Матеріальна культура [ред.]Господарство

Якути займалися в основному конярством і розведенням великої рогатої худоби. При цьому існував гендерний поділ праці. За кіньми доглядали чоловіки, а за великою рогатою худобою — жінки.

Якутський господарський рік ділився на дві половини: зимову і літню. Зимова половина починалась з жовтня, коли випадав сніг. Ця половина року асоціювалася з недобрим, пасивним початком, місяцем і смертю. Друга, весняно-літня половина, - зі світлим, активним початком, з сонцем та життям. У циклі календарних обрядів головне місце займало свято Іисиах, оскільки воно зв'язувалось з відродженням та оновленням природи, з родючістю і початком нового року.

Традиційні зимові календарні свята у якутів абсолютно не розвинені в порівнянні з весняно-літнім обрядовим циклом. Частково це можна пояснити поділом року на «діловий» та «порожній» (зимовий) періоди. Християнство принесло в побут деякі російські звичаї, зокрема пов'язані з Різдвом.

До революції якути були дуже бідним народом, що жив в невеликих юртах, в яких на зиму нагромаджується багато людей, крім того, тут же поміщалися корови з телятами. Про життя в старій Якутії описується в розповіді В. Г. Короленка «Сон Макара».^[3]

В Якутії тільки на початку XIX століття з'явилися перші спроби сіяти зерно, і то біля міст Якутська і Олекмінськ^[3]. Землеробство почало розвиватися лише з встановленням Радянської влади^[3].

У царські часи Якутська біднота майже не вживала хліба та овочів^[3]. Замість хліба якутські бідняки вживали в їжу соснову заболонь (між корою і деревиною), а частіше — кореневище болотної рослини — сусака^[3].

Житло

У якутів існувало два типа жител — для двох головних сезонів. Зимовою оселею слугувала юрта (дьіє) з вертикальних колод, що зовні були обмазані глиною, мала щільний двосхилий дахі. До неї прибудовували «хотон» — хлів для худоби. Опалювалась така юрта відкритим коминком у кутку. Стіни обмазувалися зовні глиною з гноєм, дах поверх зробленого з колод настилу вистилався корою і посипався землею. Підлога була земляною, у заможних жителів — дощана. Вхід орієнтували на схід, вікна, як правило, виходили на південь і захід, дах був орієнтований з півночі на південь. Праворуч від входу, в північно-східному кутку, влаштовувалося вогнище (обсохнув) — циліндрична труба з жердин, обмазана глиною.

Уздовж стін влаштовувалися дощані нари (орон). Нари зліва від входу призначалися для чоловіків, праворуч від вогнища — для жінок. У передньому кутку ставився круглий або прямокутний стіл і табурети. До обстановки також входили скрині, ящики. Зимові поселення розташовувалися поблизу косовиць, були невеликими і складалися з 1 — 3 юрт.

Літнім житлом була, як правило конічна юрта (ураса), крита берестом або ровдугою. На півночі її покривали дерниною. Замість хотона віддалік ставився хлів для телят (тітік), навіси та інші господарські будівлі.

З XVIII століття відомі також як житла 6 — 8 кутні зрубні юрти, з пірамідальним дахом. З другої половини XVIII ст. розповсюдилися російські хати (ізби). До XIX ст. зустрічалися башти-комори, які належали вождям (тойонам). У XVII ст. також згадуються якутські укріплення-острожки. Літні поселення були більші за зимові, налічувалт до 10 юрт, і розташовувалися поблизу пасовищ.

Одяг

Традиційний чоловічий і жіночий одяг — короткі шкіряні штани-натазник, хутряний начеревник, шкіряні ноговіци, однобортний каптан (сон), взимку — хутряний, влітку — з кінської або коров'ячої шкури шерстю всередину, у заможних — з тканини. Пізніше з'явилися тканинні сорочки з виложистим коміром (ирбахи). Чоловіки підперізувалися шкіряним поясом з ножем і кресалом, у заможних — з срібними і мідними бляшками. Характерний жіночий весільний хутряний довгий каптан (сангийах), розшитий червоним і зеленим сукном і золотими позументами.

Жінки, як святкове вбрання, носили високі хутряні шапки з дорогого хутра, що спускались на спину і плечі, з високим суконним, оксамитовим або парчевим верхом з нашитими на нього срібною бляхою (туосахта) та іншими прикрасами. Поширені були жіночі срібні і золоті прикраси.

Взуття — зимові високі чоботи з оленячих або кінських шкур шерстю назовні (етербес), літні чоботи з м'якої шкіри (саари) з халявою, покритою сукном, у жінок — з аплікацією, довгі хутряні панчохи.

Духовна культура