Розрахунок прогнозу обсягів експортних потоків машинобудівельної промисловості з 2012- по 2016 рр.. *

Рік	Песимістичний	Реалістичний	Оптимістичний
2003	3329,073	3329,073	3329,073
2004	5066,504	5066,504	5066,504
2005	4474,841	4474,841	4474,841
2006	5399,209	5399,209	5399,209
2007	8258,867	8258,867	8258,867
2008	10625,32	10625,32	10625,32
2009	6586,098	6586,098	6586,098
2010	8900,442	8900,442	8900,442
2011	11563,99	11563,99	11563,99
2012	12844,53	12844,53	12844,53
2013	11059,15909	13010,7754	14962,39171
2014	11879,15996	13975,48231	16071,80466
2015	12699,16084	14940,18922	17181,2176
2016	13519,16171	15904,89613	18290,63055
2017	14067,68567	16550,21843	19032,7512

*складено та розраховано автором

На основі реалістичного прогнозу можливо скласти оптимістичний і песимістичний прогноз на найближчі п'ять років, а так само передбачалося, що зменшення або збільшення експорту складе 15% від даних реалістичного прогнозу (табл. 3.9).

Рис.3.5. Прогноз обсягів експорту товарів машинобудування *

*складено та розраховано автором

В цілому, спостерігається тенденція росту при будь-якому прогнозі і характеризується не дуже високими темпами. Навіть при песимістичному прогнозі об’єми експортних потоків досягнуть рівня 2012р. через 3 роки.

3.2. Стратегічні пріоритети України на міжнародному ринку продукції машинобудування та перспективи їх реалізації

Одним із найактуальніших завдань сучасного розвитку економіки України є створення умов ефективного і динамічного переходу до ринкових відносин. В цих умовах особливої гостроти набуває необхідність розвитку підприємницької активності, діяльність підприємств і організацій, спрямованих на споживача, і кінцевий результат - прибуток. Машинобудування є фундаментом економічного потенціалу країни, від рівня ефективності діяльності його підприємств залежить стан її соціально-економічного розвитку[102, c.1].

Підприємства машинобудування відіграють важливу роль у реалізації досягнень науково-технічного прогресу всіх галузей країни, у забезпеченні інноваційної складової розвитку вітчизняної економіки. Але сьогодні підприємства вітчизняного машинобудування перебувають не у кращому стані, невисокою є ефективність їх діяльності. Погіршення стану машинобудівних підприємств є наслідком зменшення інвестицій в їх діяльність, наявності дебіторської та кредиторської заборгованостей, відсутності технічного переоснащення, невідповідності продукції стандартам якості, наявності значної кількості ресурсів, які не використовуються. Це зумовлює необхідність пошуку способів та засобів, які можуть сприяти переходу вітчизняних машинобудівних підприємств у кращий стан.

Кризова ситуація в економіці України ще раз висвітлила критичні для безпеки країни чинники:

• однобічність розвитку промислового виробництва з ухилом на сировинні галузі, а саме, на металургію, нафтохімію та послуги з транспортування нафти і газу;

• експортну спрямованість переважно на ринок Росії;

• нерозвиненість внутрішнього ринку;

• малу питому вагу вітчизняного машинобудування в загальному обсязі промислового виробництва (14%) і, як наслідок, неадекватне зростання імпорту з величезними кредитними запозиченнями за кордоном.

За оцінкою Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ) [1112] за якістю державних та суспільних інститутів Україна посідає 115-те місце серед 131 країни. Розвиненість транспортної та комунікаційної інфраструктури країни ще не відповідає рівню для прискореного розвитку промисловості, і тут за оцінкою ВЕФ ми на 77-му місці. Знизився рівень охорони здоров’я в промисловості та якість базової освіти населення, що поставило Україну на 74-те місце. Проблеми вищої освіти і рівень перепідготовки кадрів розташували Україну на 53-му місці. За ефективністю товарного ринку, тобто за ефективним обігом товарів і послуг у сфері економіки за наявності балансу між попитом і пропозицією при мінімальному втручанні держави, Україна посідає 104-те місце.

Ефективність ринку праці визначають оптимальне розміщення робочої сили, збалансоване стимулювання намагань працівників і розкриття їхніх здібностей, можливістю гнучкого переходу з одного виду діяльності до іншого — тут Україна на 65-му місці. За розвиненістю фінансового ринку, на що, насамперед, впливає івень інвестування у малий бізнес, у нові технології та у виробництво нової продукції, Україні відведено 85-те місце. Ступінь технологічної підготовленості промисловості відповідає 93-му місцю, а це свідчить про застарілі технології, старі основні засоби виробництва і малі обсяги випуску наукоємної продукції. Потенційний об'єм внутрішнього ринку вивів Україну на 26-те місце. За складністю бізнесу, коли широко використовують кооперацію, формування брендів, маркетинг, розвивають виробництво унікальної та складної продукції, ми на 81-му місці.

Нарешті за технологічними інноваціями Україна на 65-му місц, що свідчить про недостатність інвестицій у дослідження, проектування, освоєння нових видів продукції, а головне, про те, що не створено сприятливого середовища інноваційної діяльності.

З наведених оцінок стає очевидним, що для подальшого промислового розвитку країни простого шляху не існує і потрібна нова багаторічна наполеглива державна стратегія структурних перетворень .

Основним чинником конкурентоспроможності вітчизняного машинобудування є використання власних науково-інноваційних ресурсів для реалізації конкурентних переваг шляхом розвитку сучасних напрямів як фундаментальної науки (фізика, математика, економіка, інформатика тощо), так і визнаних наукових шкіл у сферах електрозварювання, радіоелектроніки, енергозбереження, військових технологій, а також наявність широкої мережі науково-дослідних установ, вищих учбових закладів, академічних інститутів, високий освітній рівень населення.

Разом з цим, проблема конкурентоспроможності машинобудівного комплексу України на світових ринках є складною і комплексною. Загалом, машинобудування залишається технологічно відсталим, інституційно нерозвинутим, надто вразливим до кон’юнктурних коливань на світовому ринку. Україна потребує комплексного формування та поетапної реалізації національної стратегії розвитку машинобудівної галузі та забезпечення належного рівня її конкурентоспроможності на міжнародних ринках.

Головна мета розвитку машинобудування України — задоволення внутрішнього попиту на машинобудівну продукцію, розширення присутності на зовнішніх ринках. Мету має бути досягнуто на основі перетворення машинобудування у конкурентоспроможний, ефективний, високотехноло гічний і сприйнятливий до інновацій комплекс, що динамічно розвивається, інтегрований у систему міжнародного розподілу праці [102, c.4].

Таким чином, завдання Стратегії — визначити пріоритети, механізми й умови, що забезпечать прискорений, перспективний і стабільний розвиток машинобудування України. Головна мета реалізації Стратегії — забезпечення технічного рівня, що відповідає рівню сучасних розвинутих країн Європи, в основному, за рахунок внутрішнього виробництва конкурентоспроможної машинобудівної продукції.

Стратегія містить три принципових положення:

• розвиток власних наукоємних підгалузей,

• орієнтація на технічне переозброєння промисловості за рахунок внутрішнього виробництва,

• захист і підтримка вітчизняних виробників.

Запропонований проект Стратегії припускає, що основою розвитку України є політична, економічна і технологічна незалежність.

Для досягнення цієї мети необхідно вирішити такі завдання:

• підвищити конкурентоспроможність машинобудівної продукції;

• поліпшити інвестиційну привабливість підприємств галузі;

• розширити ринки збуту машинобудівної продукції;

• реструктуризувати машинобудівний комплекс;

• поліпшити забезпечення висококваліфікованими науковими і робочими кадрами.

Реалізацію Стратегії повинно здійснювати через виконання низки завдань, згрупованих за такими напрямками:

• підвищення конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості машинобудівного комплексу;

• розвиток внутрішнього ринку та підтримка експорту;

• розвиток вітчизняного верстатобудування;

• удосконалення структури машинобудівного комплексу;

• зростання кадрового потенціалу.

Для выдображення основних стратегічних напрямків проведемо аналіз факторів зовнішнього ділового середовища щодо машинобудування (PEST-аналіз) і аналіз ринкової ситуації щодо машинобудування за факторами потенціалу самої галузі та можливостей і погроз з боку ринкового середовища (SWOT-аналіз).

PEST-аналіз — це інструмент, призначений для виявлення політичних (Policy), економічних (Economy), соціальних (Society) і технологічних (Technology) аспектів зовнішнього середовища, що можуть уплинути на стратегію розвитку машинобудування (табл. 3.8).

Таблиця 3.8