придбання цінних паперів, емітованих державою. Але ці кошти повернуться після закінчення строку, на який держава випускає ці папери.

_____

Фінанси стають предметом фінансового права лише у взаємозв'язку з фінансовою діяльністю держави й місцевого самоврядування. Отримуючи нормативно-правове закріплення, відносини у сфері фінансової діяльності стають об'єктом дослідження юриспруденції. Однак предметом дослідження фінансового права як галузі права, науки, навчальної дисципліни є не всі фінанси, а лише ті фінансові відносини, в яких безпосередню участь бере держава й органи місцевого самоврядування.

Фінансова діяльність держави й органів місцевого самоврядування — це врегульований нормами права процес формування, розподілу й використання централізованих і децентралізованих фондів коштів держави й місцевого самоврядування для забезпечення їх завдань і функцій та задоволення публічного інтересу.

До централізованих фондів коштів належать кошти, які перебувають у розпорядженні держави (державний бюджет. Пенсійний фонд, фонди соціального страхування тощо) й органів місцевого самоврядування (місцеві бюджети) як суб'єктів публічно) влади та призначені для задоволення потреб держави або відповідного П територіального утворення. Такі грошові фонди використовуються для фінансування видатків держави й органів місцевого самоврядування у процесі виконання ними своїх завдань і функцій для задоволення суспільних потреб.

До децентралізованих фондів коштів відносять грошові фонди підприємств, установ, організацій усіх форм власності, які створюються в різних галузях народного господарства. Такі кошти не використовуються безпосередньо органами влади для фінансування державних і місцевих видатків, проте вони активно обертаються у фінансовій системі держави, за рахунок їх формуються фінансові ресурси держави й місцевого самоврядування.

Централізовані та децентралізовані фонди коштів становлять у сукупності фінансові ресурси усієї країни.

Об'єктом фінансової діяльності є грошові відносини, що регулюють рух державних і місцевих грошових фондів на кожній стадії їхнього обігу. Адже фінансова діяльність є певним процесом і охоплюється відповідними стадіями, які визначають особливості здійснення цієї діяльності:

1) стадія формування централізованих! децентралізованих грошових фондів держави й місцевого самоврядування;

2) стадія розподілу централізованих і децентралізованих грошових фондів держави й місцевого самоврядування;

3) стадія використання централізованих і децентралізованих грошових фондів держави й місцевого самоврядування;

На всіх стадіях фінансової діяльності здійснюються фінансовий контроль за рухом коштів фондів.

До суб'єктів, які здійснюють фінансову діяльність належать насамперед держава, інші територіальні утворення (Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, села, селища, їх об'єднання), державні органи, органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарювання усіх форм власності.

Мета й завдання фінансової діяльності можуть бути досягнуті лише тоді, коли здійснення фінансової діяльності буде грунтуватися на відповідних принципах, оскільки термін "принцип" походить від лат. слова "рrincipium", що означає "основа, початок", тобто те, що лежить в основі певної сутності фактів, теорії, науки. Принципи фінансової діяльності гарантують безперервність та послідовність нормотворчого процесу, забезпечують взаємозв'язок фінансового законодавства й фінансової політики.

До принципів фінансової діяльності належать насамперед загально юридичні та галузеві принципи. До загально юридичних принципів фінансової діяльності відносяться такі принципи, як-то: законності, верховенства права, суверенітету народу й , держави тощо; до галузевих—принципи публічного характеру фінансової діяльності, розподілу компетенції органів фінансової > діяльності, розподілу функцій у галузі фінансової діяльності між представницькими й виконавчими органами влади, пріоритету

публічних видатків над доходами та інші принципи.