Релігія та вірування

Зараз якути восновному є православними. Православ'я розповсюдилось в XVIII — XIX століттях, а до цього якути були шаманістами. Християнський культ — відвідини церков, носіння хрестів, ікони в юртах — поєднувався з вірою в духів: добрі духи айи, шкідливі абаси, духи померлих шаманів, померлих передчасною насильницькою смертю (юєр), духи-господарі (іччи). Збереглися елементи тотемізму: кожен рід мав тварину-покровителя, яку заборонялося вбивати або вимовляти її назву.

Головне національне свято якутів — весняно-літнє кумисне свято Исиах. Його святкували з великим розмахом, влаштовувалися ігри, спортивні змагання. Традиційним було споживання кумису з великих дерев'яних кубків (чороон). Святом управляли білі шамани (айии-ойууна).

Тувинці  — тюркський народ, один з корінних народів Саяно-Алтайського нагір'я. Основне населення Республіки Тива (РФ). Столиця Тиви місто Кизил — географічний центр Азії.

За релігією тувинці - буддисти та прибічники традиційних культів (шаманізм). Серед тувинців нема однорідності, західні групи зберігають більше тюркських ознак, східним тувинцям, зокрема тоджинцям (інколи розглядаються як окремий народ, субетнічна група тувинців тощо) притаманні риси монгольських народів.

Історія [ред.]

Етногенез тувинців виглядає так, що на території Тиви жило давнє центрально-азійське населення (за версією — пращури киргизів), яке в 13-14 століттях зазнало експансії монголів, що значно вплинули на антропологічний тип сучасних тувинців. А вже до початку 19 століття усі групи тувинців, разом зі східними, були повністю потюрчені, що власне і стало підсумком формування тувинської нації. Тива нарівні з Монголією зберігала незалежність після національно-визвольних революцій (у Тиві в 1921 р.), але 1944 року добровільно війшла до складу СРСР на правах автономної області (у 1961 р. перетворено на АРСР, сьогодні, з 1991 р. — Республіка Тива). Зараз Тива — одна з нечисленних російських автономій, де корінна нація переважає за чисельністю росіян і складає більше половини загального населення (у Тиві тувинців 2/3).

Духовна культура [ред.]

На весь свіп відомий хоомей — тувинський горловий спів. Основним жанром фольклору є не казки, аалгиші — шаманські міфи, присвячені духам природи, світу, про визначних шаманів і події, побутові тощо. Цей факт за СРСР замовчувався, а сам жанр не розвивався, після 1991 р. виконання і творення алгишів відроджено зусиллями ентузіастів і національних науковців та інтелігенції, перш за все завдяки видатному письменнику і етнографу Монгуш Кенін-Лопсану.

8.Релігія англо-австралійців.

Австралійські аборигени — корінне населення Австралії.

Розрізняють 2 категорії австралійських аборигенів:

• Аборигени що живуть на самому материку

• Тасманці, винищені у 1876 році та корінні жителі прилеглих островів (острова Тіві та острови Торресової протоки)

Вони відрізняються за зовнішнім виглядом та деякими особливостями культури. Причому острівна група аборигенів бажає щоб їх називали острів'янами Тіві або острів'янами Торресової протоки, відповідно, а не загальною назвою — Австралійські аборигени.

Походження [ред.]

Практично із самого початку відкриття Австралії загадка походження аборигенів стала хвилювати багатьох дослідників. Була висловлена низка гіпотез. Аж до початку XX століття більшість вчених уважало їх автохтонним населенням материка. Але в XX столітті ця теорія не одержала підтвердження — не були знайдені останки ні вищих видів мавп, ні найдавніших людей.

Геологи встановили, що під час останнього льодовикового періоду, що закінчився 12-13 тис. років тому, рівень Світового океану був нижче, ніж тепер, і між Південно-Східною Азією й Австралією простиралася суша, лише місцями перерізана неширокими протоками. Протягом усього палеоліту й мезоліту Австралія й деякі острови Океанії разом з Південною й Південно-Східною Азією становили єдину культурно-історичну область. Мігранти з Південної й Південно-Східної Азії, почавши заселення Австралії, відділилися від інших рас і утримали в ізоляції особливості древнього загального расового типу, властивого деколи й іншим расам.