4. Розділ. Охорона праці в галузі

4.1. Нормативна основа принципів безпеки ж.д. та охорони праці в Україні.

За даними Міжнародної організації праці щорічно у світі нещасні випадки на виробництві та професійні хвороби забирають життя більш ніж 2 мільйонів працездатних робітників та близько 270 мільйонів отримують травми. На ліквідацію аварій і нещасних випадків щорічно витрачається 4% світового валового продукту, або 1,2 трил. доларів.

Канадський конгрес профспілок виступив з пропозицією встановити День пам'яті загиблих на виробництві. У 2001 році Міжнародна організація праці (МОП) приєдналася до ініціативи профспілок, які координуються Міжнародною конференцією вільних профспілок (МКВП), та з 2002 року встановила 28 квітня Всесвітнім днем охорони праці (безпеки праці та здоров'я).

Державна політика в галузі промислової безпеки та охорони праці будь-якої країни світу ґрунтується на принципах пріоритетності життя людини стосовно результатів виробничої діяльності.

В Україні реалізація принципів безпеки й охорони праці є компетенцією Федерації професійних спілок, Федерації роботодавців України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних хвороб, центральних та місцевих органів виконавчої влади. Їх мета — звернути увагу органів державної влади, суб'єктів господарювання, суспільних організацій на вирішення питань безпеки та умов праці та забезпечення всіх необхідних передумов для реалізації конституційних прав громадян у цій сфері.

Основний закон України визнає вищою цінністю людину, її життя, здоров'я, честь, гідність, недоторканність та безпеку. Безпека життєдіяльності, як галузь науково-практичної діяльності, спрямована на протидію виникненню небезпек, наслідків їх упливу на організм людини, захист здоров'я, життя людини та середовища. Права громадян у галузі безпеки праці та захисту робітників, регулюються Законом України «Про охорону праці», «Про охорону здоров'я», «Про пожежну безпеку», «Про дорожній рух», Положенням «Про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і закладах освіти» (наказ МОНУ від 01.08.2001 року № 563) та іншими нормативними документами.

До переліку основних нормативно-правових актів із питань охорони праці та безпеки життєдіяльності, які є обов'язковими в роботі спеціалістів із соціології, соціальної роботи, політології, політичної соціології в організаціях як державного, так і недержавної форми власності, варто віднести:

Закони України

1. Закон «Про охорону праці» (від 21.11.2002 року).

2. Закон «Про пожежну безпеку» (від 1993 року).

3. Закон «Про дорожній рух» (зі змінами від 19.02.2004 року № 1528-IV).

4. Закон «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (від 24.02.1994 року № 4004-ХІІ, зі змінами від 02.11.2004 року № 2137-ІV).

5. Закон «Про правові засади цивільного захисту» (від 03.02.1993 року № 2974-ХІІ, із змінами від 24.03.1999 року № 555-ХІV)/

6. Закон "Про колективні договори і угоди" (від 01.07.1993 року № 3356-ХІІ, із змінами від 15.12.1993 року № 3693-ХІІ).

7. Закон «Про охорону здоров'я».

9. Закон "Про охорону навколишнього природного середовища" (від 1991).

10. Закон "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (від 23.02.2007 року № 3717-V та від 12.12.2006 року № 435-V)».

Положення, правила, накази та інші нормативні документи

1. Положення про службу охорони праці підприємства (затверджено наказом ДНОП № 255, від 15.11.2004 року).

2. Положення про порядок проведення навчання і перевірки знань із питань охорони праці та перелік робіт з підвищеною небезпекою (затверджено наказом ДНОП від 26.07.2005 року № 15).

3. Положення про навчання неповнолітніх професій, пов'язаних із важкими роботами і роботами зі шкідливими або небезпечними умовами праці (затверджено наказом № 130 ДНОП від 30.12.1994 року зі змінами від 15.12.2003 року № 244).

4. Перелік робіт із підвищеною небезпекою (затверджений наказом ДНОП 26.01.2006 року № 15).

5. Перелік робіт, де є потреба у професійному відборі (затверджений наказом МОЗ та ДНОП 23.09.1994 року № 263/121).

6. «Положення про організацію охорони праці та порядок розслідування нещасних випадків у навчально-виховних закладах» (затверджено наказом МОН № 429 від 30.11.1993 року зі змінами 31.08.2001 року № 616).

7. Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях (від 25.08.2004 року № 1112).

8. Положення про розслідування і облік нещасних випадків невиробничого характеру ( від 22.03.2001 року №270).

9. Положення про медичний огляд працівників певних категорій (ДНАОП 0.03-4.02-94 зі змінами наказу Міністерства охорони здоров'я №139 від 07.06.1999 року).

10. Положення про розробку і впровадження інструкцій із охорони праці (ДНАОП 0.00-4.15-98, затверджено наказом ДНОМ від 29.01.1998 року).

11. Положення про комісію з питань охорони праці підприємства (закладу) (затверджено наказом Держгірпромнагляду 21.03.2007 року №55).

12. Положення про діяльність уповноважених найманими робітниками осіб із питань охорони праці (НПАОН 0.00-4.11, затверджено наказом Держгірпромнагляду від 21.03.2007 року №56).

13. Правила пожежної безпеки в Україні (НАПБ 01.001-95) (затверджені Головним управлінням державної пожежної охорони МВС України 14.06.1995 року зі змінами, введеними в дію наказом МВС України від 05.03.2002 року №217).

14. Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок (затверджені Міністерством праці і соціальної політики України, наказ №272 від 21.06.2001 року).

15. Перелік професій і видів діяльності, для яких є обов'язковим первинний і періодичний профілактичний наркологічний огляд (затверджено Постановою КМУ №1238 від 06.11.2001 року).

16. Правила безпеки під час навчання в кабінетах інформатики навчальних закладів системи загальної і середньої освіти (затверджені Держнаглядохоронпраці наказ №81 від 16.03.2004 року).

17. Правила внутрішнього трудового розпорядку.

18. Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах и навчальних закладах (затверджено наказом МОН від 01.08.2001 року №563).

19. Правила проведення туристичних подорожей із учнівською та студентською молоддю України (затверджено наказом МОН від 06.04.1999 року №96).

20. Програма забезпечення пожежної безпеки на період до 2010 року (Постанова КМУ від 01.07.2002 року №870).

21. Рекомендації щодо побудови системи управління охороною праці на виробництві (затверджено наказом МНС України від 27.06.2006 року №398).

22. Порядок проведення атестації робочих місць щодо умов праці (затверджено Постановою КМУ від 01.07.1992 року №442).

23. Рекомендації Федерації профспілок України стосовно змісту розділу «Охорона праці» в колективному договорі.

24. Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості і небезпечних факторів виробничого середовища, тяжкості і напруженості трудового процесу (затверджено наказом МЗ України від 27.12.2001 року №528).

25. Типове положення про громадського інспектора з охорони праці (Додаток 1 до Постанови президії Федерації професійних спілок від 05.11.2004 року №П-10-4).

26. Положення про добровільну пожежну дружину (команду) (затверджено Постановою КМУ від 25.02.2009 року №136).

4.2. Організаційна робота з охорони праці та безпеки життєдіяльності.

Теоретичного та практичного значення набуває задекларована державою необхідність розвивати підготовку спеціалістів відповідно до вимог освітньо-кваліфікаційних характеристик, освітньо-професійних програм і галузевих стандартів вищої освіти з охорони праці в галузі і безпеки життєдіяльності для робітників соціальної сфери. Зокрема, випускники ВНЗ орієнтовані на знання нормативно-правової бази з охорони праці та БЖД, вміння створювати комфортні та безпечні умови, обирати запобіжні заходи щодо попередження травматизму, прогнозувати виникнення шкідливих і небезпечних факторів, приймати адекватні рішення для зменшення ризику, надавати першу медичну допомогу і т.д.

Об'єктивна наявність небезпечних і шкідливих умов праці на більшості робочих місць вимагає від спеціалістів соціальної галузі діяти відповідно до:

- Приписів служби охорони праці установи;

- Положення про організацію навчання, інструктажу та перевірки знань працівників із питань охорони праці;

- Положення про пожежно-технічну комісію;

- Положення (згідно з Типовим) про комісію з питань охорони праці підприємства (установи). (Приймається на загальних зборах, конференції, затверджене наказом Держгірпромнагляду від 21.03.2007 року №55);

- Положення про роботу уповноваженого трудового колективу з питань охорони праці, згідно з Типовим (за відсутності профспілки);

- Колективного договору.

А також вимагає:

- вести (пронумерований, прошитий та скріплений печаткою) Журнал реєстрації інструктажів (первинний, повторний, незапланований, цільовий) з питань охорони праці ( за рекомендованою формою) для працівників;

- проходити навчання та інструктаж із питань охорони праці в структурних підрозділах,

- проходити навчання та перевірку знань із пожежно-технічного мінімуму під час прийому на роботу та періодично (раз на рік), а посадові особи – до початку виконання своїх обов'язків та періодично один раз на три роки (згідно з Законом «Про пожежну безпеку»);

- проходити вступний протипожежний інструктаж під час прийому на роботу, протипожежний інструктаж (первинний і повторний) керівниками структурних підрозділів на робочому місці;

- виконувати Наказ про організацію попереднього (під час прийому на роботу) та періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів робітників;

- ознайомитися з планом ліквідації можливих аварій (аварійних ситуацій), діями посадових осіб і робітників підприємства щодо ліквідації аварій, діями обслуговуючого персоналу об’єктів із підвищеною небезпекою в надзвичайних обставинах. ( Положення про розслідування і облік нещасних випадків);

- контролювати ведення журналу реєстрації нещасних випадків, виробничих травм, гострих отруєнь і захворювань;

- знати комплексні заходи по досягненню встановлених нормативів безпеки, гігієни праці і виробничої сфери, підвищенню існуючого рівня охорони праці, запобігання випадків виробничого травматизму, професійних захворювань і аварій (що розробляються на рік);

- ознайомитися з переліком професій та посад працівників, яким надається додаткова оплачувана відпустка і скорочений робочій день за несприятливі умови праці більш визначених законодавством термінів. Перелік професій і посад робітників, яким безкоштовно видаються знешкоджуючі, миючі засоби, захисні креми у зв’язку з можливим впливом на шкіру шкідливих речовин;

- ознайомитися з розділом «Охорона праці» колективного договору або згоди на основі загальних рекомендацій державних органів і профспілок;

- наявність інструкцій на робочих місцях працівників (дата узгодження, узгодження з профкомом і відповідальним з ОП);

- наявність графіку технічних оглядів, очищення і випробування вентиляційної системи, паспортизація вентиляційних систем;

- організацію безкоштовної видачі робітникам певних категорій лікувально-профілактичного харчування (для робочих місць, де є виробництво з особливо шкідливими умовами праці), безкоштовної видачі молока чи інших рівноцінних харчових продуктів працівникам ПТУ, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці;

- перелік професій і посад робітників, яким надається додаткова оплачувана відпустка і скорочений робочій день за несприятливі умови праці понад визначені законодавством розміри;

- наявність актів розслідування хронічних професійних захворювань (отруєння);

- наявність журналу реєстрації аварій I і II категорії;

- порядок ознайомлення працівника, з яким укладається трудовий договір, з умовами праці на підприємстві, наявності на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих факторів, можливих наслідках їх впливу на здоров’я і його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору;

- перепис органів державного нагляду з питань ОП і БЖД, заходи що до усунення виявлених недоліків.

4.3. Правила експлуатації технічних засобів телебачення.

Правила експлуатації технічних засобів телебачення (ПТЕ):

• Поширюються на:

  • державні та недержавні телерадіокомпанії,

  • організації, які виробляють відео та аудіопродукцію для телемовлення;

• встановлюють правила експлуатації технологічного обладнання для виробництва, формування та випуску телепродукції;

• визначають:

  • порядок використання та технічного обслуговування обладнання,

  • основні принципи організації процесів підготовки, виробництва та проведення телепрограм,

  • взаємовідносини робітників та служб (технічних та редакційно-творчих), які використовують та обслуговують технічні засоби телебачення у процесі експлуатації;

• застосовуються у процесі:

  • виробництва телепродукції,

  • підготовки та проведення телепрограм,

  • виконання профілактичних та ремонтних робіт,

  • контролю та вимірювання параметрів технічних засобів,

  • технологічного проектування та модернізації технічної бази.

Ці ПТЕ не застосовуються у процесі технічних засобів розповсюдження програм. ПТЕ розроблені на основі вітчизняних і міжнародних нормативних документів та рекомендацій, основних положень сучасних технологій виробництва телепродукції, технічних вимог до експлуатації телевізійного обладнання.