- •2.Класове суспільство ацтеків.
- •4.Майя: післяколумбова історія.
- •7.Народи Сибіру (буряти, якути, тувинці).
- •Матеріальна культура [ред.]Господарство
- •Релігія та вірування
- •Історія [ред.]
- •Духовна культура [ред.]
- •8.Релігія англо-австралійців.
- •Вірування [ред.]
- •9.Етногенез інків та ацтеків.
- •10. «Понятійний апарат»: побут, матеріальна культура, духовна культура, господарсько-культурні типи.
- •11.Понятійний апарат»: історико-культурна спільність, плем’я, народи, нація.
- •Генеза [ред.]
- •Риси [ред.]
- •Визначення нації [ред.]
- •12.Теорія та гіпотези щодо проникнення американців на американський континент.
- •14.Архітектура майя.
- •Зразки архітектури майя [ред.]
- •15.Геронтократія.
- •Геронтократія і дієздатність [ред.]
- •16. «Понятійний апарат»: етнос, етно-соціальна спільність, ойкумена, етнічна територія.
- •Визначення (ідентифікація) етнічних територій за етнічними спільнотами [ред.]
- •17.Господарські заняття майя.
- •18. «Понятійний апарат»: міграція, консолідація, акомодація, акультурація, урбанізація.
- •19. «Понятійний апарат»: стереотип, обряд, звичай, пережиток, традиція.
- •20. Вірування аборигенів Австралії.
- •Вірування [ред.]
- •21. Характерні риси сільського жителя болгар у 19ст.
- •22. Господарсько-культурна класифікація народів світу.
- •23. Духовна культура та етногенез болгар.
- •24. Основоположники та представники еволюціоністського напрямку в етнографічній науці.
- •Зародження еволюціонізму [ред.]
- •Основні положення еволюціонізму [ред.]
- •25. Основні етапи заселення Південної Азії. Первісне заселення і найдавніша етнічна історія народів Південно-Східної Азії. Частина 2
- •26. Заняття та господарська діяльність народів Південної Азії. Сільське господарство
- •27. Об’єкти полювання та знаряддя праці мисливців прерій Америки.
- •28. Історична доля та заняття жителів Вогнянної Землі.
- •29. Народи Узбекистану, Казахстану, Туркменістану та Киргізії.
- •Територія проживання і чисельність [ред.]
- •31. Історія заселення та матеріальна культура англо- австралійців.
- •Господарство [ред.]
- •Спосіб життя [ред.]
- •Організація суспільства [ред.]
- •Культура [ред.] Мистецтво [ред.]
- •32. Народи Південно-Східної Азії (ляо, мяо)
- •33. Демографічна характеристика 10 країн Передньої Азії на кінець 20 ст.
- •34. Географічна класифікація народів світу. Народи Мікронезії та Меланезії.
- •Введення
- •1. Ареал розселення
- •2. Мови
- •3. Історія і походження
- •35. Етнічна культура та матеріальна культура африканських народів.
- •36. Індійські мовні групи Північної Америки.
- •1.1. Власне Північна Америка
- •2. Типологічна характеристика
- •37. Населення нової Каледонії.
- •38. «Понятійний апарат»: рід, плем’я, матріархат, патріархат, екзогамія, фратрія, сільська община.
- •Історія [ред.]
- •Генеза [ред.]
- •Риси [ред.]
- •39. Школа «культурної морфології» Морфологія і динаміка культури
- •41. Господарство народів Кавказу.
- •42. Незалежність Папуа – Нової Гвінеї та Соломонових островів.
- •Назва [ред.]
- •43. Час і обставини проникнення європейців в Австралію та Океанію.
- •44. Народи Волго-Камської Росії.
- •45. Демографічна і господарська характеристика айнів.
- •46. Матеріальна та духовна культура папуасів нової Гвінеї.
- •47. Етнічна, мовна і антропологічна приналежність народів зарубіжної Європи(баски, мальтійці, кіпріоти)
- •48. Особливості сільської архітектури в Японії (у будинках розсувні стіни).
- •49. Племена лісових мисливців Північної Америки.
- •50. Естонці. Історія [ред.]
- •Мова [ред.]
- •Культура [ред.]
- •Духовна культура [ред.]
- •Матеріальна культура [ред.] Заняття [ред.]
- •Житло [ред.]
- •51. Сільське населення Африки.
- •52. Принципи класифікації народів світу.
41. Господарство народів Кавказу.
Наші відомості про господарське і суспільному ладі народів Північного Кавказу в XVIII - початку XIX ст. значно повніше і достовірніше, ніж за попередній період їх історії. Це пояснюється насамперед посиленням політичних, економічних і культурних зв'язків з Росією, в результаті чого в російській літературі і особливо в різних документах того часу з'являються численні і різноманітні звістки про Кавказ і народи, його населяють.
Як і в попередній період, основним заняттям населення було сільське господарство, поєднувало зазвичай землеробство і скотарство, але з різним співвідношенням цих галузей в залежності від місцевих умов. Рільництво і садівництво досягли найбільшого розвитку в Дагестані, особливо в його площинний частини, у ряду адигейських племен, що проживали по Чорноморському узбережжю і по нижній течії Кубані, а також в Чечні (Ічкерія). Скотарство, зокрема конярство, відігравало провідну роль у господарстві кабардинців, Абазин, ногайців, що мали в своєму розпорядженні обширні пасовища по Кубані і Тереку. У балкарців, карачаївців, осетинів та інших народів, що мешкали в горах Центрального Кавказу, через нестачу землі рільництво було слабко розвинене, свого хліба не вистачало і переважав дрібна рогата худоба.
Таке ж становище спостерігалося і в раді місць опорного Дагестану. Загалом скотарство у горців Північного Кавказу було найважливішою галуззю господарства, і навіть в районах з порівняно розвиненим землеробством худобу та продукти скотарства становили головне багатство жителів.
Техніка землеробства була в загальному досить примітивна, а скотарство носило екстенсивний характер, грунтуючись, як і в давнину, на підніжному корму і сезонних перекочевках худоби з зимових пасовищ на літні й назад. Значну роль продовжували відігравати такі стародавні заняття населення, як полювання і бджільництво.
Економічна відсталість народів Північного Кавказу виражалася і в слабкому розвитку у них обробної промисловості. Переважна частина продуктів землеробства і скотарства аж до XIX ст. перероблялася в тому самому господарстві, де вони добувалися. Правда, крім домашніх промислів, народи Північного Кавказу давно вже знали ремесло, окремі галузі якого досягли до цього часу великої досконалості у народів Дагестану, адигейці, кабардинців, але далі цих найбільш простих і примітивних форм промисловості економічний розвиток на Північному Кавказі не пішла до тих пір , поки цей край не був остаточно приєднаний до Росії.
Переважання на Північному Кавказі аж до початку XIX в. домашньої промисловості, яка складає необхідну приналежність натурального господарства, вже само по собі свідчило про низький рівень суспільного поділу праці, що є головною основою для розвитку обміну та торгівлі. У джерелах XVIII - початку XIX ст. вказується * що у кавказьких горців в цей час панувало натуральне господарство, торгівля всередині племен і між племенами носила переважно мінової характер, власної грошової системи не існувало. В якості загального еквівалента у більшості горян виступав худобу, рідше полотно 2 бавовняна тканина, сіль, металеві казани та інші особливо потрібні і ціновані товари. Зовнішня торгівля, яка з XVIII в. грала в життя горян все більшу і більшу р'оль, також носила головним чином мінової характер.
Слабкий розвиток обробної промисловості та торгівлі обумовило, зокрема, майже повна відсутність у місцевого населення міст. Винятком певною мірою був Дагестан, в прикаспійської частини якого продовжував існувати древній Дербент і грали важливу роль поселення міського типу - Тарки і Ендер, та в горах мався такий своєрідний ремісничий центр, як Кубачи. На Північно-Західному Кавказі значення місцевих міст набуло лише кілька торгово-ремісничих поселень на Таманському півострові і нижній Кубані (Тамань, Темрюк, Конил).
При рутинній техніці і пануванні натурального господарства зміни в економіці місцевого населення відбувалися надзвичайно повільно. Одні і ті ж галузі господарства протягом багатьох століть залишалися, основним заняттям населення, мало прогресуючи у своєму внутрішньому розвитку. Господарська замкнутість та ізольованість від зовнішнього світу, що була певною мірою результатом не тільки природних умов, але і несприятливо сформованої зовнішньополітичної обстановки, що виражалася насамперед у агресії і пануванні відсталих східних деспотій (султанської Туреччини з її васалом - Кримським ханством та Ірану) придали економіці кавказьких горців деякі риси застійності.