3. . Заходи прокурорського реагування на виявлені порушення законодавства щодо запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом

Відповідно до Закону України «Про прокуратуру» прокурор залежно від характеру порушень може вживати заходи реагування, а також звернутися до суду (ст. 36-1) у порядку, визначеному процесуальним законодавством. Таким чином, за результатами проведеної перевірки прокурор має визначити, які повноваження йому необхідно використати для усунення виявлених порушень, недопущення їх у майбутньому, відшкодування нанесених державі збитків.

Одним із найдієвіших заходів є притягнення винних осіб до встановленої законом відповідальності, у тому числі шляхом звернення до суду з позовом про примусове стягнення збитків з винних осіб.

Оскільки переважна більшість правопорушень здійснюється в регіонах, а не кожний орган державного фінансового моніторингу має свої територіальні підрозділи, особливої уваги потребує врегулювання механізму реалізації матеріалів про адміністративні правопорушення, які виявляються прокурорами на місцях.

Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» особи, винні у порушенні вимог цього Закону, несуть кримінальну, адміністративну та цивільно-правову відповідальність. Зокрема, ст. 166-9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) передбачає відповідальність за порушення вимог щодо ідентифікації особи, яка здійснює фінансову операцію, порушення порядку реєстрації фінансових операцій, що підлягають первинному фінансовому моніторингу, неподання, несвоєчасне подання або подання недостовірної інформації про такі фінансові операції спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу, а також невиконання вимог щодо зберігання документів, що стосуються ідентифікації осіб, які здійснюють фінансові операції, та документації щодо проведених ними фінансових операцій, розголошення інформації, яка надається спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу, або факту надання такої інформації.

Право складати протоколи про адміністративне правопорушення, передбачене цією статтею, відповідно до ст. 255 КУпАП мають уповноважені посадові особи.

Працівники органів прокуратури (прокурор, його заступник) відповідно до ч. 2 ст. 22, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» уповноважені виносити постанови про порушення провадження про адміністративне правопорушення, зокрема за ст. 166-9 КУпАП. Їх слід направляти до суб’єктів державного фінансового моніторингу для складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Оскільки справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем їх вчинення (ст. 276 КУпАП), а строки накладення адміністративних стягнень обмежені (ст. 38 КУпАП), постанови про порушення провадження про адміністративне правопорушення необхідно направляти до відповідного територіального органу, а копію постанови – до Генеральної прокуратури України.

Додержання вимог базового Закону суб’єктом первинного фінансового моніторингу включається до посадових обов’язків конкретного працівника, а отже ефективним є реагування прокурора на виявлені порушення шляхом порушення провадження про дисциплінарне правопорушення.

З огляду на те, що впровадження заходів з протидії легалізації доходів суб’єктами первинного фінансового моніторингу оформляється внутрішньогосподарськими актами, при виявленні невідповідності таких заходів вимогам Закону прокурор наділений правом опротестувати відповідний акт суб’єкта господарювання.

У випадку виявлення за результатами перевірок фактів неодноразового порушення суб’єктом первинного фінансового моніторингу вимог зазначеного Закону України необхідно направити матеріали для проведення позапланової перевірки (інспекції) та вирішення питання про обмеження, тимчасове припинення дії або позбавлення ліцензії вказаного суб’єкта. Крім того, прокурор уповноважений ініціювати питання про застосування фінансових санкцій шляхом внесення подання до органу, що регулює діяльність суб’єкта первинного фінансового моніторингу та надає ліцензії або інші спеціальні дозволи.

Якщо прокурор виявив порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму», допущені суб’єктом первинного фінансового моніторингу, які були встановлені відповідним суб’єктом державного фінансового моніторингу або про такі мало бути відомо останньому, проте до правопорушника не було застосовано відповідних санкцій (не притягнуто винних до адміністративної відповідальності, не застосовано штрафних санкцій), необхідно вирішити питання про застосування щодо посадових осіб державного фінансового моніторингу заходів, передбачених Законом України « Про засади запобігання і протидії корупції».

Аналогічним чином потрібно діяти стосовно таких посадових осіб у випадку неповідомлення ними правоохоронних органів про встановлені факти двох чи більше фінансових операцій, які підлягають фінансовому моніторингу та про які не було інформовано Держфінмоніторинг України.