2. Повноваження прокурора у протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом

Повноваження органів прокуратури та їх посадових осіб у протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом мають реалізовуватися у суворій відповідності до законів України, які регламентують суспільні правовідносини у цій сфері. Дотримання законів державними органами, які здійснюють фінансовий та митний контроль, забезпечують різного роду державні і громадські формування, внутрішньовідомчий контроль. Особливе місце у цій системі посідає прокурорський нагляд.

Ефективність сформованих останнім часом відомчих засобів забезпечення законності, які відповідали б вимогам міжнародних стандартів у сфері протидії відмиванню доходів, низька, а відтак виникає необхідність її підвищити за рахунок посилення впливу на цю сторону діяльності державних органів однієї із найважливіших вищих державних структур – прокуратури.

Наглядова функція прокуратури у сфері протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом полягає у перевірці законності дій органів влади, митних органів, фінансових органів, їх посадових осіб, суб’єктів господарювання і громадян у системі зовнішньоекономічних фінансових та грошових правовідносин. Перевірка виконання законів у зовнішньоекономічній сфері, зокрема перевірка діяльності можливих правопорушників, проводиться відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про прокуратуру» за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів – також із власної ініціативи прокурора. Прокуратура при цьому не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.

Зупинимося на деяких теоретичних та практичних питаннях наглядової діяльності органів прокуратури у сфері протидії легалізації злочинних доходів.

Перш за все слід зазначити, що становлення самого поняття легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, розроблення тактики і стратегії, методології й інструментарію попередження і припинення відмивання «брудних» доходів, відсутність позитивної напрацьованої слідчої та судової практики в цій частині вимагає від теоретиків і практиків вироблення єдиного комплексного підходу до вирішення даної проблеми.

Сьогодні в Україні питання протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом в цілому урегульоване на законодавчому й підзаконному рівні, прийняті й набули чинності відповідні закони, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів.

Забезпечення додержання вимог законів щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, є одним із головних пріоритетів прокурорської діяльності, як визначено у наказі Генерального прокурора України № 3гн від 07 листопада 2012 року «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів».

Чинним законодавством визначено коло суб’єктів державного фінансового моніторингу, які безпосередньо здійснюють контроль у цій сфері. Крім того, указом Президента України № 1615/2005 від 18 листопада 2005 року «Про першочергові заходи щодо детінізації економіки та протидії корупції» визначені необхідні заходи щодо протидії легалізації доходів фізичних та юридичних осіб, одержаних із порушенням установлених законодавством правил податкового та валютного регулювання. Передбачені механізми її здійснення, в тому числі одноразове декларування всього майна та коштів, заборона на проведення перевірок органами державної влади відповідних фізичних та юридичних осіб за податковими та іншими зобов’язаннями, на які поширюється легалізація і які виникли до її здійснення.

З цією метою необхідно, перш за все, висвітлювати вказані питання крізь призму повноти та своєчасності здійснення окреслених чинним законодавством функцій з боку державної податкової, казначейської служб, державної фінансової інспекції тощо, оскільки саме ці та інші органи, що виконують контрольні функції, мають найбільш повні та комплексні повноваження щодо контролю у вказаній сфері. Тільки за умов налагодженого та ефективного прокурорського нагляду за виконанням законів, спрямованих на протидію легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, з боку зазначених державних органів можна певним чином впливати на покращення ситуації із додержанням всіма суб’єктами підприємницької діяльності, установами та організаціями вимог чинного законодавства України.

Не слід забувати про те, що найбільш типові кримінальні прояви під час легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом мають місце саме на межі повноважень різних контролюючих органів, оскільки злочинні угруповання користуються відсутністю певних функцій контролю у окремих державних установ. Прикладом цього може бути контроль за повнотою та своєчасністю нарахування і сплати ПДВ з імпорту товарів, робіт та послуг, який відповідно до чинного законодавства здійснюється органами державної митної служби. При цьому облік та контроль за законністю погашення податкових векселів із сплати цього виду податку здійснюється державними податковими інспекціями. Певною неузгодженістю дій поряд з неповнотою застосування контрольних функцій з боку названих державних органів і користуються злочинці, застосовуючи різноманітні схеми ухилення від сплати ПДВ з імпорту, мінімізації митної вартості товару та подальшої легалізації доходів, одержаних таким чином.

Тому алгоритм перевірочних дій органів прокуратури у сфері протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом допоможе не тільки виявити порушення вимог чинного законодавства з боку контролюючих органів, а й ефективніше скоординувати їх дії та створити певну систему викриття, припинення та попередження кримінальних проявів у цій сфері і з боку суб’єктів господарювання.

Перед початком перевірок дотримання вимог чинного законодавства України, спрямованого на протидію легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, насамперед необхідно ознайомитися з відповідними нормативно-відомчими документами того чи іншого державного органу або суб’єкта підприємницької діяльності, уважно вивчити їх. Слід мати на увазі, що якісні перевірки повноти та своєчасності виконання функцій з боку державних органів неможливі без зустрічних вибіркових перевірок суб’єктів підприємницької діяльності. Тому при організації та проведенні перевірок контролюючих органів на предмет додержання законодавства, направленого на протидію легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом обов’язковим буде і проведення перевірок суб’єктів підприємницької діяльності, які працюють у зовнішньоекономічній сфері.

Необхідно зауважити, що проведення зустрічних перевірок суб’єктів господарювання має здійснюватися при активному залученні підрозділів контролюючого органу вищого рівня, який перевіряється. Водночас обов’язково необхідно надавати принципову оцінку фактам безсистемних, безпідставних позапланових перевірок, якщо такі мали місце на тому чи іншому підприємстві.

Крім того, для проведення зустрічних перевірок за необхідності слід залучати фахівців у галузі аудиту, які будуть висвітлювати питання додержання вимог законодавства з боку суб’єктів підприємництва при здійсненні фінансово-господарської зовнішньоекономічної діяльності.

При перевірках щодо протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, в тому числі стосовно спеціалізованих державних органів, необхідно, перш за все, визначити ефективність їх роботи з підприємствами, які належать до так званої групи ризику, та розподілити такі суб’єкти господарювання залежно від інструментів, за допомогою яких вони можуть маскувати свою незаконну діяльність, на ряд перелічених нижче категорій:

1. Підприємства з іноземним капіталом, щодо яких порушені справи про банкрутство за ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (коли порушується справа про банкрутство за фактом відсутності боржника за юридичною адресою) або які вже визнані банкрутами у такий спосіб.

2. Підприємства з іноземним капіталом, державна реєстрація яких скасована.

Слід зазначити, що порушення справ про банкрутство та скасування державної реєстрації у деяких випадках певним чином допомагає окремим підприємцям уникати перевірок та ліквідуватися без будь-яких негативних для себе наслідків. Тому при вивченні переліку підприємств двох названих категорій необхідно вжити наступних перевірочних заходів:

а) витребувати відповідно до ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відомості щодо рахунків зазначених підприємств з метою встановлення фактів руху грошових коштів у великих обсягах на момент порушення справи про банкрутство або їх наявності після винесення ухвали про визнання такого підприємства банкрутом. До аналізу інформації, наданої установою банку, в обов’язковому порядку слід залучати працівників державної податкової служби району, які мають зіставити обсяги руху грошових коштів на рахунках підприємств та задекларовані їхнім керівництвом валові обороти.

При цьому до компетенції органів державної податкової служби належить застосування різних методів такого аналізу, визначених у чинному законодавстві. Це повноваження необхідно якнайповніше використовувати при проведенні перевірок і у випадках знищення або викрадення первинних документів бухгалтерського обліку підприємств, оскільки вказані методи дозволяють визначити базу оподаткування суб’єкта господарювання і без наявності згаданих документів. Тому посилання на відсутність первинних документів не повинно гальмувати хід перевірки, навпаки – її необхідно прискорити за допомогою фахівців органів державної податкової служби;

б) з’ясувати наявність зазначеного підприємства за юридичною або фактичною адресою у період його діяльності. З цією метою витребувати відповідні дані в орендодавця або в інших осіб, які надавали приміщення для розташування там офісу підприємства;

в) з’ясувати, чи надавалась звітність до органів державної податкової служби на момент порушення справи про банкрутство;

г) з’ясувати роль органів державної податкової служби при проведенні процедури банкрутства та їх участь у цій процедурі після оголошення у засобах масової інформації про порушення справи про банкрутство (такі оголошення публікуються в газетах «Голос України» та «Урядовий кур’єр»).

3. Суб’єкти підприємництва, які здійснювали зовнішньоекономічну діяльність та надали заяви про проведення перевірок органами державної податкової служби відповідно до п. 3 «е» указу Президента України «Про деякі заходи щодо дерегулювання підприємницької діяльності» (у зв’язку з їх ліквідацією) або які вже перевірені таким чином.

4. Підприємства, які здійснювали зовнішньоекономічну діяльність, що перевірені органами державної податкової служби, за результатами чого складені відповідні акти перевірок.

Слід зазначити, що набула поширення практика, коли після нетривалої діяльності підприємств третьої та четвертої категорій до податкових інспекцій подаються заяви про їх ліквідацію, після чого проводиться комплексна документальна перевірка та виявляються незначні порушення чинного законодавства в частині донарахувань, податків або застосованих фінансових санкцій на мінімальні суми. Відтак підприємство ліквідується і, як правило, фактичними власниками таких фірм подаються заяви до органів внутрішніх справ про здійснену крадіжку всіх документів їх фінансово-господарської діяльності.

З метою встановлення ознак порушень вимог чинного законодавства у фінансово-господарській діяльності цих категорій підприємств та при перевірках у зв’язку з їх ліквідацією необхідно акцентувати увагу на наступному:

а) ретельно вивчити акти комплексних документальних перевірок, у ході чого звернути увагу на суми валових доходів та витрат. Як правило, ці показники будуть практично тотожними, тобто підприємства фактично працювали без прибутків, але мали великі обсяги оборотів грошових коштів. При цьому до кожного акту перевірки повинен бути, серед інших, додаток у вигляді аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства, де висвітлюються причини відсутності у нього прибутку, визначається рівень його платоспроможності, джерела грошових коштів при розрахунках з контрагентами на початку діяльності підприємства тощо. Усі ці питання повинні бути висвітлені в акті перевірки;

б) в актах звернути увагу на факти операцій з цінними паперами (векселями, акціями тощо) міжнародного класу та на вжиті заходи щодо підтвердження фактів взаємостосунків з контрагентами за цими угодами (як додатки до акта мають бути наявні запити на проведення зустрічних перевірок та акти щодо їх проведення з відповідними результатами). Якщо будуть мати місце операції з перерахування валюти за кордон на виконання зовнішньоекономічних угод, необхідно перевірити повноту виконання функцій з боку органів державної податкової служби в частині надсилання спеціальних запитів до компетентних органів зарубіжних країн щодо підтвердження або спростування таких договірних відносин з нерезидентами;

в) до акта перевірки також повинна додаватися схема товарно-грошових потоків, де зазначаються всі підприємства-постачальники, які мали фінансово-господарські стосунки з підприємством, що перевіряється, на суму понад визначену законом. Стосовно кожного з них податківці мусять надіслати запити щодо цих фінансово-господарських стосунків, до акту додаються відповіді, які засвідчують такі стосунки. Це робиться з метою підтвердження задекларованого податкового кредиту підприємством, яке згідно з документами придбавало товари, роботи та послуги;

г) в актах відображаються операції з депозитними сертифікатами на пред’явника, які також мають бути ретельно перевірені працівниками органів державної податкової служби. Якщо відсутні дані про заходи, вжиті працівниками держподаткових інспекцій щодо перевірок зазначених вище даних, необхідно самостійно організовувати такі перевірочні дії та при викритті порушень відповідним чином реагувати як стосовно посадових осіб суб’єктів господарювання, так і органів державної податкової служби.

5. Суб’єкти господарювання з іноземним капіталом або такі, що здійснювали зовнішньоекономічну діяльність, щодо яких складені акти про незнаходження за юридичною та фактичною адресами.

6. Підприємства з іноземним капіталом або такі, що здійснювали зовнішньоекономічну діяльність, які перестали надавати звітність до органів державної податкової служби.

Стосовно п’ятої та шостої категорій підприємств слід зазначити, що працівники органів державної податкової служби при викритті фактів незнаходження за юридичною адресою або неподання звітності мають своєчасно вживати вичерпних заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження таких підприємств, фактів їхньої діяльності після припинення подання обов’язкової податкової звітності. Для цього необхідно витребувати інформацію в банківських установах про рух грошових коштів на поточних рахунках підприємства, з’ясувати місцезнаходження його засновників та керівників з метою їх опитування щодо фактів діяльності суб’єкта господарювання тощо.

При цьому слід зазначити, що перш ніж ініціювати банкрутство або скасування державної реєстрації податківці мають вжити вичерпних перевірочних заходів для з’ясування можливого умислу фактичних власників підприємства ліквідувати його без проведення документальних перевірок.

7. Перелік суб’єктів первинного фінансового моніторингу (торгівці цінними паперами, фінансові посередники, страхові компанії та ін.).

Необхідно зробити експрес-аналіз стану контрольно-перевірочної роботи органів державної податкової служби із вказаною категорією підприємств, оскільки саме податківці мають найбільш повні та комплексні повноваження для викриття, припинення та попередження злочинів, пов’язаних з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності. З цією метою слід з’ясувати, яка питома вага перевірених суб’єктів первинного фінансового моніторингу у загальній їх кількості, зареєстрованій на відповідній території. Незначний відсоток перевірених підприємств цієї категорії має свідчити про формальне ставлення посадових осіб органів державної податкової служби до виконання закону у цій сфері. У такій ситуації необхідно вжити наступних заходів:

а) ретельно вивчити акти перевірок згаданих підприємств із позначених вище питань;

б) вжити заходів щодо встановлення фінансових операцій, які підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу. При цьому обов’язково з’ясувати, чи своєчасно були сформовані файли-повідомлення та надіслані до Держфінмоніторингу відповідно до вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму».

Окремо у цій категорії підприємств слід виділити страхові компанії, оскільки сьогодні цю сферу фінансових послуг також активно використовують у схемах легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.

При вивченні актів документальних перевірок та при безпосередньому їх проведенні із залученням органів державної податкової служби необхідно провести наступні перевірочні дії:

1) з’ясувати групу підприємств, від яких страхова компанія періодично приймає значні суми грошових коштів у вигляді внесків для страхування ризиків загибелі вантажів під час перевезення, забруднення довкілля, нещасних випадків на виробництві, що можуть статися з працівниками підприємства та ін. При цьому встановити певну схему таких взаємовідносин страхової компанії з клієнтами, виходячи з періодичності вказаних платежів і їх розмірів;

2) після з’ясування зазначених питань необхідно на підставі матеріалів перевірок, проведених органами державної податкової служби в страхових компаніях, визначити, на чиї поточні рахунки перераховувалися грошові кошти, отримані від вказаних підприємств. Якщо будуть встановлені факти договірних відносин з підприємствами – торговцями цінними паперами, це буде індикатором можливої наявної схеми відмивання грошових коштів, учасниками якої є клієнти страхової компанії, сама страхова компанія, торгівці цінними паперами тощо.

Принцип існування вказаної схеми полягає у наступному:

– отримані від клієнтів кошти страхова компанія направляє на поточні рахунки торговця цінними паперами для придбання акцій українських емітентів або ощадних сертифікатів на пред’явника;

– торговець цінними паперами купує акції українських емітентів за значно завищеною ціною у інших підприємств – професійних учасників фондового ринку або у нерезидента, який зареєстрований в офшорній зоні.

У першому випадку грошові кошти, які перераховуються на поточний рахунок іншого торгівця цінними паперами, обертаються у готівку. У другому – зазначені грошові кошти перераховуються на поточні рахунки нерезидента, відкриті в іноземних комерційних банківських установах, після чого вони повертаються до України вже у вигляді інвестицій. У цій ситуації необхідно давати доручення працівникам органів державної податкової служби з підготовки та направлення спеціальних запитів до компетентних органів зарубіжних країн про підтвердження взаємовідносин між продавцем та покупцем означених цінних паперів.

Техніка виявлення органами прокуратури відмивання злочинних коштів на ринку цінних паперів є подібною до проведення наглядової діяльності в інших сферах. Але поряд із цим виявлення відмивання злочинних коштів у цій сфері потребує особливих методів з урахуванням таких специфічних рис:

– значна кількість угод та фінансових операцій з цінними паперами може бути укладена дуже швидко і в короткий проміжок часу (або на велику суму);

– висока ймовірність змішування «чистих» і «брудних» коштів;

– інсайдерські операції або маніпулювання ринком цінних паперів і предикатний злочин тісно пов’язані між собою.

Серед основних ознак легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом з використанням цінних паперів можна назвати:

– придбання резидентами за договорами-дорученнями пакетів акцій (часто неліквідних) вітчизняних суб’єктів підприємницької діяльності у фірм-нерезидентів за цінами, значно вищими, ніж їхня ринкова вартість;

– укладання угод юридичною особою з однією й тією ж стороною щодо купівлі, а потім продажу тих самих цінних паперів;

– операції з ощадними сертифікатами й іншими цінними паперами, які регулярно погашаються або викуповуються в короткий строк з моменту їх випуску;

– одержання прав власності на великий пакет цінних паперів за договорами дарування або міни;

– регулярні операції купівлі з подальшим перепродажем цінних паперів, які не мають котирування й вільно не обертаються на організованому ринку цінних паперів (за умови, що прибуток від їх реалізації спрямований на придбання високоліквідних цінних паперів, які вільно обертаються на організованому ринку);

– одночасне виставляння клієнтом доручень на купівлю й продаж цінних паперів та інших похідних фінансових інструментів за цінами, які мають помітне відхилення від поточних ринкових цін за аналогічними угодами.

У цілому ж при аналізі фінансових операцій особлива увага приділяється:

– операціям із цінними паперами емітентів – резидентів України, проведеним за участю нерезидентів, у тому числі зареєстрованих в офшорних зонах;

– операціям із цінними паперами на пред’явника, не розміщеними в депозитаріях;

– придбанню цінних паперів за готівку;

– купівлі/продажу великого пакета цінних паперів, які вільно не обертаються на ринку (коли покупець/продавець не є професійним учасником ринку цінних паперів і такі цінні папери не передаються йому для погашення простроченої заборгованості).

З огляду на специфіку використання цінних паперів та готівкових коштів у відмиванні злочинних доходів, а саме значний обсяг інформації (про операції, зв’язки тощо), корисним є наявність у правоохоронних органів відповідного програмного забезпечення для обробки великих масивів інформації щодо обігу цінних паперів в Україні та за кордоном.

У випадку підтвердження, обґрунтування Держфінмоніторингом України «підозрілості» окремих операцій або операцій цілої схеми матеріали передаються до відповідних правоохоронних органів.

У разі тривалого непроведення документальних перевірок додержання валютного та податкового законодавства стосовно окремих підприємств необхідно ініціювати організацію таких перевірок, використовуючи повноваження відповідно до ст. 20 Закону України «Про прокуратуру». При цьому перед податківцями потрібно ставити конкретні питання щодо перевірки повноти та своєчасності виконання цими підприємствами функцій суб’єктів первинного фінансового моніторингу, додержання законодавства при здійсненні операцій з цінними паперами, валютних операцій тощо.

8. Перелік підприємств з великим обсягами валових оборотів та непропорційно малою базою оподаткування, які не перевірялися впродовж двох та більше років, тобто не вносилися до Національною плану документальних перевірок органами державної податкової служби.

У разі виявлення фактів тривалого непроведення документальних перевірок таких суб’єктів підприємницької діяльності необхідно їх ініціювати. При цьому оперативно з’ясовувати перелік основних контрагентів таких підприємств для проведення зустрічних перевірок, встановлення місцезнаходження керівників і засновників та опитування їх на предмет обізнаності з фінансово-господарською діяльністю цих суб’єктів підприємництва.

9. Перелік підприємств, які заявили відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету.

За кожним фактом декларування від’ємного значення ПДВ, яке підлягає відшкодуванню з державного бюджету, органами державної податкової служби проводяться тематичні документальні перевірки та з’ясовується обґрунтованість декларування цих показників. Основним принциповим моментом таких перевірок є визначення кола постачальників певного суб’єкта підприємницької діяльності, підтвердження їх фінансово-господарських стосунків та фактів експортних операцій у разі наявності експортного відшкодування ПДВ з державного бюджету. Як свідчить практика, через чисельність таких перевірок та обмежений термін їх проведення припускаються окремі факти формального та поверхового підходу з боку органів державної податкової служби. Зокрема, не встановлюється весь ланцюг постачальників товарів аж до їх виробника та не перевіряється наявність фінансово-господарських стосунків між цими підприємствами (висновки про наявність стосунків робляться тільки на підставі документів, які надаються до державних податкових інспекцій, а фактично товарність таких угод не перевіряється, тобто не проводиться інвентаризація залишків товарно-матеріальних цінностей, не здійснюються виходи на складські приміщення, не перевіряються факти відповідального зберігання товарів у третіх осіб тощо).

10. Перелік підприємств, які оформили заявки на придбання валюти на міжбанківському валютному ринку для перерахування коштів на виконання зовнішньоекономічних контрактів.

11. Перелік підприємств, які мали фінансово-господарські стосунки з нерезидентами з приводу укладення та виконання зовнішньоекономічних угод на великі суми.

Підприємства двох останніх категорій характеризуються високим рівнем криміналізації, оскільки схеми легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом передбачають активне застосування інструментів перерахування валюти за кордон за фіктивними зовнішньоекономічними контрактами. Щоб перевірити повноту та своєчасність виконання органами державної податкової служби покладених на них контрольних функцій у цій сфері, необхідно вжити наступних перевірочних заходів:

а) витребувати в органах Пенсійного фонду України перелік підприємств та фізичних осіб – підприємців, які перерахували 1%-й збір до Пенсійного фонду України у зв’язку з придбанням валюти на міжбанківському валютному ринку;

б) вивчити перелік підприємств та осіб в органах державної податкової служби, які оформили заявки на придбання валюти для виконання зовнішньоекономічних контрактів;

в) порівняти ці переліки з урахуванням обов’язкової наявності всіх суб’єктів підприємницької діяльності, що оформили заявки на придбання валюти, серед тих, які сплати 1%-й збір до Пенсійного фонду України при її придбанні на міжбанківському валютному ринку;

г) у випадку відсутності окремих підприємств або підприємців серед тих, хто сплатив цей збір, необхідно негайно організовувати їх перевірку, залучивши працівників органів державної податкової служби, з метою з’ясування причин несплати збору до Пенсійного фонду України при придбанні валюти;

ґ) якщо будуть встановлені підприємства, що сплатили 1%-й збір до Пенсійного фонду України, але не оформляли заявок на придбання валюти, це означає, що вони виконували зовнішньоекономічні контракти, предметами яких були нематеріальні активи (програмні продукти, цінні папери, інтелектуальна власність та ін.).

Зазначену категорію підприємств необхідно ретельно перевіряти як для з’ясування фактичних відносин з нерезидентами (доручити податківцям надіслати спеціальні запити до компетентних органів зарубіжних країн щодо встановлення фактів фінансово-господарських стосунків з нерезидентами; при цьому слід зауважити, що одного запиту щодо знаходження підприємства-нерезидента у Торговому реєстрі та підтвердження фактів подання ним звітності недостатньо – необхідно засвідчити саме факти договірних відносин між зазначеними підприємствами), так і з метою простежити походження коштів, перерахованих на рахунки зарубіжних підприємств (від яких вітчизняних суб’єктів господарювання ці кошти надійшли, що було предметом угод між ними тощо – всі ці питання мають бути з’ясовані за участю органів державної податкової служби або висвітлені у відповідних актах документальних перевірок на момент проведення перевірки в державних податкових інспекціях);

д) витребувати відповідну інформацію в органах державної митної служби щодо наявності фактів акредитації таких підприємств, митного оформлення експорту або імпорту, фактів сплати ПДВ та/або акцизного збору з імпорту (ретельно вивчити законність емісії та погашення податкових векселів в органах державної податкової служби, якщо такі факти мали місце).

При проведенні зазначених перевірок слід також звертати увагу на повноту застосування повноважень податківцями в частині їхньої позовної роботи стосовно усунення виявлених порушень норм чинного законодавства та відшкодування спричинених державі збитків. У випадках невиконання цих функцій необхідно вирішувати питання про підготовку на заявлення позовів власними силами (визнання засновницьких документів підприємства недійсними з моменту його реєстрації, визнання угод, укладених з такими підприємствами, недійсними, стягнення заборгованості з податків до бюджету тощо).

Прокурорам при виконанні наглядової функції у сфері протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом потрібно використовувати можливості, надані ст. 20 Закону України «Про прокуратуру», доручаючи правоохоронним органам, зокрема податковій службі, проводити такі аналізи економічного стану в кожному окремо взятому регіоні й надавати відповідну інформацію в прокуратуру.

Так, має сенс доручати проведення аналізу діяльності підприємств, які мають зовнішньоекономічні зв’язки, валові обороти від 300 тис. грн на місяць і оподатковувану базу менше 10 тис. грн. Аналіз повинен містити суму валових доходів і видатків, перелік покупців і постачальників, факти купівлі-продажу цінних паперів, у тому числі векселів, економічну доцільність угод, рентабельність підприємства, джерела значних обсягів коштів, якими розраховується підприємство зі своїми контрагентами.

Також слід зазначити, що одним із інструментів системи безпеки фірм, які спеціалізуються на відмиванні «брудних» коштів, є припинення їхнього існування після нетривалого періоду роботи (причому головною умовою є надання легітимного вигляду процесу ліквідації цих фірм). За результатами перевірок ці підприємства отримують «потрібні» результати, оскільки порядок проведення зустрічних перевірок постачальників є досить громіздким, а також з інших причин. Після підписання актів всі документи фінансово-господарської діяльності будь-якими способами знищуються, тому прокурорів мають цікавити й такі акти теж.

Іще одним інструментом системи безпеки вказаних суб’єктів підприємницької діяльності є використання процедури банкрутства відповідно до ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» або ж скасування державної реєстрації через відсутність за юридичною адресою й неподання податкової звітності. Виходить так, що підприємство ліквідується без проведення перевірки й без усяких негативних для себе наслідків у майбутньому (інформація про це також має бути в прокурорів).

Серед першочергових перевірочних дій варто згадати надсилання до установ банків вимог відповідно до ст. 62 Закону України «Про банки й банківську діяльність» надати інформацію про рух грошових коштів на рахунках конкретних підприємств за конкретний період часу. На цьому етапі можна буде отримати інформацію про період роботи підприємства й задекларовані ним валові обороти (і прокурори мають це не тільки бачити, але й розуміти зміст усіх цифр). Показовим є рух коштів на рахунках підприємства на той момент, коли воно вже перестало здавати податкову звітність і, наприклад, визнане банкрутом згідно зі ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

До аналізу інформації, наданої установою банку, слід залучити працівників державної податкової служби, які мають можливість зіставити обсяги руху грошових коштів на рахунках підприємства із задекларованими його керівництвом валовими оборотами. Органи державної податкової служби компетентні робити такий аналіз різними методами.

Таким чином, після завершення окресленого етапу перевірки особа, що її проводить, може зробити висновок про назву й керівників підприємств-донорів (тобто реальних підприємств, які мають контакти з транзитними і фіктивними підприємствами з метою обертання безготівкових коштів у готівку шляхом укладання безтоварних угод з використанням їхніх послуг), а також визначити перелік і місцезнаходження транзитних і фіктивних підприємств, режим їхньої роботи, осіб, які організували мережу таких підприємств, назву установи банку, з якого наявні кошти переправляються до конвертаційного центру, і спосіб такого переміщення.

Основним моментом при організації нагляду за дотриманням законодавства, спрямованого на боротьбу з відмиванням «брудних» грошей, має бути усвідомлення необхідності тісної координації з оперативними службами, оскільки результативної «загальнонаглядової» перевірки в чистому вигляді – з арештованими грошима на рахунках підприємств, відшкодованими збитками, реальним виконанням рішень судів – бути не може.

Після зіставлення отриманих у ході перевірки даних, у тому числі й оперативних, особа, що проводить перевірку, має всі підстави для вирішення питання про порушення кримінальної справи за фактом створення суб’єктів підприємництва з метою прикриття незаконної діяльності посадовців, які є фактичними власниками таких підприємств (тобто при встановленні таких фактів у діях вказаних посадових осіб будуть вбачатись ознаки злочину, передбаченого КК України).

Якщо на цьому етапі не вдалося зібрати доказів ознак вчинення злочинів, це не означає, що перевірку необхідно завершувати. Відсутність результату свідчить про те, що не вдалося одержати інформацію про весь ланцюг контрагентів фірми – об’єкта перевірки, що здійснює транзит коштів за кордон, а встановлено лише ті підприємства, які пильно оберігаються фінансовими кримінальними структурами. Фірми, за допомогою яких здійснюється безпосередня конвертація коштів у готівку (вони не ведуть бухгалтерського й податкового обліку, зареєстровані на підставних осіб або на втрачені документи), існують не більше півроку і мають значний обіг коштів на своїх рахунках.

Наглядова практика показує, що підприємства цієї категорії обов’язково наявні в ланцюзі транзитних фірм, які обслуговують тіньовий сектор економіки. Але нині, зважаючи на те, що в правоохоронних органів напрацьована схема визнання засновницьких документів недійсними, їх (фірми) почали реєструвати в інших областях України на осіб, яких практично неможливо знайти (наприклад, на громадян України, які нелегально працюють у Російській Федерації). Це певним чином ускладнює одержання бажаного результату – викриття злочинної схеми конвертації коштів з метою їх легалізації, але й за нових обставин необхідно вживати всіх заходів для подолання вказаних перешкод.

Легалізація доходів трансформується в усе більш нові форми й обирає для свого існування постійно нові методи, наприклад використання можливостей офшорних зон, конвертації коштів за допомогою страхових компаній, легалізації отриманих злочинним шляхом доходів при банкрутстві підприємств, карткові перекази, так звана система Web money (система розрахунку в Інтернеті), які в даний час широко використовуються, у тому числі й для відмивання «брудних» грошей.

Варто звернути увагу і на підприємства, статутний фонд яких розділений на акції, – акціонерні товариства. Акції таких суб’єктів господарювання на вторинному ринку цінних паперів можуть використовуватися для незаконних маніпуляцій. Тому правоохоронці мають розуміти сенс створення таких акціонерних товариств і емісії ними цінних паперів, коли виникає можливість маніпулювання ціною акцій з метою перерозподілу капіталів, власності, витоку грошей за кордон.

Фінансовий посередник, придбавши на фондовому ринку пакет цінних паперів за 10 грн, продає його транзитному підприємству за 10 грн 50 коп. Воно, у свою чергу, продає цей пакет підприємству-нерезиденту, що перебуває під юрисдикцією офшорної держави. Тут відбувається найголовніше – ціна пакета акцій з 10 грн 50 коп., так би мовити, штучно завищується до 15 млн грн і за таку ціну цей пакет продається вже українському підприємству (таким чином з економіки України «вимиваються» сотні мільйонів, які після цього у вигляді інвестицій повертаються у нашу державу).

Також не у всіх випадках при перерахуванні валюти за кордон сплачуються платежі в Пенсійний фонд України.

Варто зазначити, що останнім часом поширилася схема конвертації коштів за допомогою страхових компаній. Як правило, такі схеми використовують великі промислові підприємства із значними обсягами перевезень вантажів. Вантажі страхують на завищені суми, перераховують кошти на рахунки страхової компанії. Страхова компанія отримані в такий спосіб кошти переводить на рахунки фізичних осіб як страхові премії за страхові випадки, що нібито мали місце, при цьому власники рахунків, як правило, про виплату страхових премій нічого не знають.

Тут варто вказати, що страхові тарифи і страхові премії законодавчо ні до чого не прив’язані, отже факти використання цієї технології свідчать не про злочинну діяльність її учасників, а про підстави для початку перевірки законності таких операцій.

Іще одна з типових схем – легалізація отриманих злочинним шляхом коштів при банкрутстві підприємств, коли штучно створюється кредиторська заборгованість банкрутів на великі суми, які згодом вони отримують за активного сприяння арбітражних керуючих.

Система законодавчого регулювання даного питання штучно перенесена із законодавств інших держав, які мають певний досвід у цій сфері, а тому має місце ситуація непогодженості цього законодавства з низкою українських нормативних актів, чинних впродовж останніх років.

В арсеналі злочинних фінансових груп є досить широкий спектр інструментів легалізації коштів, які постійно змінюються й пристосовуються до нових умов існування.

Саме ці обставини вимагають постійного вдосконалення наглядової діяльності й, головне, усунення стереотипного принципу роботи в цій сфері. При цьому під час проведення перевірок необхідно активно застосовувати цивільно-правові заходи боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, отриманих злочинним шляхом. Вказані заходи будуть ефективними при одночасному їх застосуванні з наведеними вище перевірочними й слідчими діями.

Крім того, необхідно вказати, що обидва ці алгоритми мають самостійну цінність, тобто можуть бути застосовані автономно. Якщо в ході перевірки не будуть зібрані дані, достатні для порушення кримінальних справ за фактами розкрадання коштів, ухиляння від сплати податків, матеріали перевірки необхідно використовувати з метою підготовки і направлення цивільних позовів до суду (йдеться про визнання установчих документів підприємств недійсними з моменту їх реєстрації і визнання недійсними угод, укладених з такими підприємствами). Це тільки незначна частина тих цивільно-правових заходів, які мають застосовуватися при здійсненні нагляду в даній сфері.

Злочинці використовують різноманітні механізми та інструменти з відмивання «брудних» коштів. Найчастіше ці механізми включають складні, заплутані, багатоланцюгові операції. Одна схема може передбачати операції із зняття готівки, купівлі цінних паперів, розрахунки з нерезидентами з офшорних зон/юрисдикцій, фіктивні зовнішньоекономічні операції та незаконні махінації з ПДВ, фальсифікацію документів, використання викрадених/втрачених паспортів, створення фіктивних фірм тощо.

Застосовуючи різноманітні механізми та інструменти з відмивання «брудних» коштів злочинці мають на меті наступне:

– приховати сліди походження доходів, отриманих з нелегальних джерел;

– створити видимість законності одержання доходів;

– приховати осіб, що отримали (отримують) незаконні доходи, й тих, що ініціюють сам процес відмивання;

– забезпечити зручний і оперативний доступ до коштів, отриманих з нелегальних джерел;

– створити умови для безпечного й комфортного використання коштів, отриманих з нелегальних джерел;

– створити умови для безпечного інвестування в легальний бізнес.

Тому під час відмивання злочинних доходів зазвичай застосовується метод «розриву ланцюга» операцій у схемі легалізації. Це робиться з метою маскування слідів незаконного походження доходів шляхом зміни власників, фізичного переміщення коштів, конвертації в готівку. Особливу увагу привертає можливість маніпулювання з цінними паперами, що пов’язано насамперед із їх властивостями, а саме простотою умов торгівлі (наприклад, електронні торги) та відсутністю географічних обмежень при здійсненні операцій. Таким чином, міжнародний ринок цінних паперів стає потенційно привабливим механізмом для відмивання злочинних коштів.

У контексті зазначеного найбільш популярними інструментами легалізації злочинних доходів є:

– використання зовнішньоекономічних операцій загального характеру (експортно-імпортні, кредитування, інвестиції);

– конвертаційні операції, операції з готівкою;

– виведення коштів за кордон;

– махінації із міжнародними цінними паперами (акції, векселі);

– операції із землею у різних країнах тощо.

Найбільш поширеною є трьохфазова модель (прийнята, зокрема, GAFI), де процес відмивання грошей проходить три етапи:

1. Placement – відбувається введення «брудної» готівки в легальний господарський обіг.

2. Layering – у результаті безлічі операцій гроші відокремлюються від джерела їхнього походження, втрачають «сліди».

3. Integration – гроші знаходять нове, «легальне», джерело походження й інвестуються в легальну економіку.