2. Об’єм екстренної медичної допомоги:

2.1. Увести внутрішньовенно діазепам 10 мг (2 мл 0,5% р-ну в 20 мл 5% р-ну глюкози). Через 15 хвилин після першого введення цю дозу повторити. Наступну дозу діазепаму увести внутрішньовенно в комбінації з тривало діючим препаратом фенітоїном (250 мг в 5 мл ампулі, увестив дозі 15-18 мг/кг).

2.2. При продовженні статусу до 90 хвилин викликати консультантів – анестезіолога-реаніматолога та лікаря-невролдога і перевести хвору на керований наркоз тіопенталом натрію з міорелаксантом та налагодити штучну вентиляцію легенів, яку підтримувати упродовж 12-24 годин.

Ситуаційна задача 2.16.

Хворий Б., 63 років, йдучи вулицею, раптово відчув загальну слабість, а через 1-2 секунди впав, втративши свідомість. Через декілька секунд припинилось дихання. Випадковими двома чоловіками хворий Б. доставлений у приймальний покій сільської лікарні, лікар якої, оглянувши хворого, поставив наступний діагноз.

Діагноз: Раптова кардіальна смерть (фібриляція серця).

Еталон відповіді.

1. Тактика: надати екстренну медичну допомогу і скерувати хворого у реанімаційне відділення або у палату інтенсивної терапії кардіологічного відділенння ЦРЛ.

2. Об’єм екстренної медичної допомоги:

2.1. Вкласти хворого Б. в горизонтальне положення і припідняти нижні кінцівки на 20⁰С.

2.2. Спробувати відновити скорочення серця енергійним ударом по груднині стиснутим кулаком, тобто виконати прекардіальний удар.

2.3. З метою відновлення кровообігу розпочати закритий масаж серця (з частотою 100 компресій на 1 хвилину); на кожні 30 компресій два видихи того, хто реанімує в рот хворого.

2.4. В разі подальшої фібриляції серця провести електричну дефібриляцію. Останню повторювати тричі, розрядами 360 Дж до встановлення синусового ритму або асистолії. Електричні дефібриляції: чергувати з внутрішньовенним уведенням лідокаїну в дозі 1 мг/кг маси тіла.

2.5. У випадку розвитку асистолії для "запуску" серцевої діяльності в центральну вену почергово вводити:

- атропіну 0,1% розчину – 1 мл;

- адреналіну 0,1% розчину – 1 мл;

- алупенту 0,05% розчину – 1 мл (або ізупрелу 0,02% розчину – 1 мл);

- соди - 3% розчину – 20 мл.

2.8. У разі асистолії разом з лікарем кардіологом-реаніматологом налагодити тимчасову трасвенозну електрокардіостимуляцію.

2.9. Реанімаційні заходи продовжувати не менше 60 хвилин, подбавши про заходи згідно правила 4 «Г» (гіпотермія, гемодилюція, гепаринізація, гіпертензія).

Ситуаційна задача 2.17.

Хворий Л., 47 років, знаходиться на “Д” – обліку у лікаря амбулаторії сімейної медицини з приводу дилатаційної кардіоміопатії. Підчас чергового огляду лікарем в лікарській амбулаторії сімейної медицини раптом почалось серцебиття (>300 уд/хв), він зблід, через секунду став синім, зник пульс на сонних артеріях, АТ перестав визначатись, дихань 3-5 за 1 хвилину. Після вжитих лікарем заходів відновилась серцева діяльність, стабілізувалось дихання.

Діагноз: Раптова кардіальна смерть (фібриляція шлуночків).

Еталон відповіді.

1. Тактика: надати екстренну медичну допомогу і при стабілізації гемодинаміки скерувати хворого у палату інтенсивної терапії кардіологічного відділу ЦРЛ.