2.1. Тенденції розвитку міжнародного ринку продукції машинобудування

Машинобудування світу –– це провідна галузь, частка якої вартості становить близько 1/3 промислової продукції світу. Кінцевим продуктом галузі є обладнання (понад 1 млн різновидів) для всіх без винятку галузей господарства. Машинобудування також працює на задоволення потреб індивідуального користувача.

«Батьківщиною» машинобудування цілком справедливо називають Велику Британію. Ця галузь почала тут розвиватися ще наприкінці ХVІІІ ст. На початку ХІХ ст. машинобудування стало поширюватися в країнах Західної Європи ( Нідерланди, Франція, Німеччина ) і США, наприкінці ХІХ ст. — у країнах Центральної та Східної Європи, Латинської Америки, у Російській імперії, а на початку ХХ ст. — по всьому світу[88, c.153-154].

Таблиця 2.1

Етапи розвитку машинобудування за країнами-лідерами у світі*

Етапи	Країни розміщення та ровитку машинобудування
XVIII	Велика Британія, Росія
XIX	США, Нідерланди, Франція, Німеччина, Чілі, Аргентина.
XX	Японія, Італія, Корея, Германія, Швеція
XXI	Китай, Тайвань, Малайзія, Україна, Держави Східної Європи

*складено автором на підставі даних [88,90]

На розміщення підприємств різних галузей машинобудування у світі впливають такі фактори: рівень розвитку науки; наявність трудових ресурсів (зокрема кваліфікованих), сировини (конструкційних матеріалів, насамперед, металу), споживача, спеціалізація та кооперація виробництва.

Оскільки будь-яку машину виготовляють шляхом складання (монтажу) з великої кількості деталей, машинобудування технологічно поділено щонайменше на дві стадії: виробництво сучасних комплектуючих деталей, вузлів та механізмів наукомістке, технологічно складне й під силу тільки розвинутим країнам. Складати машини з комплектуючих частин можуть і в країнах з середнім рівнем економічного розвитку. Тут достатньо використовувати трудові ресурси із середньою базовою освітою. Саме цей факт вплинув на поширення машинобудування у середині ХХ ст[88, с.156].

У світовому машинобудуванні тільки перша вісімка країн спроможна виробляти всю номенклатуру машинобудівної продукції.: Китай, Германія, США, Японія, Южна Корея,Франція,Італія, Великобританія. Їх сумарна частка у випуску продукції машинобудування становить близько 58,6% світового показника. Машинобудівні підприємства саме цих країн - основні лідери світового науково-технічного прогрессу, виробництва інноваційної продукції, машинобудування.

Рис. 2.1. Країни-лідери у виробництві продукції машинобудування 2012р,% *

*cкладенно автором на підставі данних [91]

У 2012 р. світовими лідерами у галузі машинобудування є розвинуті країни. США, Японія, Німеччина, Італія, Китай виробляють практично весь відомий асортимент машинобудівної продукції. При цьому США спеціалізуються на виробництві потужних суперкомп’ютерів (серверів) та авіакосмічної техніки; Японія — складної побутової техніки, електроніки, автомобілів, морських суден, промислового обладнання й робототехніки; Німеччина — промислового обладнання (насамперед електротехнічного), автомобілів, поліграфічного обладнання. Франція, Велика Британія, Італія також виробляють значні обсяги машинобудівної продукції. До світових лідерів машинобудування долучилася Південна Корея.

Невеликі країни Західної Європи характеризуються незначними обсягами виробництва машинобудівної продукції. Проте, враховуючи її високу якість, вони здатні контролювати значну частку на окремому сегменті ринку (рис.2.1).

Рис. 2.1. Нові участники-лідери ринку машинобудування, 2012р.%*

*складено автором на підставі данних [91]

Наприклад, Швейцарія спеціалізується на виробництві високоточних металорізальних верстатів, годинників, обладнання для млинів; Австрія продукує гірськодобувну техніку й обладнання для целюлозно-паперової промисловості; Нідерланди — електротехнічне обладнання; Данія — промислові холодильники й морські риболовні судна; Швеція — промислову електротехніку й автомобілі, Фінляндія — плавучі бурові платформи й стільникові телефонии

Першим регіоном світу серед країн, що розвиваються, в якому з’явилося машинобудування, була Латинська Америка. Ця галузь створювалася тут за безпосередньої участі розвинутих країн і була спрямована насамперед на задоволення внутрішніх потреб регіону. На сучасному етапі розвитку у великих країнах регіону функціонують практично всі відомі галузі машинобудування. Крім того, деякі країни (передусім Мексика та Бразилія) стали нарощувати виробництво продукції, спрямованої на експорт[92].

У країнах Східної та Південно-Східної Азії розвиток машинобудування розпочався тільки в 60-их роках ХХ ст. Воно також створювалося за допомогою розвинутих країн, але було орієнтоване на експорт. Протягом останніх десятиліть Південна Корея, Тайвань, Малайзія, Таїланд, Філіппіни, Індонезія стали потужними виробниками побутової техніки, електроніки, засобів зв’язку, а також легкових автомобілів та інших транспортних засобів. У 80-ті роки ХХ ст. машинобудування поширилося в Китаї, Індії, Туреччині, Ірані та «найбільш підготовлених» африканських країнах — Нігерії, Єгипті, Марокко, Алжирі[93, с.148].

Про рівень розвитку машинобудування в тій чи іншій країні можна судити за показниками обсягів експорту продукції галузі (у млрд дол США) і за часткою продукції галузі в експорті країни. Світовими лідерами за абсолютними показниками є розвинуті країни. США, Німеччина, Японія – традиційно найбільші експортери продукції машинобудування. За ними йдуть країни Європи та Канада. У 80-ті роки ХХ ст. лідерами стали Південна Корея, Сінгапур, Сянган, Тайвань, у 90-ті — Китай, Мексика, Малайзія [93, c. 148].

У 2012 р. за часткою продукції в експорті лідирують Китай який займає майже 16% від загальносвітового, європейські країни (передусім західноєвропейські — Німеччина, Велика Британія, Франція, Італія, деякі країни Північної-Європи — Нідерланди, Швейцарія). У 80-ті роки ХХ ст. на перше місце вийшла Японія. Згодом до лідерів приєдналися Південна Корея, Тайвань, Сінгапур, Малайзія, Філіппіни. Це пояснюэться тим, що в 70-80-ті роки в ці країни перемістили виробничі потужності галузей світового машинобудування, переслідуючи свої цілі деякі розвинені країни[55, c 85].

Загальний обсяг виробництва продукції машинобудування можна поділити на товарні групи, навелені у таблиці (табл. 2.2).

Таблиця 2.2