1.3. Припинення інвестиційної діяльності. Порядок ліквідації підприємств з іноземними інвестиціями.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про режим іноземного інвестування» у випадку припинення інвестиційної діяльності іноземний інвестор має право на повернення своїх інвестицій. Так, вони мають бути повернені не пізніше 6 місяців із дня припинення інвестиційної діяльності у натуральній формі або у валюті інвестування у сумі фактичного внеску (з урахуванням можливого зменшення статутного фонду) без сплати мита, а також доходів від цих інвестицій у грошовій або товарній формі за реальною ринковою вартістю на момент припинення інвестиційної діяльності, якщо інше не встановлено законодавством або міжнародними договорами України.

Іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації. Державні органи не мають права реквізувати іноземні інвестиції, за винятком випадків здійснення рятівних заходів у разі стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій. Рішення про реквізицію іноземних інвестицій та умови компенсації можуть бути оскаржені в судовому порядку відповідно до ст. 26 вищезазначеного Закону.

У випадку ліквідації підприємства з іноземними інвестиціями іноземний інвестор протягом наступних 6 місяців з моменту опублікування інформації про ліквідацію товариства може одержати, як і інші учасники:

-або всю суму внеску й додатково суму прибутку, пропорційну його частці, якщо підприємство з іноземними інвестиціями працювало успішно;

- тільки суму внеску, якщо прибутку не виявилося;

-суму, меншу, ніж сума внеску, якщо підприємство працювало збитково;

-нічого, якщо підприємство виявилося банкрутом і сума його зобов’язань перевищила суму власного капіталу.

Два останніх варіанти пов’язані з тим фактом, що згідно із Законом України “Про господарські товариства”, всі учасники товариства несуть відповідальність у межах їхніх внесків. Закон України «Про режим іноземного інвестування» при поверненні іноземної інвестиції враховує можливість зменшення статутного фонду.

У разі припинення інвестиційної діяльності іноземному інвестору гарантується повернення його інвестиції в натуральній формі або у валюті інвестування без сплати мита, а також доходів з цих інвестицій у грошовій чи товарній формі. Держава також гарантує безперешкодний і негайний переказ за кордон прибутків та інших коштів в іноземній валюті, одержаних на законних підставах внаслідок здійснення іноземних інвестицій. Якщо в подальшому спеціальним законодавством про іноземні інвестиції будуть змінюватися гарантії захисту іноземних інвестицій, визначені вищезазначеним Законом, то протягом десяти років з дня набрання чинності таким законодавством, на вимогу іноземного інвестора, застосовуються гарантії захисту іноземних інвестицій, зазначені Законом України "Про режим іноземного інвестування".

Процес ліквідації підприємства з іноземними інвестиціями починається з ухвалення рішення власниками на загальних зборах. Вони створюють ліквідаційну комісію, функції якої можуть бути покладені на орган управління підприємством. Ліквідаційна комісія:

- розміщає в офіційній пресі за місцезнаходженням підприємства публікацію про його ліквідацію, а також про порядок і термін заяви кредиторами претензій;

- проводить обов’язкову інвентаризацію майна;

- виявляє дебіторів і кредиторів, звіряє з ними розміри й дійсність заборгованостей;

- складає ліквідаційний баланс.

Єдиним документом, в якому уточнюються терміни подачі та складання ліквідаційного балансу, є Порядок обліку платників податків і зборів, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 №979. Ліквідаційний баланс має бути складений у формі річного звіту на дату ухвалення рішення про ліквідацію.

Протягом місяця після одержання заяви щодо ліквідації орган податкової служби приймає рішення про проведення документальної перевірки ліквідованого платника податків. Тільки після перевірки та з’ясування відсутності в нього податкової заборгованості на адресу органу, що реєструє, надсилається довідка про зняття з обліку платника податків.

Крім ліквідації підприємства за власним бажанням існує також:

- ліквідація в зв’язку з банкрутством;

- ліквідація в результаті реорганізації – злиття або приєднання.

У випадку банкрутства ліквідацію підприємства з іноземними інвестиціями проводить ліквідатор, призначений господарським судом, у такому самому порядку, як і для українських підприємств. У результаті іноземний інвестор поряд з іншими власниками втратить право на повернення своїх інвестицій.

При реорганізації необхідно вирішити чи буде утворене нове підприємство з іноземними інвестиціями. Якщо в результаті злиття, питома вага іноземної інвестиції у статутному фонді нового підприємства виявиться меншою ніж 10 %, то для набуття статусу підприємство з іноземними інвестиціями, воно має залучити інших іноземних інвесторів або змінити розмір статутного капіталу. Крім того, необхідно здійснити перереєстрацію іноземної інвестиції.

Перевірці підлягають випадки доведення підприємств, які залучали іноземні інвестиції, до банкрутства, приховування фактів незаконного використання іноземних інвестицій. У ході таких перевірок необхідно звертати увагу на відповідність статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями задекларованому розміру інвестицій, їх виду (майно, обладнання, кошти, тощо) та додержання порядку внесення змін згідно установчих документів та протоколів загальних зборів.

Повернення іноземних інвестицій у іноземній валюті передбачає також її придбання на міжбанківському валютному ринку, а тому мають бути дослідженні питання сплати відповідних внесків до органів Пенсійного фонду України за наслідками купівлі валюти. На практиці можуть мати місце факти зловживання у вказаній сфері з метою переведення значних сум валютних коштів за кордон без сплати вказаних внесків шляхом отримання відповідних судових рішень, що звільняють підприємства від цих обов'язків.

Список рекомендованої літератури:

1. Цивільній кодекс України від 16 січня 2003 № 435- IV.;

2. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 № 436- IV.;

3. Митний кодекс України від 11 липня 2002 № 92- IV.;

4. Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 № 2755-VI.;

5. Бюджетний кодекс України від 8 липня 2010 року № 2456-VI;

6. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року № 2341-III.

7. Закон України "Про прокуратуру" вiд 05 листопада 1991 р. № 1789-XII;

8. Закон України „Про інвестиційну діяльність” 18 вересня 1991р. N1561-XII;

9. Закон України "Про режим іноземного інвестування" вiд 19 березня 1996 р. № 93/96-ВР;

10. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" вiд 16 квітня1991 р. № 959-XII;

11. Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" вiд 23 вересня 1994 р. № 185/94-ВР;

12. Закон України "Про цінні папери і фондовий ринок" від 23 лютого 2006 р. № 3480-IV;

13. Закон України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" від 18 травня 2010 р. N 2258-VI;

14. Закон України "Про Національний банк України" вiд 20 травня 1999 р. № 679-XIV;

15. Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 20 вересня 2001 р. N 2740-III,

16. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України” вiд 16 липня 1999 р. № 996-XIV;

17. Закон України „Про підготовку та реалізацію інвестиційних проектів за принципом "єдиного вікна"" від 21 жовтня 2010 року № 2623-VI;

18. Закон України „Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо стимулювання інвестицій у вітчизняну економіку" від 17 листопада 2011 року № 405 7-VI;

19. Закон України „Про місцеві державні адміністрації*" від 9 квітня 1999 року №586-XIV;

20. Закон України „Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди) від 15 березня 2001 року № 2299-ІІІ;

21. Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення фінансових механізмів здійснення інвестицій у будівництво житла" від 18 грудня 2008 року № 692-VI;

22. Закон України „Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12 липня 2001 року № 2664-Ш;

23. Закон України „Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" від 19 червня 2003 року № 978-ІV;

24. Закон України „Про внесення змін до деяких законів України щодо спеціального режиму інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків" від 11 травня 2004 року № 1702-ІV;

25. Закон України „Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території міста Шостки Сумської області" від 18 листопада 2003 року № 1251-IV;

26. Закон України „Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території міста Харкова" від 11 травня 2000 року № 1714-ІІІ;

27. Закон України „Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території пріоритетного розвитку у Волинській області" від 5 квітня 2001 року № 2354-ІІІ;

28. Закон України „Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Житомирській області" від 3 грудня 1999 року № 1276-ХІV;

29. Закон України „Про спеціальний режим інвестиційної діяльності у Закарпатській області" від 24 грудня 1998 року № 357-ХІV;

30. Закон України „Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку та спеціальну економічну зону "Порт Крим в Автономній Республіці Крим" від 21 грудня 2000 року № 2189-ІІІ;

31. Закон України „Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області" від 24 грудня 1998 року № 356-ХІV;

32. Закон України „Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Луганській області" від 15 липня 1999 року № 970-XIV;

33. Закон України „Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Чернігівській області" від 18 листопада 2003 року № 1250-ІV.

34. Указ Президента України від 25.08.1994 № 475/94 "Про заходи щодо запобігання експорту товарів походженням з України за цінами, що можуть розглядатися як демпінгові, та врегулювання торгівельних спорів";

35. Указ Президента України від 08.06.1993 № 195/93 «Про невідкладні заходи щодо посилення валютного контролю».

36. Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю";

37. Наказ Генерального прокурора України від 07.11.2012 № 3гн «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів».

38. Дзюба В.І. Правові аспекти державного управління інвестиційною діяльністю України. // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 27. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького, 2005. – 714 с.

39. Бебель О.О. Організація прокурорського нагляду за додержанням митного законодавства. // Матеріали семінару 5-6 червня 2008 року м. Ужгород. – 33 с.

40. Удалов О. Щодо визначення поняття „страхування у сфері інвестиційної діяльності”. Підприємство, господарство і право. Випуск 12. – 2009. – 68 с.

41. Лубенець І. Контроль за діяльністю інститутів спільного інвестування в Україні та за кордоном. // Підприємство, господарство і право. Випуск 11. – 2009. – 82 с.

42. Присяжнюк Василь Окремі проблеми регулювання інвестиційного клімату Рівненщини / Василь Присяжнюк // Вісник Національної академії прокуратури України – 2012 р. -№ 4.С. 83-87.