
- •1. Матриці, основні поняття. Різновиди матриць.
- •2. Дії над матрицями. Властивості дій над матрицями.
- •3.Визначники квадратних матриць. Способи обчислення визначників.
- •4. . Визначник n-ого порядку. Теорема Лапласа.
- •5. Визначники.Властивості визначників.
- •6. Обернена матриця. Алгоритм оберненої матриці.
- •7. Мінори та алгебраїчні доповнення елементів.
- •8. Ранг матриці. Властивості рангу матриці. Елементарні перетворення матриці.
- •9. Основні поняття система n лінійних алгебраїчних рівнянь з n змінними. Правило Крамера. (n*n)
- •10. Матричний метод розв’язування слар.(метод оберненої матриці). Алгоритм розв’язування системи матричним методом. (n*n)
- •11.Теорема Кронекера-Капеллі. Алгоритм розв’язання слар.
- •12.Основні поняття системи m лінійних рівнянь з n змінними. Розв’язок слар методом Гаусса.
- •13.Метод Жордана-Гаусса.Алгоритм кроку перетворення Жордано-Гаусса.
- •14. Скалярний векторний добуток. Властивості векторного добутку.
- •16. Векторний простір, його розмірність,базис. Розклад вектора за базисом. Лінійно залежні і лінійно незалежні системи векторів.
- •21.Кут між двома прямими заданими канонічним рівнянням. Умови паралельності і перпендикулярності прямих.
- •22. Рівняння прямої з кутовим коефіцієнтом. Відстань від точки до прямої.
- •24. Різновиди рівняння площини у просторі: за трьома точками, у відрізках на осях, нормальне.
- •26. Загальне рівняння площини і його дослідження.
- •31. Еліпс : означення, рівняння, графік, вершини, півосі, фокуси, ексцентриситет, директриси.
- •Вершини еліпса
- •32. Гіпербола : означення, рівняння, графік, спряжена гіпербола, вершини, осі, фокуси, ексцентриситет, асимптоти, директриси.
- •33. Парабола : означення, рівняння, графік, спряжена гіпербола, вершина, фокус, ексцентриситет, директриса. Різновиди розміщення параболи на площині та її рівняння
- •34.Поняття числової послідовності: формула n-го члена,зростаюча,спадна,обмежена послідовність.Поняття границі числової послідовності.
- •35.Основні властивості границі послідовності
- •32. Рівняння площини, що проходить через задану точку перпендикулярно до заданого вектора.
- •33. Кут між площинами. Умови паралельності і перпендикулярності двох площин. Відстань від точки до площини.
- •34. Різновиди рівняння в просторі: канонічне, параметричні, за двома точками. Пряма як перетин двох площин.
- •35. Кут між прямими в просторі. Кут між прямою і площиною. Умови паралельності і перпендикулярності прямої і площини. Знаходження точки перетину прямої і площини.
- •36. Поняття кривих ліній другого порядку. Дослідження рівняння другого порядку. Коло.
- •37. Еліпс: означення, рівняння, графік, вершини, півосі, фокуси, ексцентриситет, директриси.
- •38. Гіпербола: означення, рівняння, графік, спряжена гіпербола, вершини, осі, фокуси, ексцентриситет, асимптоти, директриси.
- •39. Парабола: означення, рівняння, графік,вершина, фокус, ексцентриситет, директриса. Різновиди розміщення параболи на площині та її рівняння.
- •40. Поняття числової послідовності, формула n-го члена, зростаюча, спадна, обмежена послідовність. Поняття границі числової послідовності.
- •45. Теорема про зв'язок між нескінченно малими та нескінченно великими функціями. Теорема про зв'язок між нескінченно малими функціями та границею функції.
- •123.Необхідна ознака збіжності ряду.
- •148. Лінійні однорідні диференціальні рівняння другого порядку зі сталими коефіцієнтами.
- •149.Лінійні неоднорідні рівняння другого порядку зі сталими коефіцієнтами.
- •46. Еквівалентні нескінчені малі величини. Ланцюжок еквівалентних нескінченно малих величин. Теорема про застосування еквівалентних нескінченно малих величин про обчислення границь функцій.
- •47. Властивості функцій, які мають границю в точці: єдність границі, граничний перехід у нерівності, границя проміжної фукції, обмеженість функції в точці.
- •48. Властивості границь функції: границя сталої, суми, добутку, частки функцій, границя степеневої функції.
- •49. Розкриття невизначеностей, при застосуванні ірраціональних функцій та многочленів під час обчислення границь функцій.
- •50. Перша і друга важливі границі та наслідки з них.
- •51. Неперервність функції в точці: означення Коші та означення в термінах приростів функцій та аргументу. Застосування поняття неперервності при обчисленні границь функцій.
- •52. Властивості функцій, неперервних у точці. Теорема про неперервність елементарних функцій.
- •53. Властивості функцій, неперервних на відрізку. Геометрична інтерпретація цих властивостей.
- •55. Задачі, які приводять до поняття похідної: задача про продуктивність праці, задача про кутовий коефіцієнт дотичної.
- •56. Означеня похідної. Диференційованість і неперервність функції в точці і на проміжку.
- •57. Правила диференціювання сталої, суми, добутку, частки функцій та наслідки з них.
- •59. Геометричний зміст похідної. Рівняння дотичної. Поняття нормалі до графіка функції та її рівняння. Економічний зміст похідної.
- •60. Похідна складної та оберненої функцій.
- •61. Диференціювання параметрично заданих функцій.
- •63. Похідна степенево-показникових функцій.
- •64. Похідні вищих порядків.
- •70.Екстремум функції, необхідня та достатня умови існування екстремуму.
- •71. Опуклість та вгнутість графіка функції. Необхідна і достатня умови опуклості (вгнутості) графіка функції.
- •72.Точки перегину графіка функції. Неохідна і достаня умови існування точок перегину.
- •73. Асимптоти графіка функції.
- •74.Функції кількох змінних. Основні поняття.
- •75. Функції двох змінних. Область визначення.
- •76.Лінії рівня функції двох змінних.
- •77. Частинний приріст і частинні похідні I-го порядку.
- •79. Використання повного диференціала до наближених значень.
- •80.Похідна за напрямом.
- •82.Частинні похідні вищих порядків. Теорема про рівність мішених похідних.
- •88. Частинний приріст і частинні похідні I-го порядку.
- •90. Частинні похідні вищих порядків. Теорема про рівність мішених похідних.
- •93.Обчислення наближеного значення в точці за допомогою повного диференціала.
- •94.Знаходження екстремуму ф-ції кількох змінних.
- •95. Знаходження умовного екстремуму.
- •97. Первісна для заданої функції,її осн. Властивості.
- •98. Невизначений інтеграл та його властивості.
- •99. Метод безпосереднього інтегрування невизначених інтегралів.
- •100.Знаходження невизначеного інтеграла методом заміни змінної.
- •101. Знаходження невизначеного інтеграла методом інтегрування частинами
- •104. Метод невизначених коефіцієнтів.
- •106. Інтегрування тригонометричних функцій.
- •109. Визначений інтеграл та його властивості.
- •110. Задача, що приводить до поняття визначеного інтеграла.
- •111. Формула Ньютона-Лейбніца для обчислення визначених інтегралів.
- •121. Поняття ряду. Збіжність ряду та його сума.
- •122. Властивості збіжних рядів.
- •123. Необхідна ознака збіжності ряду.
- •124. Еталонні ряди.
- •128.Радикальна ознака Коші.
- •129. Інтегральна ознака Коші.
- •130. Знакозмінні ряди. Ознака Лейбніца.
- •134. Радіус, інтервал, область збіжності ряду.
- •135. Ряд Тейлора.
- •136.Ряд Маклорена.
- •138. Використання рядів до наближених обчислень функцій.
- •139. Диференціальні рівняння. Основні поняття та означення.
- •140. Диф. Рівняння і порядку. Основіні поняття.
- •141. Диф.Рівняння з відокремлюваними змінними.
- •142.Задача Коші
- •143.Однорідні диференціальні рівняння першого порядку .
- •145. Диференціальні рівняння другого порядку. Основні поняття.
- •146. Диференціальні рівняння другого порядку, що допускають пониження порядку.
13.Метод Жордана-Гаусса.Алгоритм кроку перетворення Жордано-Гаусса.
Щоб не виконувати обернений хід метода Гаусса, здійснюють повне виключення невідомих у стовпчику за допомогою розв’язуваного елемента. Цей метод називають методом Жордана-Гаусса.
Алгоритм:
Обираємо розв’язуваний елемент aij не дор. 0(доцільно обирать 1).
Елементи i-го рядка ділимо на aij і записуємо у i-й рядок.
У розв’язуваному j –ому стовбці замість aij пишуть 1,а замість інших елементів цього стовпця пишуть 0.
Усі інші елементи знаходять за формулою
аkl=(aijakl – akjail)/aij , де aij – розв»язуваний елемент. k=1,2…m , l=1,2…n Обчислення елементів аkl за даною формулою доцільно виконувати за схемою трикутника.
14. Скалярний векторний добуток. Властивості векторного добутку.
Скалярним добутком двох векторів ᾱ та ᵬ називається дійсне число, що дорівнює добутку довжин цих векторів на косинус кута між ними і позначається ab.
ab=|a|*|b|*cosφ
Якщо хоча б один з векторів a чи b нульовий,то за означенням ab = 0.
Властивості векторного добутку:
1.ab= - ba
2.(ka)b=k(ab)
3.a(b+c)=ab+ac
|a*b|=Sпаралелограма
Векторним добутком векторів a та b називається третій вектор с=a*b
Довжина вектора сдорівнює: с=|a|*|b|*sinφ, де φ кут між векторами a та b.
Вектор с перпендикулярний до кожного з векторів a та b
Вектори a та b ,с утворюють праву трійку векторів
15.
Мішаний добуток. Властивості мішаного добутку.
Мішаним добутком векторів а,в,с називається скалярний добуток вектора а*b на вектор с , тобто (аb)c.
Властивості мішаного добутку:
(a*b)c=a(b*c)=abc, тобто в мішаному добутку знаки векторного і скалярного добутку можна міняти місцями.
При перестановці двох векторів мішаний добуток змінює свій знак
Мішаний добуток не зміниться,якщо вектори змінювати по колу
Мішаний добуток = о, якщо хоча б один з них нульовий
Модуль мішаного добутку векторів авс дорівнює об’єму паралелепіпеда, побудованого на цих векторах
Мішаний добуток векторів обчислюється за формулою abc=
16. Векторний простір, його розмірність,базис. Розклад вектора за базисом. Лінійно залежні і лінійно незалежні системи векторів.
Упорядкована множина n дійсних чисел а1,а2,а3 наз. n-вимірним векторним простором R.
Система
векторів наз. лінійно залежною, якщо
існують такі числа х1,х2,х3,які одночасно
не дорівнюють нулю,що виконується
рівність:
.
Якщо ця
рівність можлива лише за умови,що
,
то вектори а1,а2…
називається лінійно незалежними.
Базисом n-вимірного векторного простору R наз. будь-яка сукупність n лінійно незалежних векторів,через які лінійно виражається довільний вектор цього простору.
Максимальне число лінійно незалежних векторів простору називається його розмірністю.
Якщо
вектори
утворюють базис у просторі R,то
довільний вектор а цього простору є
лінійною комбінацією базисних векторів,
тобто існують такі числа х
,
,які
одночасно не дорівнюють нулю,що
виконується нерівність : а
- розклад вектора за базисом.
17.
Рівняння ліній на площині. Вивести канонічне та параметричне рівняння прямої.
Рівняння F(х,у)=0 називається рівняння лінії на площині , якщо це рівняння задовольняє координати (х,у) будь-якої точки, що лежить на цій ліній , і не задовольняє координати жодної точки, що не лежить на цій лінії.
Канонічне
– нехай відомі точка M
(
прямої та її напрямний вектор
,
a
M(x;y;z)
– деяка змінна точка цієї прямої.
Параметричні рівняння прямої:
Якщо позначити через t спільне значення відношень канонічного рівняння прямої, то отримуємо параметричні рівняння
t-
параметр
18.
Рівняння прямої,що проходить через дві точки:через задану точку перпендикулярно до заданого вектора; у відрізках на осях.
Відомі
координати двох точок на прямій
L:
М
(x
)
та М
.Складемо
рівняння прямої L.
Вектор М
М
(х
)
лежить на прямій L,
отже це напрямний вектор прямої L.
Якщо у канонічне рівняння прямої замість
координат точки М0 підставити М1, а
замість координат цієї напрямного
вектора l підставити координати іншого
напрямного вектора прямої – вектора
М
М
(х
),
то маємо
Рівняння прямої у відрізках на осях
Відомо,що пряма L відсікає на осях координат відрізки довжиною а і в
Точки
перетину прямої L
з
осями координат: М
- рівняння
прямої у відрізках на осях,
де а – довжина відрізка на осі ОХ , а в- ОУ.
A(
)+B(y-y
)=0
Воно ще називається рівнянням прямої яка проходить через задану точку,перпендикулярно до заданого вектора
Вектор n =(A;B) – нормальний вектор.
Ах + Ву +С = 0 загальне рівняння прямої.
Випадки рівняння прямої
Якщо А,В,С не = 0, то буде рівняння у відрізках на осях.
Якщо А = 0 ,то пряма Ву + С = 0 паралельна осі ОХ
Якщо В= 0, то Ах+С = 0,то паралельно осі ОУ
Якщо С = 0 ,то пряма Ах + Ву =0, то пряма через початок координат
Якщо В=С=0,то рівняння Ах=0 або х=0 визначає вісь Оу.
19.Загальне рівняння прямої і його частинні випадки.
A( )+B(y-y )=0
Воно ще називається рівнянням прямої яка проходить через задану точку,перпендикулярно до заданого вектора
Вектор n =(A;B) – нормальний вектор.
Ах + Ву +С = 0 загальне рівняння прямої.
Випадки:
Якщо А,В,С не = 0, то буде рівняння у відрізках на осях.
Якщо А = 0 ,то пряма Ву + С = 0 паралельна осі ОХ
Якщо В= 0, то Ах+С = 0,то паралельно осі ОУ
Якщо С = 0 ,то пряма Ах + Ву =0, то пряма через початок координат
Якщо В=С=0,то рівняння Ах=0 або х=0 визначає вісь Оу.
20.
.Нормальне рівняння прямої та рівняння пучка прямих.
Вектор, опущений з початку координат перпендикулярно на пряму називається вектором нормалі цієї прямої.
Рівняння L за за точкою Р(pcosa;psina) і перпендикулярним вектором р(pcosa;psina)
xcosa+ysina-p=o – нормальне рівняння прямої, де р –довжина перпендикуляра , а- кут між цим перпендикуляром і додатним напрямком осі ОХ.