24. Основоположники та представники еволюціоністського напрямку в етнографічній науці.

Еволюціон́ізм (еволюційна школа)— напрям в антропології і етнографії, прибічники якого передбачали існування універсального закону суспільного розвитку, що полягає в еволюції культури від нижчих форм до вищих, від дикості до цивілізації і так далі. Головна ідея еволюціоністів полягала в переконанні про повну тотожність історичних доріг різних народів. Історію еволюціоністи розглядали як суму незалежних еволюцій одиничних елементів культури і соціальної структури. Інтерес до еволюційних ідей в світовій науці про суспільство і культуру не залишався незмінним. Після широкого їх поширення наприкінці 19 ст. цей напрям представлявся мало не єдиною, універсальною теорією для пояснення соціально-культурних явищ і процесів. Проте вже на початку 20 ст. накопичуються багаточисленні факти, непіддатливі еволюційній інтерпретації.

Зародження еволюціонізму [ред.]

Поява дисципліни, що систематично вивчала культури як особливі форми організації життя людини і що регулярно існувала у ряді європейських країн, зазвичай датується приблизно 50-ми роками XIX ст. Це не означає, що донині не було культурологічних концепцій і що особливості життєдіяльності різних народів не були предметом аналізу істориків, філософів, географів і так далі. Йдеться про формуванні самостійної дисципліни, що дослідила історичний розвиток культур, здійснювала порівняльний аналіз їх різних типів, вивчала закономірності функціонування і структурної організації, взаємодію з природними умовами. Декілька пізніше, в кінці XIX ст., були засновані кафедри в університетах і навіть створені цілі інститути, головним завданням яких було вивчення культур в історичному і структурно-функціональному аспектах. Незалежно від способу, методу, наочної області досліджень всі вони спиралися на описи найрізноманітніших сторін життя і побуту чисельних народів, що населяли у минулому Землю і що живуть на ній до сьогодні (конкретно-етнографічні дослідження). Для систематизації, узагальнення конкретно-емпіричних даних використовувалися різні методи, прийоми, створювалися теорії культур, культурологічні концепції, що упорядковують всілякі розрізнені відомості в єдину цілісну картину. Оформленню вивчення культур в самостійну дисципліну сприяли ряд обставин і історичних умов. Серед них необхідно виділити принаймні три моменти. Перший — це відкриття європейцями в XVIII — XIX ст. все нових і нових земель і продовження колоніальної експансії Англією (проникнення до Південної Африки, поступове підкорення Індії, захват Індонезії і т. д.), Францією (підкорення Алжіру, захват ряду архіпелагів до Полінезії (Таїті), захвату Південного В'єтнаму) і так далі Розширення економічних і господарських контактів вело до швидкого зростання етнографічних відомостей. В свою чергу зростання економічного впливу породило необхідність дослідження культур народів для забезпечення управління ними. Другий момент — це розробка проблем історії і теорії культури в працях філософів епохи Освіти. Маються на увазі ідеї географічного детермінізму, основна теза якого: людина, народи, звичаї — продукти дії навколишніх природних умов (Монтеськье).Широко поширилася теорія «шляхетного дикуна», що живе за природними законами природи (Руссо, Дідро і ін.). Тоді ж була розроблена схема загальноісторичних стадій культурного розвитку (Тюрго, Вольтер, Кондорсе). Окрім цього, робилися спроби поєднати ці загальнолюдські стадії розвитку з ідеєю національної своєрідності кожного конкретного народу, високій цінності кожної конкретної культури (Гердер). І нарешті, остання обставина — це затвердження еволюційного світогляду завдяки появі гіпотези космогонії І. Канта (1755) і П. Лапласа (1796) в астрономії, еволюційного підходу в геології Ч. Лайелля (1830—1833) і ін. Особливе значення мало вживання принципу розвитку в біології Ж. Ламарком (1809), К. Бером (1829—1837) і побудова загальноорганічної теорії еволюції Ч. Дарвіном і А. Уоллесом (50-і роки).Тому, природно, ідея еволюції, розвитку, що брала перемогу в різних галузях знання і витісняла з них напівбогословські погляди, проникла в область вивчення людини і культури.