Теоретичні підходи до визначення поняття «зовнішня торгівля»*
Автор |
Визначення |
Борисов А.Б.[2] |
Зовнішня торгівля - торгівля між країнами, що включає вивезення (експорт) і (або) ввезення (імпорт). |
Буров А.С[7]. |
Зовнішня торгівля - торгівля між країнами, що складається з вивезення (експорту) та ввезення (імпорту) товарів і послуг. |
Колосова Ю.В |
Зовнішня торгівля виступає у ролі економічної діяльності окремих країн світу і як об’єктивного процесу обміну товарами й послугами, що виникає внаслідок спеціалізації країни. |
Кураков Л.П[8]. |
Зовнішня торгівля – експортно-імпортні відносини між країнами, в основі яких лежить міжнародний поділ праці. |
Словник термінів, 2006, ред.., Дубчинський В [39] |
Зовнішня торгівля - одна з форм міжнародних економічних зв'язків. Основними показниками, що характеризують зовнішню торгівлю є: обсяг експорту, імпорту, зовнішньоторговельного обороту; обсяг експорту, імпорту, зовнішньоторговельного обороту в розрахунку на душу населення; індекс експорту, імпорту, зовнішньоторговельного обороту; сальдо зовнішньої торгівлі; товарна структура експорту та імпорту. |
Сучасний економічний словник, ред. Райзберг. Б. [40] |
Зовнішня торгівля – це відносини між суб’єктами ЗЕД з приводу купівлі-продажу товарів, капіталів, робочої сили і послуг. |
*складено автором на підставі данних()
За вищенаведеною інформацією можна зробити висновок, що ЗТ – це комплексна частина міжнародної економіки яка представлена експортно-імпортними відносинами перетикаючими між краінами учасниками.
Форма МТ є способом існування і вираження її змісту. Ось чому ці форми настільки ж різноманітні, наскільки є різноманітними зміст міжнародної торгівлі в цілому.
Міжнародна угода, що розглядається як об'єкт, і, отже, її зміст залежить не тільки від волевиявлення сторін угоди і предмета угоди. Оскільки всі економічні системи знаходяться у певному взаємозв'язку один з одним, то акти міжнародної торгівлі завжди зачіпають національні інтереси різних країн. У зв'язку з цим учасники зовнішньоторгівельної угоди завжди повинні брати до уваги й власні комерційні й національні інтереси, політичне вираження яких неформально або легітимно приймає форму тих або інших обмежень, що накладаються на угоду.
Для кращого розуміння форм міжнародної торгівлі наводимо схему, що пов'язує об'єкти традиційної міжнародної торгівлі та торгівлі машино-технічною продукцією (рис.1.1).
ФОРМИ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ
За специфікою взаємодії суб’єктів
За специфікою регулювання
Звичайна
Традиційна
Режим найбільшого сприяння
Торгівля по кооперації
Компенсаційна
Преференціальна
Оренда
Дискримінаційна
За специфікою предмета
За суб’єктом торгових відносин
Промисловими товарами, машинами та обладнанням
Товарами широкого вжитку
Окремі країни світу, ТНК та інтеграційні об’єднання;
Машино-технічна продукція
Сировинними товарами
Готова
Продукцією інтелектуальної власності
Фізичні та юридичні особи
У розібраному вигляді
Комплектним обладнанням
Послугами
Рис. 1.1 Форми міжнародної торгівлі*
*cкладено автором на підставі даних [32].
Обсяги міжнародної торгівлі представлені численними окремими зовнішньоторговельними операціями, що здійснюються як великими, так і малими підприємствами, різними методами. Відповідно до теорії конкурентних переваг М. Портера, роль кожної країни у світовій економіці та міжнародній торгівлі визначається позицією тих чи інших галузей та підприємств [16,с.566].
Під методом міжнародної торгівлі слід розуміти спосіб здійснення торгового обміну торгової операції, та торгової угоди, міжнародної торгівлі [17,с.31].
Всі численні методи організації міжнародної торгівлі поділяються на дві великі групи (рис. 1.1).
МЕТОДИ МІЖНАРДНОЇ ТОРГІВЛІ |
Пряма торгівля |
Непряма торгівля |
Через посередників |
Через організовані товарні групи |
|
|
Рис. 1.2. Систематизація методів міжнародної торгівлі [24]
*cкладено автором на підставі даних
Першу з цих груп (прямий метод) утворюють ті форми, що реалізуються самими компаніями та підприємствами самостійно, які, як правило, мають достатній рівень фінансових активів для створення й утримання власного зовнішньоторговельного апарату, що складається із спеціалізованих служб та органів, які виконують організаційні, кредитно-розрахункові, транспортні, рекламні, аналітичні та інші зовнішньоторговельні функції. Такі підприємства реалізують свою продукцію на закордонних ринках мають статус оптових або роздрібних підприємств, функціональні завдання, права та обов’язки яких визначаються за домовленістю із засновниками.
Серед переваг організації безпосередньої зовнішньої торгівлі слід виділити такі:
можливість заощаджувати фінансові ресурси за рахунок скорочення витрат на суму комісійної винагороди посередника;
зниження ризику та залежності результатів комерційної діяльності від можливої несумлінності чи недостатньої компетентності посередницької організації;
використання переваг безпосереднього контакту зі споживачами та можливість отримання інформації про стан і тенденції розвитку ринку в процесі організації на ньому маркетингової діяльності [24,54c].
Водночас застосування цього методу торгівлі передбачає наявність високої комерційної кваліфікації персоналу та торговельного досвіду підприємства у цілому. При не відповідності підприємства цим критеріям, фінансові витрати не тільки не скоротяться, а й можуть ззначно зрости. Крім того, міжнародна торгівля у порівнянні з внутрішньою є більш ризикованою, що зумовлено економічними, правовими та соціальними обставинами в різних країнах, їх традиціями та звичаями, а також великими відстанями між торговельними партнерами. Тож для здійснення міжнародних торговельних операцій, як правило, є доцільним звернення до торгових посередників.
До другої групи (непряма, опосередкована торгівля, або непрямий метод) належать :
торгівля через посередників (торговельні компанії та інші посередницькі фірми);
торгівля через організовані товарні ринки, тобто через міжнародні товарні біржі, тендери (торги), аукціони та виставки-ярмарки (див. рис. 1.1).
До торгівлі через посередників вдаються, як правило, середні та малі підприємства, до яких також належать різного типу товариства, що для здійснення зовнішньоекономічної діяльності створюють у своїй управлінській структурі так званий вмонтований експортний відділ.
Прямий експорт полягає у забезпеченні кращого контролю над дистрибуцією. Метод прямого експорту є найкращим при невеликих обсягах торгівлі підприємства.
Непрямий експорт - це процес експорту товарів через посередників всередині країни. Непрямі методи експорту вимагають менших маркетингових інвестицій, але, так як експортер не має контролю над своєю продукцією на іноземному ринку, компанія втрачає суттєвий контроль над процесом маркетингу [12].
Якщо поставка товару відбувається не безпосередньо між експортом та імпортером в країні, що виробляє товар або в країні, що купує товар, а через транзитного торговця в третій країні, то така торгівля зветься транзитною.
Транзитна торгівля «поставка товару не безпосередньо від експортера до імпортера», а через посередника (транзитного торговця) в третій країні – має декілька видів (рис 1.2).
Рис. 1.3 Види транзитної торгівлі[41]
Активна транзитна торгівля полягає в тому, що товари з-за кордону переправляються (перепродаються) місцевими торговцями в третю країну. А при пасивній торгівлі іноземний транзитний торговець продає товари, вироблені в інших країнах, національним підприємствам; або товари, вироблені на території іншої країни, збуває в треті країни.
Якщо транзитний продавець здійснює на митному складі або у вільному порту переробку, пересортування чи перепакування товару тощо, то така транзитна торгівля називається змішаною. У разі збереження цілісності товару та тільки його перепродажу, йдеться про просту транзитну торгівлю.
Транзитними товарами традиційно є поштучні товари, підготовленні для зберігання на складі (механізми,вузли,запчастини тощо). У відповідності з кон`юктурою ринку вони продаються транзитним торговцем. Завдяки реалізації транзитних вантажів зовнішньоторговельні фірми або експортні доми мають можливість поповнити свій асортимент та отримати додаткові прибутки [31,с.102].
Торгівля через організовані товарні ринки також належить до непрямої торгівлі, але посередниками між експортерами (виробниками, посередницькими підприємствами) та імпортерами (споживачами, іншими посередницькими підприємствами) є організовані товарні ринки – міжнародні товарні біржі, міжнародні тендери (торги), міжнародні аукціони та міжнародні виставки-ярмарки, спеціально створені (організовані) ринки певних товарів, де в заздалегідь визначений час реалізують свої торговельні інтереси продавці, формуючи пропозицію товару, та покупці, представляючи попит на нього.
Торгівельно–посередницькими є операції, пов`язані з купівлею-продажем товарів, що виконуються за дорученням виробника експортера незалежним від нього торговим посередником на основі укладеної між ними угоди чи окремого доручення [0].
Види та характер торговельно-посередницьких операцій обумовлю ються функціями, що їх виконують посередники.
В сучасних умовах посередницькі функції значно розширилися, що пов`язано зі зростанням ролі торгівельно - посередницької ланки в міжнародній торгівлі. Розширилося і надання різноманітних видів послуг, серед яких слід виділити:
операції з організації збуту – пошук контрагентів, підписання угод від імені продавця, надання гарантій сплати за товар покупцем, проведення рекламних компаній та дослідження ринків;
транспортно-експедиторскі операції, операції з транспортування та страхування вантажів;
фінансування торговельних операцій;
надання технічних послуг, здійснення після продажного технічного обслуговування;
збирання, обробка та надання інформації про стан і тенденції розвитку регіональних товарних ринків (31).
За предметом виділяють міжнародну торгівлю готовою продукцією, продуктами інтелектуальної діяльності та послугами.
Міжнародна торгівля товарами є однією з найбільш розвинених і традиційних форм міжнародних торговельних відносин. Постійний розвиток виробництва, науково-технічного прогресу, поява нових видів і форм торгівлі - все це призвело до того, що все більша кількість країн світу стають суб'єктами міжнародних товарних ринків [33, c. 3]. Міжнародна торгівля послугами – це друга найбільш розвинена форма міжнародної торгвлі. Торгівля послугами росте більш високими темпами в порівнянні з зовнішньою торгівлею товарами.
На відміну від торгівлі товарами динаміка міжнародної торгівлі послугами характеризується як один з найбільш швидкозростаючих секторів світового господарства До найважливіших факторів зростання міжнародної торгівлі товарами та послугами слід віднести лібералізацію торговельної політики і зростання обсягів прямих іноземних інвестицій в економіки інших країн.
Міжнародний рух капіталу характеризується виключно швидким зростанням обсягів прямих іноземних інвестицій в глобальному масштабі, переважанням експорту капіталу звисокорозвинених країн у високорозвинені країни і активізацією міграції капіталу в країнах, що розвиваються, а також активним втручанням держави в контроль, регулювання і стимулювання процесу здійснення прямого іноземного інвестування.
Розвиток ринку продукції машинобудування також багато в чому залежить від інвестиційних ресурсів та від впровадження інновацій у виробничий та технологічний процес.
Продукція машинобудування або машино-технічна продукція – найважливіша складова міжнародної торгівлі товарами. На міжнародному ринку промислових товарів торгівля машинно-технічною продукцією поділяють на 3 форми за предметом торгівлі: готова продукція, продукція у розобраному виді і комплектне устаткування. Найбільшого розповсюдження отримала міжнародна торгівля готовою продукцією.
Для міжнародної торгівлі готовою продукцією характерні такі особливості як:
зростання обсягу світового виробництва готових виробів випереджає зростання обсягу світового виробництва продукції сировини;
випереджаюче зростання експорту готових виробів у порівнянні з експортом мінеральної сировини та аграрних продуктів;
реальне постачання, наприклад, технологічного обладнання є початковою стадією взаємин експортера й імпортера.
Використання цього обладнання за призначенням вимагає проведення таких взаємоузгоджених дій монтажу і пуску обладнання в експлуатацію, технічного обслуговування, забезпечення запчастинами. Отже, передбачаються супровідні сервісні послуги (технічне обслуговування в гарантійний та післягарантійний періоди, навчання персоналу, створення оптимальних складських запасів запчастин). Подібна, взаємодія партнерів після поставки готового товару вигідна обом сторонам.
Експортер закріплюється на новому ринку, збільшує обсяг продажів, надавши повний комплекс необхідних послуг конкретному споживачеві. Імпортер отримує поряд з обладнанням і набір кваліфікованих послуг від постачальника, який знає всі особливості використання даного товару, для забезпечення заданих експлуатаційних характеристик і, отже, для досягнення економічних результатів.
Розвиток міжнародної торгівлі машинно-технічною продукцією у розібраному вигляді обумовлений особливостями міжнародного поділу праці у сучасних умовах господарювання. Об'єктивно склалися умови для розчленовування виробничого процесу на окремі виробничи операції і виділення їх у самостійні провадження, а також обміну між такими ланками єдиного технологічного циклу їх продукцією (компонентами кінцевого виробу).
Експорт готової продукції в розібраному вигляді підвищує її конкурентоспроможність, допомагає подолати різні митні та адміністративні протекціоністські бар'єри, спрямовані на обмеження імпорту готової продукції, знижує майже в 2 рази транспортні витрати внаслідок того, що вузли та деталі, як більш компактний вантаж, що перевозяться в контейнерах.
Імпорт готової продукції у вигляді вузлів і деталей, звичайно, супроводжується зниженням ставок мита, що сприяє організації збірних виробництв, отже, розвитку національної промисловості і підвищенню зайнятості робочої сили в країні. Поставляючи вузли та деталі для збору та складання, експортер забезпечує проникнення на ринок і збільшення обсягу продажів збірних готових виробів. Така форма торгівлі часто проходить по внутрішніх каналах тієї чи іншої транснаціональної корпорації (ТНК).
Комплектне устаткування представлено собою єдиним технологічним комплексом підприємства. Його поставки нерозривно пов'язані з наданням проектно-пошукових, конструкторських, технологічних послуг, виконанням пусконалагоджувальних робіт, передачею супутніх ліцензій, організацією навчання адміністративно-виробничого персоналу.
Експортер комплектного устаткування отримує можливість істотно розширити експортні можливості за рахунок нестандартного, більш дорогого устаткування, супутніх послуг, в тому числі ноу-хау, патентів. Імпортеру поставки комплектного обладнання дозволяють в короткі терміни отримати технологічно налагоджений набір основного і допоміжного обладнання, навчити виробничий персонал і після пуску об'єкта в експлуатацію приступити до виробництва готової продукції. Така форма торгівлі широко поширена як у промислово-розвинених країнах, так і в країнах, що розвиваються, перш за все, в Індії, Бразилії, Аргентині, Мексиці.
Отже, слід виділити основні ознаки міжнародної торгівлі продукцією машинобудування: за формами, міжнородна торгівля проявляється на торгівлю за специфікою предмета, який у свою частку поділяється на торгівю сировинними товарами; промисловими товарами, машинами та обладнанням (товари широкого вжитку та машино-технічна продукція); продукція інтелектуальної власності (патентами і ліцензіями та інжирингові послуги); послуги.
Для дослідження стану та розвитку міжнародної торгівлі продукцією машинобудування доцільно застосувати систему методів економічних досліджень.