2.Об’єм екстренної медичної допомоги:

2.1. Налагодити постійну внутрішньовенну інфузію малих доз інсуліну. Спочатку увести10 ОД інсуліну внутрішньовенно струменево, відтак простий інсулін розвести в 400,0 мл 0,9% ізотонічного розчину натрію хлориду і вводити його із швидкістю 10 ОД/год. При зниженні глікемії до 11 ммоль/л перейти на підшкірне введення по 6 ОД інсуліну кожні 4 год. При досягненні глікемії в 11 ммоль/л замість 0,9% ізотонічного розчину натрію хлориду внутрішньовенно застосувати 5% розчин глюкози з подвійною дозою простого інсуліну – 20 ОД (для відновлення запасів глікогену). Контроль цукру в крові щогодинно.

2.2. Регідратаційна терапія: інфузійну терапію слід проводити наступним чином: 1 л 0,9% ізотонічного розчину натрію хлориду протягом 1-ї години, 1 л – упродовж наступних 2 годин, ще 1 л – упродовж подальших 3 годин і т.д.; всього за добу хвора І. повинна отримати 6-8 л рідини.

2.3. Провести корекцію електролітних порушень, передусім, дефіциту калію: 3% розчин калію хлориду увести через 3 години від початку інсулінотерапії (кількість калію розраховувати на 1 г чистої речовини на 1 годину під контролем вмісту калію в крові).

2.4. З метою боротьби з ацидозом (при зниженні рН артеріальної крові менше 7,2) увести 400 мл 2,5% розчину гідрокарбонату натрію до зникнення дихання Кусмауля і нормалізації рН крові.

Ситуаційна задача 2.22.

В палату денного стаціонару амбулаторії сімейної медицини поступила хвора З., 49 років, яка 15 років хворіє на дифузний токсичний зоб, з приводу якого постійно отримує мерказолін (згідно рекомендацій ендокринолога) Два дні тому назад стан її погіршився: посилились серцебиття, аритмія, задишка, збільшився набряк гомілок та стіп. АТ – 160/50 мм.рт.ст. Живіт м'який, нижній край печінки на 7 см виступає з-під краю ребрової дуги по l.medioclavicularis dextra.

ЕКГ: фібриляція передсердь з прискореним проведенням імпульсів шлуночків – 170 імп/хв.

ЕхоКГ: діаметр лівого шлуночка – 8,3 см, правого – 4,5 см, лівого передсердя – 5,7 см; товщина задньої стінки лівого шлуночка – 0,57 см, міжшлуночкової перетинки – 0,6 см; ФВ – 20%.

Діагноз: Дифузний токсичний зоб, важка форма. Гіпертиреоїдна кардіоміопатія. Пароксизм фібриляції передсердь. ХСН IIA стадія із систолічною дисфункцією лівого шлуночка, III ФК. Тиреотоксичний криз.

1. Тактика: надати екстренну медичну допомогу і скерувати хворуо в ендокринологічний стаціонар.

2.Об’єм екстренної медичної допомоги:

2.1. Забезпечити повний фізичний та психічний спокій, покласти міхур з льодом на стіп.

2.2. Для пригнічення секреції тиреоїдних гормонів і зменшення їх синтезу призначити:

- мерказоліл 120 мг/добу (по 30 мг кожні 6 год всередину);

- внутрішньовенно увести один з йодвмісних препаратів – 10 мл 10% розчину йодиду натрію або 1 мл розчину Люголя на 100 мл 5% розчину глюкози (інфузію вводити повторно кожні 8 годин).

2.3. В якості інгібіторів тиреоїдних гормонів застосовувати ß-адреноблокатори – 5,0 мл 0,1% розчину обзидану внутрішньовенно, а відтак по 20 мг кожні 6 год всередину; в разі неефективності обзидану застосувати аміодарон (кордарон) – по 300-450 мг внутрішньовенно краплинно (розчинити у 200 мл 5% розчину глюкози 3-5 днів, а відтак 200 мг 3 рази на добу і далі поступове зниження дози.

2.4. Заспокійливі та жарознижувальні засоби: 2 мл 2% розчину седуксену внутрішньом'язево, всередину 1-2 г на добу парацетамолу.

2.5. Дезінтоксикаційна та регідратаційна терапія: 0,9% розчин хлориду натрію, 5% розчин глюкози з інсуліном (до 1,5-2 л).

2.6. Консультація ендокринолога та хірурга щодо оперативного лікування зобу.

Ситуаційна задача 2.23.

Хвора Д., 27 років, звернулась до лікаря амбулаторії сімейної медицини із скаргами на раптовий набряк лівої половини обличчя та шиї, а також повік, піднебіння, затруднене дихання, сухий «гавкаючий» кашель. Дві години тому назад була у стоматолога, який під знеболенням (лідокаїновим) видалив їй правий верхній "зуб мудрості".

Діагноз: Ангіоневротичний набряк Квінке.

Еталон відповіді.

1. Тактика: надати екстренну медичну допомогу і скерувати хвору на консультацію до алерголога.