4. Проведення прокурорської перевірки в закладах охорони здоров’я щодо додержання законів у сфері охорони здоров’я.

Перевірці у медичних закладах підлягають питання:

- чи є в наявності ліцензія, яка дає право на здійснення медичної практики, та чи отримала медична установа акредитацію (постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку акредитації закладу охорони здоров’я” від 15.07.1997 №765);

- чи отримано позитивні висновки санітарно-епідеміологічної служби про епідемічний стан закладу. Так, господарська діяльність з певних видів медичної практики здійснюється суб’єктами господарювання за наявності приміщень, що відповідають установленим санітарним нормам і правилам (заклад повинен мати висновок державної санітарно-епідеміологічної служби за місцем провадження діяльності), приладів, обладнання, оснащення відповідно до Табеля оснащення виробами медичного призначення лікувальних та діагностичних кабінетів амбулаторно-поліклінічних закладів, стаціонарних відділень лікарень, затвердженого відповідним наказом МОЗ України;

- повноти забезпечення необхідним інвентарем, медичним обладнанням, оснащеність закладу відповідно до передбачених вимог;

- законності передачі в оренду медичного обладнання, придбаного за державні кошти (Закон України „Про оренду державного та комунального майна”);

- чи не допускаються медичними працівниками факти відмови хворим у консультації та наданні медичної допомоги за відсутності у них коштів або в разі відмови сплатити „благодійні внески” чи придбати страховий поліс тощо;

- надання пільг донорам, забезпечення безкоштовним харчуванням у день здавання крові, відшкодування готівкової вартості відповідних наборів харчування (ст.9 та ст.46 Закону України „Про донорство крові та її компонентів”);

• отримання громадянами медичної допомоги в невідкладних та екстремальних ситуаціях, незалежно від форм власності лікувального закладу (ст.37 Закону України „Основи законодавства про охорону здоров’я”), виявлення та попередження фактів відмов в обслуговуванні швидкою допомогою.

Лікувальні заклади охорони здоров'я у своїй діяльності керуються постановою Кабінету Міністрів України №1138 від 17.09.96, якою було затверджено Перелік платних послуг для населення (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України №449 від 12.05.97). Рішенням Конституційного Суду України від 25.11.98 №15-рп/98, розділ 1 та 2 вказаного Переліку визнані такими, що не відповідають Конституції України.

За висновком Конституційного Суду України значна частина перерахованих у Переліку медичних послуг підпадають під поняття „медична допомога”, ненадання якої може завдати істотної шкоди здоров’ю хворих, іншим верствам населення, тому слід перевіряти, чи забезпечено одержання безоплатної медичної допомоги в державних і комунальних закладах охорони здоров’я при:

- анонімному обстеженні та лікуванні хворих, заражених хворобами, що передаються статевим шляхом, а також хворих на алкоголізм і наркоманію;

- діагностичному обстеженні і лікуванні за направленням лікарів, які працюють на засадах підприємницької діяльності;

- наданні медичної допомоги особам, обслуговування яких не передбачено даним закладом;

- профілактичних медичних оглядах з винесенням висновку про стан здоров'я на прохання громадян;

- проведенні дезінфекційних і дератизаційних робіт на замовлення громадян; проведенні профілактичних щеплень громадянам та інше.

Конституційним Судом України визнано, що лише незначна частина положень із зазначеного Переліку може розглядатися як послуги, безоплатне надання яких в державних закладах охорони здоров'я держава не може брати на себе.

Слід мати на увазі, що дотепер деякі лікувальні і санітарно-профілактичні установи приймають у хворих плату за надання їм медичних послуг як внесення добровільних компенсацій. При цьому громадяни опиняються в таких умовах, при яких одержання послуг прямо залежить від внесених ними „добровільних пожертвувань”, що оформляються заявами за спеціально розробленою формою.

Ряд медичних закладів, упроваджуючи плату за медичну допомогу і послуги, мотивують це погіршенням фінансового стану. З метою надання своїм наказам законного виду, розрахунки платних послуг затверджуються у райдержадміністраціях і погоджуються з фінансовими органами. У деяких випадках стягується плата з хворих, яких було госпіталізовано за соціальними показниками (самотні, престарілі, безпритульні й ін.). Стягувалася плата за масаж стаціонарним хворим (у т.ч. дітям), яким він був призначений за медичними показниками як один із засобів лікування.

За незаконну вимогу оплати за надання медичної допомоги в державних чи комунальних закладах охорони здоров’я встановлена кримінальна відповідальність (ст.184 ч.1 КК України).

Під час перевірки дотримання права громадян на безоплатну медичну допомогу необхідно звернути увагу на діяльність так званих лікарняних кас. Вони, як правило, створюються у формі благодійних або громадських організацій. Нерідко їх засновниками виступають медичні працівники лікувальних закладів. Тому з’ясуванню підлягає дотримання при їх створенні вимог Закону України “Про благодійну діяльність та благодійні організації” щодо заборони органам державної влади і органам місцевого самоврядування, а також державним і комунальним підприємствам, установам, організаціям, що фінансуються з бюджету, бути засновниками благодійних організацій.

Порядок отримання благодійних (добровільних) внесків і пожертв від юридичних та фізичних осіб бюджетними установами і закладами освіти, охорони здоров’я, культури, науки, спорту та фізичного виховання для потреб їх фінансування визначений постановою Кабінету Міністрів України від 04.08.2000 №1222.

У ході перевірок щодо законності безкоштовної та пільгової видачі медикаментів враховувати, що це питання врегульоване Постановою Кабінету Міністрів України № 1303 від 17.08.98, відповідно до якої безкоштовна і пільгова видача лікарських засобів за рецептами лікарів у випадку амбулаторного лікування надається тільки окремим групам населення.

При перевірці цього питання слід із залученням фахівців звернути особливу увагу на обгрунтованість виписки дорогих ліків, а також на відповідність даних рецепта і амбулаторної картки хворого, про призначення цього лікарського препарату.

Досить поширеними є порушення прав хворих, у тому числі інвалідів, ветеранів війни і праці, інших громадян, які користуються пільгами. Їх примушують купувати необхідні ліки за власні кошти. Це породжує обґрунтовані скарги громадян. При надходженні відповідної скарги слід суворо дотримуватися вимог Закону України „Про звернення громадян” щодо заборони направлення для розгляду скарг тим посадовим особам, дії яких оскаржуються.

При проведенні перевірок додержання вказаного законодавства в частині надання гарантованої медичної допомоги та послуг необхідно звертати особливу увагу на забезпечення передбачених:

- ст. 7 Закону України „Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні” пільг ветеранам праці, ст. 9 вказаного Закону пільг особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною;

- ст.ст. 12-15 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, інвалідам війни;

- ст. 17 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, щодо організації медичного обстеження і оздоровлення осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та надання передбачених ст.ст.20-23 цього Закону компенсацій та пільг.

У закладах охорони здоров’я внаслідок безконтрольності відповідальних осіб набули поширення факти, коли медичні препарати зберігаються понад строки їх придатності, грубо порушуються умови зберігання лікарських засобів та імунобіологічних препаратів, що призводить до їх псування.

Непоодинокі випадки, коли у медичних закладах не здійснюється достатній контроль за використанням лікарських препаратів, особливо тих, що містять наркотичні засоби, а посадовими особами лікувальних закладів не завжди контролюється порядок видачі, використання, терміни зберігання та кількість використаних медпрепаратів, є факти безпідставного їх списання (у тому числі на підставі фіктивних викликів до хворих, на померлих) та розкрадання медпрепаратів медпрацівниками.

У координації та за участю оперативних служб обов’язковій перевірці підлягають питання додержання усіма лікувально-профілактичними, фармацевтичними закладами вимог основ законодавства України про охорону здоров’я в частині реалізації сильнодіючих лікарських засобів, а також тих, що містять у собі наркотики та психотропні речовини.

Для перевірки додержання законності при виконанні кошторису витрат закладу, а також у процесі фінансово-господарської діяльності закладу доцільно залучити спеціалістів Державної фінансової інспекції. Перевірці підлягають питання:

- цілісність коштів, майна, продуктів харчування, медикаментів, інструментів, устаткування; дотримання касової дисципліни (повнота і своєчасність оприбуткування наявних коштів, документальне підтвердження їхньої витрати);

- законність витрат бюджетних коштів на оплату медикаментів, товарів і послуг;

- ефективне використання бюджетних коштів (ціна, якість);

- законність списання медикаментів, товарно-матеріальних цінностей, паливно-мастильних матеріалів;

- законність використання коштів на виплату заробітної плати;

• використання спонсорської і гуманітарної допомоги;

• надання приміщень в оренду.

Слід мати на увазі, що одним із видів порушень законодавства при використанні бюджетних коштів є їх неповне або несвоєчасне використання, використання не за цільовим призначенням.

Такі факти є порушенням бюджетного законодавства, яким повинна надаватися юридична оцінка згідно з вимогами кримінально-процесуального законодавства.