42. Пам'ять — це запам'ятовування, збереження і відтворення індивідом його досвіду.

У пам'яті розглядають процеси запам'ятовування, збереження, відтворення і забування; вони не є автономними психічними здібностями; формуються у діяльності й визначаються нею.

Види пам'яті залежать від характеру діяльності, під час якої реалізуються процеси запам'ятовування і відтворювання. Отже, види пам'яті розглядають за характером психічної активності, що переважає в діяльності, — рухова, емоційна, образна, словесно-логічна; за характером цілей діяльності — мимовільна, довільна; за тривалістю закріплення і збереження матеріалу — короткочасна, довготривала, оперативна. До онтогенетичних ранніх форм пам'яті належить мимовільна пам'ять. Вона переважає у дошкільників, має місце на початку молодшого шкільного віку і продовжує займати чільне місце у пізніші періоди розвитку.

Для дітей з порушенням мовлення властивий недостатній розвиток мимовільної пам'яті. Те, що діти з нормальним розвитком запам'ятовують легко, у дітей із порушення мовлення потребує зусиль. Однією з причин недостатньої продуктивності мимовільної пам'яті є знижена пізнавальна активність.

Наприклад, у процесі дослідження мимовільної пам'яті дітям давали таке завдання: розкласти картинки із зображенням предметів на групи відповідно до початкової літери назви цих предметів. Було з'ясовано, що діти з порушенням мовлення гірше виконували завдання, до того ж витрачали на його пригадування більше часу, ніж їх ровесники із нормальним розвитком. Суттєва відмінність полягала не стільки в різній продуктивності відповідей, скільки в різному ставленні до поставленої мети. Частина дітей з порушенням мовлення самостійно майже не вдавалася до спроб, аби повністю пригадати, і лише іноді вдавалася до допоміжних прийомів. У тих випадках, коли це відбувалося, найчастіше спостерігалася заміна мети дією. Допоміжний засіб (літера) застосовувався не з метою пригадування потрібних слів на певну літеру, а для придумування нових слів на ту саму літеру.

Дослідники з'ясували, що продуктивність мимовільного запам'ятовування залежить від характеру матеріалу й особливостей діяльності з ним. Наочний матеріал запам'ятовується ліпше, ніж вербальний, і в процесі відтворення є дієвішою опорою під час пригадування.

У дошкільному і молодшому шкільному віці розвиток мимовільної пам'яті не зупиняється, вона продовжує удосконалюватися й використовується на різних етапах онтогенезу. Коли дитина дорослішає, актуальнішою для неї стає довільна пам'ять, що реалізується як особливий вид діяльності. Цілеспрямоване запам'ятовування і відтворення інформації вносить у поведінку дитини нові ознаки. Вона отримує нові додаткові можливості для регулювання діяльності, зокрема, для

смислової організації мнемічної діяльності.

43. Пам'ять — це запам'ятовування, збереження і відтворення індивідом його досвіду.

У пам'яті розглядають процеси запам'ятовування, збереження, відтворення і забування; вони не є автономними психічними здібностями; формуються у діяльності й визначаються нею.

Види пам'яті залежать від характеру діяльності, під час якої реалізуються процеси запам'ятовування і відтворювання. Отже, види пам'яті розглядають за характером психічної активності, що переважає в діяльності, — рухова, емоційна, образна, словесно-логічна; за характером цілей діяльності — мимовільна, довільна; за тривалістю закріплення і збереження матеріалу — короткочасна, довготривала, оперативна. У дітей із порушенням мовлення у дошкільному віці і на початку шкільного навчання має місце знижений обсяг усіх видів пам'яті, порівняно з нормою. Протягом навчання у початковій школі ці показники поліпшуються, однак слухомовленнєва пам'ять не досягає норми. З'ясовано, що рівень слухової пам'яті безпосередньо пов'язаний із мовленнєвим розвитком: чим гірше мовлення, тим гірша слухова пам'ять. Такий чинник зумовлює зменшення функції слухової пам'яті. У переважної більшості молодших школярів з порушенням мовлення зорова пам'ять перебуває в межах норми. Для дітей з порушенням мовлення властивий недостатній розвиток мимовільної пам'яті. Те, що діти з нормальним розвитком запам'ятовують легко, у дітей із порушення мовлення потребує зусиль. Однією з причин недостатньої продуктивності мимовільної пам'яті є знижена пізнавальна активність. Дослідники з'ясували, що продуктивність мимовільного запам'ятовування залежить від характеру матеріалу й особливостей діяльності з ним. Особливості довільного запам'ятовування у дошкільників з порушенням мовлення виявляються у нижчій продуктивності, порівняно з нормою. Наприклад, у процесі дослідження довільного запам'ятовування у дошкільників із ЗНМ II—III рівнів (Л. Андрусишина) за методикою "Запам'ятай цифри" та заучування 10 слів (їх відтворювання передбачалося через 15 хвилин; одну годину; на наступний день) з'ясували, що 38 % дітей уже через 15 хвилин забувають половину вивченого матеріалу і пригадують лише 4—белів. Таку саму кількість слів вони відтворюють наступного дня. Вдаються до повторення, заміни слів синонімами. Діти можуть використовувати групи слів, яких не було в тексті (уведення нових слів називається парамнезією), спостерігаються вербальні парафразії різноманітних видів.