ГЕНЕРАЛЬНА ПРОКУРАТУРА УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ

ПРОКУРОРСЬКИЙ НАГЛЯД ЗА ДОДЕРЖАННЯМ І ЗАСТОСУВАННЯМ ЗАКОНІВ

Навчальний посібник

КИЇВ

2013

УДК _____

ББК

Рекомендовано до друку Вченою радою Національної академії прокуратури України (протокол № ___ від _____________).

Рецензенти:

________________________________________

________________________________________

Колектив авторів:

Прокурорський нагляд за додержанням і застосуванням законів: посіб. / __________________________________________ – К.: Національна академія прокуратури України; вид-во; 2013. – ____ с.

ISBN

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

.

Видання розраховане на прокурорських працівників, викладачів, аспірантів і студентів вищих юридичних навчальних закладів та системи підвищення кваліфікації.

Isbn.........

УДК 347.963

ББК __________

© Генеральна прокуратура України, 2013

© Національна академія прокуратура України, 2013

© Вид-во, компют. макет, 2013

Зміст :

Вступ

Розділ I. Загальні засади прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів.

1.1. Сутність нагляду, його завдання і значення в механізмі забезпечення конституційних прав і свобод людини

Розділ II. Прокурорський нагляд за додержанням і застосуванням законів про конституційні права і свободи людини і громадянина та законів, спрямованих на захист інтересів держави

2.1. Нагляд за додержанням законів про захист прав споживачів та житлових прав громадян

2.2. Нагляд за додержанням законів про охорону здоров’я

2.3. Нагляд за додержанням законів про працю

2.4. Нагляд за додержанням законів у сфері соціального страхування та пенсійного забезпечення

2.5. Нагляд за додержанням законів у сфері соціального захисту осіб, які потребують державної підтримки та допомоги

2.6. Нагляд за додержанням законів в бюджетній сфері

2.7. Нагляд за додержанням митного та податкового законодавства

2.8. Нагляд за додержанням законів про власність, приватизацію і відчуження державного, комунального майна та майна агропромислового комплексу

2.9. Нагляд за додержанням законів у інвестиційній та зовнішньоекономічній діяльності

2.10. Нагляд за додержанням законів щодо запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом

2.11. Нагляд за додержанням законів про банки та банківську діяльність

2.12. Нагляд за додержанням закононів у паливно-енергетичному комплексі

2.13. Нагляд за додержанням законів щодо забезпечення конституційних засад підприємницької діяльності

2.14. Загальні засади нагляду за додержанням законів про адміністративні правопорушення

2.15. Прокурорська діяльність у сфері протидії корупції

2.16. Доступ до публічної інформації

2.17. Нагляд за додержанням і застосуванням законів на транспорті

2.18. Нагляд за додержанням законів у воєнній сфері

2.19. Нагляд за додержанням екологічного законодавства

Розділ III. Результати діяльності та проблеми прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів на сучасному етапі.

Дотаток. Зразки процесуальних документів.

Перелік нормативних актів

Перелік наукових праць та виступів у періодичних виданнях. (Перелік рекомендованої літератури)

Вступ розділ 1 історико-правові аспекти прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів в україні

§ 1.1. Становлення та розвиток прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів

У перекладі слово "прокурор" означає "турбуватися". (саме тому „спокійне життя” і „прокурорська діяльність” є поняттями несумісними).

У Російській імперії прокуратуру було створено Указом Імператора Петра І від 12 січня 1722 року. У цьому документі зазначено: "Надлежит быть при Сенате Генерал-Прокурору и Обер-Прокурору, а также во всякой коллегии по прокурору, которые должны будут рапортовать Генерал-Прокурору".

Прокуратура створювалась у Росії як представницький орган влади імператора. Завданням прокуратури визначено нагляд і контроль за діями й рішеннями Урядового Сенату, інших центральних і місцевих установ.

Значення самої посади прокурора її засновник Петро І висловив так: "Сей чин яко око наше!". Основним напрямом діяльності органів прокуратури Російської імперії з 1722 року був нагляд за виконанням законів та інших нормативних актів.

Процес розбудови прокуратури Російської Імперії отримав новий значний поштовх із затвердженням 29 вересня 1862 року Державною Думою «Основних положень про прокуратуру», згідно з якими прокуратура була наділена повноваженнями з нагляду за однаковим і точним дотриманням закону; повинна була виявляти і переслідувати будь-які порушення законного порядку і вимагати його відновлення; здійснювала нагляд за діяльністю судів у кримінальних і цивільних справах і надавала ним відповідні висновки, формулювати пропозиції суду щодо попереднього ув’язнення. Прокурори також були наділені правом законодавчої ініціативи щодо законів, пов’язаних із здійсненням судочинства.

У той же час необхідно підкреслити, що аналіз законодавства тих часів дає усі підстави зробити висновок, що на тому етапі забезпечення прав і свобод громадян як мета діяльності цієї інституції у чинних тоді законодавчих актах не виділявся, а отже це носило скоріше опосередкований, побічний характер.

Однак, із 1864 до жовтня 1917 року прокуратура виконувала лише функцію державного обвинува­чення в судових процесах, нагляд за дізнанням і попереднім слідством слідчого апарату окружних судів, а також нагляд за місцями позбавлення волі. У 1917 році, які відомо, Російська імперія припинила своє існування під натиском зовнішніх та внутрішніх ворожих для державної влади сил.

До першого законодавчого акту про прокуратуру незалежної Української держави відносять Закон "Про утворення Генерального Суду", у складі якого діяли цивільний, кримінальний та адміністративний департаменти та прокураторія. У прокураторії за штатним розкладом було передбачено посади: старший прокурор, три прокурори, писар і помічник писаря.

4 січня 1918 року Центральна Рада прийняла Закон "Про урядження прокураторського нагляду на Україні", на підставі якого прокураторії створювалися при апеляційних та окружних судах. Прокуратори призначалися Генеральним секретарем судових справ.

Після створення Радянської республіки, проголошеної в грудні 1917 р. у м. Харкові було створено новий уряд - Народний секретаріат і Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет (ВУЦВК).

З лютого 1919 р., Декретом Ради Народних Комісарів України від 19 лютого 1919 р. скасовано усі судові установи, у тому числі і прокурорський нагляд, який діяв на території України до встановлення радянської влади.

Однак вже 28 червня 1922 року постановою ВУЦВК утворено Державну прокуратуру Української СРР. У Положенні про прокурорський нагляд в УСРР, затвердженому ВУЦВК 28 червня 1922 р., закріплено, що прокуратура засновується в інтересах правильної постановки боротьби зі злочинністю і здійснення нагляду за дотриманням законів.Прокуратура УСРР входила до складу Народного Комісаріату юстиції як окремий відділ, що підпорядковувався безпосередньо Народному Комісару юстиції. Прокуратура УСРР здійснювала нагляд за законністю дій усіх народних комісаріатів, а також адміністративний і судовий нагляд. Судовий нагляд передбачав нагляд за діяльністю всіх органів слідства і дізнання, участь у розпорядчих засіданнях судів, підтримання обвинувачення у кримінальному процесі й участь у цивільному процесі. Крім цього, прокуратура здійснювала нагляд за законністю виконання вироків і тримання ув'язнених під вартою, а також за правильністю тримання в місцях ув'язнення.

Постановою ВУЦВК від 21 березня 1934 р. в усіх районах УСРР передбачалося створення районних прокуратур з метою поліпшення нагляду за здійсненням революційної законності.

Уся організація та діяльність Прокуратури Союзу РСР регламентувалася правовим актом - "Положенням проПрокуратуру Союзу РСР", прийнятим постановою ЦВК і РНК СССР 17 грудня 1933 р.

У ст. 2 Закону Союзу РСР «Про прокуратуру СРСР» від 30 листопада 1979 року серед завдань прокуратури виділено захист «соціально-економічних, політичних і особистих прав і свобод громадян, проголошених і гарантованих Конституцією СРСР та радянськими законами».

Вирішальним етапом у формуванні української прокуратури сучасного зразка було прийняття 24 серпня 1991 р. Верховною Радою України Декларації про державний суверенітет. 5 листопада 1991 року Верховна Рада України прийняла Закон "Про прокуратуру". У ст. 5 Закону визначено основні функції, які виконує прокуратура, в тому числі нагляд за додержанням законів усіма органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами.

Статті 121-123 Конституції України 1996 року визначають прокуратуру як єдину систему, її функції, порядок призначення і звільнення Генерального прокурора, строк його повноважень. З урахуванням вимог Конституції Верховною Радою України були внесені відповідні зміни до Закону "Про прокуратуру". У Перехідних положеннях Конституції передбачено, що прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів та функцію попереднього слідства - до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів, і до сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування.

Закон України "Про прокуратуру" чітко визначає завдання прокурорського нагляду за додержанням законів, принципи організації та діяльності прокуратури, Гарантії її незалежності в здійсненні повноважень та ін.

Разом з цим взяті на себе Україною зобов’язання перед Радою Європи щодо реформування прокуратури зумовлюють необхідність прийняття нового Закону України „Про прокуратуру” та визначення ролі і місця нагляду за додержанням і застосуванням законів у прокурорській діяльності.