Обсяги прямих іноземних інвестицій країн у машинобудування України, млн дол сша *

Країни-інвестори	2008	2009	2010	2011	2012	2012/ 2011,%	2012/ 2008, %
Кіпр	39,4	144,3	202,5	236,4	270,8	114,6	687,3
Германія	89,6	92,5	104,7	111,4	96,9	87,0	108,1
Росія	82,3	79,2	78,7	81,1	78,9	97,3	95,9
Австрія	28,3	40,9	44,5	42,2	88,5	209,7	312,7
Великобританія	196,6	155,3	160,1	147,7	58,7	39,7	29,9
США	79,2	77,1	75,9	59,5	55,6	93,4	70,2
Польша	5,4	5,2	4,6	4,7	4,5	95,7	83,3
Усього:	1071,7	1075,5	1145	1177,6	1114,2	94,6	104,0

* складено автором на підставі данних [76]

У 2012 р. по відношенню до 2011 р. скоротилася позитивна динаміка зростання прямих іноземних інвестицій на 63,4 млн дол США головним чином за рахунок не направлення прямих іноземних інвестицій Великобританії в економіку України. Серед усіх країн-інвесторів особливо вирізняється Кіпр з його динамікою зросту інвестицій, яка склала у 2012 р. до базового 687,3%.

Основні тенденції розвитку машинобудування України та її участі у міжнародному ринку свідчать, що країна має передумови до подальшого розширення та вдосконалення всіх напрямків цієї галузі. Серед головних проблем, які «гальмують» розвиток машинобудування України слід виділити такі: брак кваліфікованих кадрів різного рівня, дефіцит державного фінансування та іноземного інвестування. Однак високий науково-виробничий потенціал, використання та впровадження нових інноваційних технологій дозволять в перспективі вивести машинобудування на сучасний міжнародний рівень.

За даними Мінпромполітики, за рік в Україні виробляється продукції енергетичного машинобудування на 1,8 млрд дол США, нафтогазового – на 900 млн дол США, з яких близько 85% експортується. Основними напрямами експорту є Росія, Казахстан, Туркменія, Узбекистан, Азербайджан і ОАЕ. Таким чином підприємства енергетичного та нафтогазового машинобудування менше були схильні до кризисних явищ. Це пов’язано з тим, що робота підприємств даних секторів в основному будується на довгострокових контрактах, більшість з яких обслуговують проекти по будівництву газопроводів, нафтопроводів і реконструкції електростанцій. Такі проекти продовжують фінансуватися як з боку Росії, так і країн Середньої Азії.

З вищенаведеного доцільно виділити ряд факторів, що призводять до зменьшення виробництва:

- скорочення зовнішнього попиту на машинобудівну продукцію, спричинене рецесійними процесами у світовій економіці, що призвело до втрат експортерами зовнішніх ринків збуту, а звідси – неможливість отримання прибутків, відсутність обігових коштів для розвитку виробництва, зростання заборгованості по заробітній платі тощо;

- зменшення попиту на продукцію машинобудування на внутрішньому ринку, що пов’язано зі зниженням купівельної спроможності вітчизняних споживачів;

- заморожено споживче кредитування.

Таким чином, в результаті скорочення попиту на продукцію машинобудування, в умовах погіршення умов кредитування та нестачі ліквідності виробники, в першу чергу, намагаються реалізовувати продукцію, що знаходиться в наявності на складах без нарощування обсягів виробництва.

Управління машинобудівним підприємством в умовах кризи має бути спрямоване на збільшення надходження фінансових ресурсів та зменшення поточних витрат, на зростання обсягів реалізації продукції. Увагу слід приділити розвитку наукоємних та високотехнологічних виробництв. Це призведе до зниження матеріалоємності продукції, до покращення якості та виходу виробництва на новий рівень, що дозволить зайняти нові ніші на світовому ринку. Для успішного розвитку машинобудування в Україні необхідно підтримувати конкурентоспроможність продукції на світовому ринку. Для цього необхідно забезпечити високу якість продукції, її надійність та довговічність, що потребує великих інвестиційних вливань у наукове забезпечення та оновлення технологічного парку виробництва.

Останнім часом на світовому ринку зросли екологічні вимоги. Екологічність продукції стала одним з показників конкурентоспроможності продукції. Тож, для спроможності конкурувати на світовому ринку необхідно проводити природоохоронні заходи, що будуть спрямовані на зменшення забруднення екології. Для укріплення позицій машинобудівних підприємств на зовнішніх ринках збуту, експортну орієнтацію необхідно збільшити до 35%. Виручку від експорту має бути використано в основному на імпорт новітніх техніки і технологій, а також комплектуючих виробів. Імпортна техніка може бути застосована у тих випадках, коли аналогічна не виробляється і не може бути вироблена в Україні. Треба досягти збалансованості експорту та імпорту, а за рахунок власного виробництва буде задовольнятися 60-80% платоспроможної потреби внутрішнього ринку продукції машинобудування.

Все вищевикладене дозволить виділити ряд моментів для позитивного розвитку машинобудівного комплексу:

- додатковий поштовх розвитку окремих галузей економіки;

- підвищення конкурентоспроможності окремих підприємств на національному ринку;

- формування ефективної міжнародної спеціалізації машинобудівного комплексу України в системі світового господарства.

Отже, тенденції розвитку машинобудівного комплексу в умовах глобалізації можливі тільки при розробці відповідних стратегій розвитку як економіки в цілому, так і її галузевих компонентів і окремих виробників, які зможуть забезпечити високий рівень розвитку продукції машинобудування в системі міжнародного розподілу праці.

Основними завданнями розвитку та підвищення розвитку продукції машинобудування України є стимулювання НДДКР і трансферт технологій. Дієвим інструментом у цій ситуації виступає створення спільних підприємств з міжнародними партнерами, які передбачають локалізацію виробництва.

Таким чином, машинобудування України перебуває у складному фінансовому становищі. Кількість збиткових підприємств зростає з кожним роком. Відбувається погіршення експортно-імпортних відносин. Однак машинобудівний комплекс України має значний інноваційний потенціал, що дає велику надію на відродження галузі.