Тема 5. Соціальне партнерство

Контрольні запитання одиничного вибору відповідей

1. Становлення і розвиток соціального партнерства забезпечується утворенням наступних структурно-організаційних елементів:

в)рівнів, суб’єктів, предметів соціального партнерства та нормативно-правового забезпечення.

2. Соціальне партнерство являє собою систему:

в) взаємин, що виникають між найманими працівниками і роботодавцями при посередницькій ролі держави, з метою узгодження інтересів суб’єктів у соціально-трудовій сфері, врегулюванню соціально-трудових конфліктів;

3. Соціальне партнерство реалізується через систему переговорів і угод, що укладаються на наступних рівнях:

в) міжнародний, національний, галузевий, регіональний, виробничий;

4. До загальних принципів соціального партнерства, які розроблені Міжнародною організацією праці не відноситься:

в) повноважність та рівноправність сторін та їх представників;

5. Трипартизм – це:

б) система регулювання відносин між найманими працівниками й роботодавцями з участю держави;

6. Професійна спілка як суб’єкт в системі соціального партнерства – це:

а) добровільна, неприбуткова громадська організація, що поєднує громадян, пов'язаних спільними професійними, виробничими інтересами за родом їхньої професійної (трудової) діяльності (навчання), яка створюється з метою представництва і захисту їхніх прав та інтересів;

7. Метою діяльності профспілок є:

б) створення гідних умов праці для робітників , забезпечення зайнятості, участь трудящих у керівництві виробництвом і розподілі створеного продукту; підвищення рівня заробітної плати;

8. Колективний договір – це:

б) локальний нормативно-правовий акт, що регулює трудові, соціально-економічні відносини між власником і працівниками даного підприємства, незалежно від форми власності та господарювання;

9. Закон України «Про профспілки, їх права та гарантії діяльності» було прийнято у:

в) 2000 р.;

10. Держава, як суб'єкт соціального партнерства не виконує таку функцію як:

г) координація діяльності відносно виконання науково-технічних і соціально-економічних програм різного рівня.

11. До органів, які забезпечують і (або) сприяють взаємодії суб'єктів соціально-трудових відносин на принципах соціального партнерства відносяться:

а) Національна тристороння соціально-економічна рада; Український координаційний комітет сприяння зайнятості населення; Комісія з питань охорони праці; Державна інспекція по праці і ін.;

12. Згідно із Законом України ''Про колективні договори і угоди'' колективні договори підлягають реєстрації:

б) Міністерством праці;

13. Загальні принципи проведення соціально-економічної політики в країні на даний період часу охоплюють сукупні інтереси найманих працівників і роботодавців, має переважно соціальний характер наступна угода:

в) генеральна угода.

14. Фактори виникнення трудових конфліктів поділяються на:

б) економічні, соціальні, політичні, релігійні;

15. Методом вирішення соціальних конфліктів у межах соціального партнерства є:

в) компроміс.

16. Зіткнення інтересів індивідів і груп у соціальній взаємодії - це:

б) конфлікт;

17. У врегулюванні соціально-трудових відносин беруть участь:

в) організації, що представляють інтереси найманих працівників, об'єднання роботодавців і держава;

Контрольні запитання множинного вибору відповідей

18. Економічними передумовами становлення системи соціального партнерства є:

Б) наявність міцного середнього класу;

В) наявність цивілізованого класу власників із високою громадянською свідомістю й почуттям відповідальності перед суспільством;

Д) наявність органів, які представляють інтереси суб'єктів соціального партнерства.

19. Основна мета соціального партнерства на рівні суспільства-це досягнення загального блага, яке може бути відображено в таких показниках:

а) постійне збільшення ВВП ;

б) удосконалення техніки, технології, упровадження НТП у виробництво;

д) зниження рівеня безробіття;

20. У рамках Генеральної угоди розглядаються такі питання:

а) диференціація мінімальних тарифних ставок по видам виробництва, робіт і діяльності у виробничих галузях у залежності від важкості роботи, але не нижче встановленої державою мінімальної заробітної плати;

б) єдині тарифні умови оплати праці робітників і службовців по спільним професіям і посадам;

в) єдині на всій території України компенсаційні доплати за працю в несприятливих, шкідливих і небезпечних умовах праці, які диференціюються по видам і категоріям;

ж) соціальний захист найбільш уразливих прошарків населення;

з) форми і системи оплати праці.

21. Предметом колективного договору на рівні підприємства можуть бути взаємні забов’язання сторін із таких питань:

а) зміни в організації виробництва й праці;

б) режими праці й відпочинку;

е) розміри тарифних ставок по розрядам робіт і посадових окладів, або єдина тарифна сітка для оплати праці всіх робітників.

22. До основних форм соціального партнерства можна віднести:

а) укладання договорів та угод на всіх рівнях;

б) спільне розв’язання конфліктів, запобігання їм на всіх рівнях;

д) контроль за виконанням спільних домовленостей;

23. Принципи соціально-трудового партнерства, які запропоновані МОП – це:

а) мир на основі соціальної справедливості;

в) свобода слова, інформації, угрупувань;

г) повна зайнятість і зростання життєвого рівня;

д) свобода об’єднань.

24. Соціальне партнерство під час проведення колективних переговорів має здійснюватися на таких принципах:

а) знання і поважання прав і обов’язків один одного, допущення можливості переважання інтересів роботодавців;

б) трипартизм;

в) повага, довіра, відкритість у стосунках;

г) дотримання культури спілкування, обов’язковість і надійність.

25. Основні функції держави, як суб’єкта, в системі соціального партнерства:

а) законодавча, правова, нормотворча;

б) організаторська, контрольна;

в) координатора й арбітра у трудових конфліктах на великих підприємствах;

26. Укладання колективних договорів і угод у ході соціального партнерства має здійснюватися на таких принципах:

а) дотримання норм законодавства;

б) свобода вибору та обговорення питань, які складають зміст колективних договорів і угод;

в) добровільність і реальність зобов'язань, які беруть на себе сто­рони;

27. Формами виявлення трудових конфліктів є:

а) масові звільнення;

б) трудові спори;

д) невиконання норм праці.

28. За ступенем залучення робітників конфлікти поділяються на:

б) відкриті;

г) закриті;

29. До негативних функцій конфліктів відносять:

а) звільнення кваліфікованих працівників;

б) зниження мотивації до праці та продуктивності праці;

г) зниження порозуміння та дисципліни працівників;

30. До факторів, які обумовлюють складність конфлікту відносяться:

а) масштаб конфлікту;

б) тривалість конфліктної ситуації;

г) суб'єктивні характеристики сторін, які конфліктують;

д) новизна конфлікту;

е) об'єктивні і суб'єктивні причини конфлікту.

31. Причини трудових конфліктів розподіляються на:

б) об'єктивні;

г) суб'єктивні;

32. Виділяють наступні методи вирішення трудового конфлікту:

а) комфортна перевага, утамування;

б) реорганізація, інформування;

г) ігнорування, дистанціонування;

д) відволікання та компроміс.

33. Європейська модель соціально-трудових відносин характеризується:

а) високим рівнем правової захищеності робітників;

б) жорсткими нормами трудового права;

д) широким використанням норм галузевих (регіонально-галузевих) тарифних угод;

е) відносно високим законодавчо встановленим мінімальним рівнем оплати праці і порівняно незначною їх диференціацією;

34. Профспілки, як суб'єкт соціального партнерства, виконують такі функції:

б) виразника і захисника інтересів найманих робітників;

в) каральну функцію;

е) арбітра в трудових конфліктах.

35. Основними завданнями організацій роботодавців у поширенні соціального партнерства в Україні мають стати такі:

а) ідентифікація, формулювання, представництво та захист спільних інтересів і прав роботодавців у відносинах з органами дер­жавної влади та об'єднаннями найманих працівників;

б) координація дій у виконанні зобов'язань згідно з укладеними угодами;

г) відстоювання необхідності довгострокових державних інве­стицій у людський капітал і державної підтримки розвитку персо­налу на підприємствах;

д) розвиток співробітництва на засадах соціального партнерства з найманим працівником;

е) розвиток співробітництва з міжнародними організаціями ро­ботодавців, поширення позитивного досвіду соціального партнер­ства і т. ін.