2. Об'єм невідкладної допомоги:

2.1.Радіопротектори:

- цистамін в добовій дозі не більше 4000 мг (12 таблеток) всередину упродовж 3 днів;

- всередину табельні радіопротектори: Б-190-0,45 г/добу та РТД-77 в одноразовій дозі – 50 мг (одна таблетка).

2. Протиблювотні засоби:

- етапіразин – 6 мг з індивідуальної аптечки всередину;

- діметкарб – 200 мг (одна таблетка) всередину 4 рази на добу;

- діметпрамід – внутрішньовенно 1 мл – 2% розчину (добова доза не більше 5 мл);

- діскафен – 1 мл внутрішньом’язево з табельного шприца-тюбика.

2.3. Дезінтоксикаційна терапія – послідовно: внутрішньовенно краплинно реополіглюкін - 400,0 + розчин глюкози 5% - 400,0 + розчин натрію хлориду - 0,9 % - 400,0.

Ситуаційна задача 2.14.

Хворий Б., 42 років, перебував у зоні ядерного випробування. Через 4-5 діб у нього розвинулась діарея – 4^х разовий стілець з кров'ю при відносно нормальному загальному самопочутті.

Об'єктивно: загальний стан середньої важкості; є ерозивні зміни на слизових оболонках рота, очей; тони серця ритмічні, ЧСС – 96 уд/хв.; АТ – 110/70 мм.рт.ст.; живіт м'який, відрізки товстої кишки болючі при пальпації.

Аналіз крові: гемоглобін – 110 г/л, лейкоцитів – 2,8х10⁹/л, ШОЕ – 18 мм/год.

Ректороманоскопія: крововиливи в слизову оболонку прямої та сигмовидної кишок.

Діагноз: Гостра променева хвороба внаслідок дії нейтронного опромінення, II період, II ступеня важкості.

Еталон відповіді.

1. Тактика: надати екстренну медичну допомогу і скерувати хворого у гарнізонний військовий шпиталь для уточнення діагнозу і тактики лікування.

2.Об'єм невідкладної допомоги:

2.1. Радіопротектори:

- цистамін в добовій дозі не більше 4000 мг (12 таблеток) всередину упродовж 3 днів;

- всередину табельні радіопротектори: Б-190 – 0,45 г/добу; РТД-77 в одноразовій дозі – 50 мг (одна таблетка).

2.2. Увести послідовно внутрішньовенно краплинно: реополіглюкін – 400,0 + розчин глюкози 5% – 400,0 + розчин натрію хлориду – 0,9 % – 400,0.

2.3. Кровоспинні засоби: інфузія 100-200 мл свіжозамороженої плазми; децинон 2,0 мл 12,5% розчину внутрішньовенно або в таблетках по 250 мг всередину; вікасол 2,0 мл 1% розчину внутрішньом'язово; блокатори фібринолізу: амінокапронова кислота 100,0 мл 5% розчину внутрішньовенно краплинно або 1,0 г 6 разів на добу всередину, контрикал до 100 тис. ОД/добу внутрішньовенно краплинно.

2.4. Протидіарейні середники (імодіум по 1 мг тричі на день, але не більше 6 таблеток на добу).

Ситуаційна задача 2.15.

Хвора Х., 23 років, доставлена в амбулаторію сімейної медицини без свідомості. Відомо, що упродовж останніх 8 років вона лікувалась з приводу частих нападів судом. Сімейний лікар знайшов, що у хворої є тонічні скорочення м'язів всього тіла за типом опістотонусу (очі напіввідкриті, зведені догори, обличчя ціанотичне, вени шиї набухли). Через 20 сек з'явились клонічні судоми, котрі згодом перейшли у високорозмашисті клонічні судоми, з рота почала виділятись кров'яниста рідина. По закінченню цього нападу через 3 хвилини знову розвинулись тонічні скорочення м'язів тулуба, повторились і клонічні судоми. Після серії нападів судом хвора прийшла до свідомості без пам'яті про те, що з нею трапилось.

Діагноз: Епілепсія з великими тоніко-клонічними нападами. Епілептичний статус.

Еталон відповіді.

1. Тактика: надати екстренну медичну допомогу і скерувати хвору в неврологічний стаціонар.